Методична сторінка
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ГЕОГРАФІЯ
6–9 класи
Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Мета базової загальної середньої освіти
Програму розроблено на підставі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011 р. № 1392) з урахуванням Державного стандарту початкової загальної освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 20. 04. 2011 р. № 462) та відповідно до положень «Концепції Нової української школи» (2016 р.).
Програма має забезпечує перехід від предметоцентризму до дитиноцентризму, щоб «теза навчати учня, а не викладати предмет» стала дієвою, а не залишалася гаслом. На підставі компетентнісного підходу знання мають стати не багажем «про всяк випадок», а ключем до розв’язання проблем, забезпечення успішної самореалізації у соціумі, облаштування особистого життя. Сьогодні неможливо навчити дитину всього, значно важливіше сформувати в неї потребу в неперервній освіті. Тому зміст навчального матеріалу з географії визначено з огляду на корисність та потрібність його за межами школи.
Метою базової загальної середньої освіти є розвиток та соціалізація учня, формування його національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких навичок і навичок життєзабезпечення, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.
Основне завдання сучасної загальноосвітньої школи полягає у ретельному доборі навчального матеріалу за принципом життєвої доцільності й функціональності, в активізації ролі самостійного навчання. Варто також ураховувати те, що для успішної реальної діяльності сьогодні недостатньо знань і умінь, необхідні ще віра в себе, у свої сили, здатність ухвалювати рішення, жити й працювати в колективі й зосереджувати свої зусилля на конкретних завданнях, виявляти проблему, вести самостійний чи спільний пошук способів її розв’язання, брати на себе відповідальність за результати дій і вчинків.
Компетентнісний потенціал предмета
1. Спілкування державною
|
Уміння: усно й письмово тлумачити географічні поняття, факти, явища, закони, теорії; описувати (усно чи письмово) географічні об’єкти, процеси, явища, послуговуючись багатим арсеналом мовних засобів – термінами, поняттями тощо; обговорювати проблеми географічного змісту глобального та регіонального рівня. Ставлення: усвідомлювати значущість здобутків географічної науки, зокрема пошанування досягнень українських учених; прагнення до розвитку української термінологічної лексики в системі географічних наук. Навчальні ресурси: навчальні, науково-популярні, художні тексти про природу, дослідницькі проекти в галузі географії, усні / письмові презентації їх результатів |
2. Спілкування іноземними мовами |
Уміння: використовувати іншомовні навчальні джерела для отримання інформації географічного змісту; описувати іноземними мовами, аналізувати та оцінювати роль природних явищ у сучасному світі, доречно використовувати географічні поняття та найуживаніші терміни в усних чи письмових текстах, читати та тлумачити географічну термінологію іноземною мовою. Ставлення: зацікавленість інформацією географічного змісту іноземною мовою; розуміння глобальних проблем людства і прагнення долучитися до їх розв’язання, зокрема й з допомогою іноземних мов. Навчальні ресурси: довідкова література, онлайнові перекладачі, іншомовні сайти, статті з іншомовної вікіпедії, іноземні підручники і посібники |
3. Математична компетентність |
Уміння: застосовувати математичні методи для розв’язання географічних проблем і задач, розуміти і використовувати математичні моделі природних та суспільних явищ і процесів. Ставлення: усвідомлення варіативності та значущості математичних методів у розв’язанні географічних проблем і задач. Навчальні ресурси: завдання на виконання обчислень, аналіз та обробка статистичної інформації, поданої в різних формах (картографічній, табличній, графічній) |
4. Основні компетентності
|
Уміння: пояснювати явища в живій природі, використовуючи наукове мислення; самостійно чи в групі досліджувати живу природу, аналізувати і визначати проблеми довкілля; оцінювати значення географії для сталого розвитку та розв’язання глобальних проблем. Ставлення: відповідальність за ощадне використання природних ресурсів, екологічний стан у місцевій громаді, в Україні та світі; готовність до розв’язання проблем, пов’язаних зі станом довкілля.
Навчальні ресурси: географічні задачі, ситуативні вправи щодо розв’язання проблем стану довкілля, біорізноманіття, ощадного використання природних ресурсів тощо |
5. Інформаційно-цифрова компетентність |
Уміння: використовувати сучасні цифрові технології і пристрої для спостереження за довкіллям, явищами і процесами в суспільстві і живій природі; створювати інформаційні продукти (мультимедійна презентація, блог тощо) природничо – географічного та суспільно-географічного спрямування; шукати, обробляти і зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її. Ставлення: дотримання авторського права, етичних принципів поводження з інформацією; усвідомлення необхідності екологічних методів і засобів утилізації цифрових пристроїв. Навчальні ресурси: електронні картографічні джерела, електронні посібники, збірники задач, тести тощо |
6. Уміння вчитися впродовж життя |
Уміння: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність, зокрема самостійно чи в групі планувати і проводити спостереження або експерименти, реалізовувати проекти, ставити перед собою цілі і досягати їх, вибудовувати власну траєкторію розвитку впродовж життя. Ставлення: допитливість і спостережливість, готовність до інновацій. Навчальні ресурси: довідкова система програмних засобів |
7. Ініціативність і підприємливість |
Уміння: генерувати ідеї й ініціативи щодо проектної та винахідницької діяльності, ефективного використання природних ресурсів; прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямів підприємництва; нівелювати ризики і використовувати можливості для створення цінностей для себе та інших у довкіллі; керувати групою (надихати, переконувати й залучати до діяльності, зокрема природоохоронної чи наукової). Ставлення: відповідальність за ухвалення виважених рішень щодо діяльності в довкіллі, під час реалізації проектів і дослідницьких завдань. Навчальні ресурси: сайти підприємств, установ, організацій, екскурсії на сучасні підприємства, зустрічі з успішними представниками бізнесу |
8. Соціальна та громадянська компетентності |
Уміння: ефективно співпрацювати з іншими над реалізацією географічних проектів, розв’язувати проблеми довкілля, залучаючи місцеву громаду. Ставлення: відстоювати власну позицію щодо ухвалення рішень у справі збереження й охорони довкілля, готовність брати участь у природоохоронних заходах; громадянська відповідальність за стан довкілля, пошанування розмаїття думок і поглядів; оцінювання внеску українських та іноземних учених і винахідників у суспільний розвиток.
Навчальні ресурси: географічні задачі, інтернет-ресурси, посібники |
9. Обізнаність та самовираження у сфері культури |
Уміння: фіксувати унікальні об’єкти, явища та ландшафти Землі, їх естетичне значення, використовувати природні матеріали і засоби для втілення художніх ідей, пояснювати географічне підґрунтя відображення природи у творах мистецтва. Ставлення: усвідомлення причетності до національної і світової культури через вивчення географії і мистецтва; розуміння гармонійної взаємодії людини і природи. Навчальні ресурси: літературні, музичні та образотворчі твори |
10. Екологічна грамотність і здорове життя |
Уміння: працювати в команді під час реалізації географічних проектів, застосовувати набутий досвід задля збереження власного здоров’я та здоров’я інших, оцінювати значення географічної науки для забезпечення добробуту людства. Ставлення: турбота про здоров’я своє та інших людей, ціннісне ставлення до навколишнього середовища як до потенційного джерела здоров’я, добробуту та безпеки людини і спільноти, усвідомлення важливості ощадного природокористування, пошанування внеску кожного / кожної в досягнення команди. Навчальні ресурси: кооперативне навчання, партнерські технології, проекти |
Основні завдання шкільної географії
Шкільна географічна освіта є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування світогляду, виховання дбайливих господарів, любові до рідного краю, набуття умінь і навичок адаптації до навколишнього середовища, адекватної поведінки в ньому.
Географічна освіта в основній школі спрямована на досягнення таких головних завдань:
• засвоєння знань про основні географічні поняття, закономірності розвитку, взаємозв'язки між природними компонентами, населення і господарства різних територій, формування материків, океанів та їх частин відповідно до природних та соціально-економічних чинників; природу, населення і господарство України; економічну і соціальну географію світу; природокористування та навколишнє середовище;
• оволодіння умінням використовувати різні джерела географічної інформації – картографічні, статистичні, геоінформаційні ресурси – для пошуку, інтерпретації і демонстрації різноманітних географічних даних та формування в учнів на цій основі ключових компетенцій; виконувати дії, набуті на основі застосування географічних знань і попереднього досвіду;
• застосування географічних знань для пояснення та оцінювання географічних процесів і явищ;
• розвиток пізнавального інтересу, інтелектуальних і творчих здібностей учнів у процесі географічних спостережень, вирішення проблемних завдань, самостійного здобуття нових знань із географії;
• формування здатності і готовності до використання географічних знань і вмінь у повсякденному житті для соціально відповідальної поведінки у навколишньому середовищі, його збереження, адаптації до умов проживання на певній території; самостійного оцінювання рівня впливу людини на природу, безпеки довкілля як сфери життєдіяльності людини; вирішення конкретних практичних завдань;
• виховання екологічної культури, національної свідомості та почуття патріотизму, толерантного ставлення до інших народів, поваги до природних і культурних цінностей різних регіонів і країн світу.
Структура і зміст навчальної програми
Структура і зміст програми з географії базуються на принципах неперервності й наступності шкільної географічної освіти, її інтеграції на основі внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків, гуманізації, урахування вікових можливостей учнів, практичної спрямованості.
У програмі знайшли відображення наскрізні для шкільної географії змістові лінії, зазначені в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти та наскрізні теми, передбачені Концепцією Нової української школи.
У лівій частині програми до кожного курсу зазначено очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів – знань, умінь та ціннісних ставлень. Крім того, наведено базовий мінімум географічної номенклатури.
Оцінювання навчальних досягнень учнів з географії здійснюється з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей і передбачає диференційований підхід щодо його організації. Критерієм оцінювання роботи учнів є не так обсяг навчального матеріалу, що залишився в пам'яті, як уміння його аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, використовувати в життєвих ситуаціях, самостійно здобувати знання.
Окремі елементи географічних знань учні отримують у початковій школі в курсі «Природознавство». Поглиблення цих знань відбувається у 5 класі під час продовження вивчення пропедевтичного курсу «Природознавство», в якому на доступному для учнів рівні формуються початкові уявлення про Всесвіт, Землю як планету Сонячної системи, геосфери та складові середовища життя людини.
Географія у 6 класі (Загальна географія) – це перший систематичний курс нового шкільного предмета. Програма курсу розрахована на 70 годин (2 години на тиждень), з яких запланований резерв часу становить 6 годин. Під час вивчення загальної географії в учнів формуються уявлення про Землю як природний комплекс, особливості земних оболонок та їх взаємозв'язки. Початковий курс географії також містить відомості про географічні подорожі та дослідження нашої планети, особливості зображення земної кулі на глобусі й карті, кількість і розміщення її населення, людські раси, положення України та окремих держав на політичній карті світу. Таким чином, у 6 класі розпочинається формування загальної географічної культури школярів та поступове навчання картографічній мові. Учні оволодівають основними географічними уявленнями та поняттями, набувають певних умінь у роботі з різними джерелами географічної інформації.
Для досягнення окресленої мети вчителю необхідно вирішувати такі навчально-методичні завдання:
• розвивати пізнавальний інтерес учнів до об'єктів і процесів навколишнього світу;
• навчити встановлювати зв'язки в системі географічних знань і на цій основі формувати ключові компетентності: вміння вчитися, громадянську, соціальну, підприємницьку, загальнокультурну, здоров’язбережувальну, інформаційну;
• залучати учнів до практичної діяльності щодо застосування отриманих географічних знань і вмінь у повсякденному житті.
Програмою передбачено виконання восьми практичних робіт, чотири з яких потрібно оцінити обов'язково, решту – на вибір учителя. Крім того, до окремих тем наведено теми досліджень.
Географія у 7 класі (Материки й океани) є логічним продовженням курсу географії, що вивчався у 6 класі, й значною мірою спирається на його матеріал. Як і в 6 класі, на вивчення географії материків та океанів передбачено 70 годин (2 години на тиждень), 6 з яких становлять резерв часу. Головною метою вивчення географії у 7 класі є формування географічних знань про природу материків та океанів, їхню цілісність і диференціацію, про населення та його життєдіяльність у різних природних умовах. Водночас розширюються знання про географічну оболонку та її компоненти. Зміст курсу створює необхідну основу для розуміння учнями ролі географічної оболонки у житті людей і впливу суспільства на природні умови.
Для досягнення зазначеної мети вивчення географії у 7 класі окреслено такі завдання:
• продовжити формувати в учнів знання про географічну диференціацію природи Землі від загальнопланетарного до регіонального рівня;
• створити географічні уявлення про великі частини земної поверхні – природні комплекси материків та океанів, їх просторову неоднорідність;
• дати первинні поняття про політичну карту, населення та види його господарської діяльності, екологічні виклики людства;
• розвивати картографічну грамотність учнів, формувати практичні уміння щодо знаходження, систематизації та презентації різноманітної географічної інформації.
Програмою передбачено виконання 12 практичних робіт, чотири з яких є обов'язковими для оцінювання. Більшість практичних робіт виконуються з використанням різноманітних тематичних карт атласу та контурних карт. Уміння працювати з різними за змістом картами є одним із найважливіших показників якості підготовки учнів під час вивчення географії материків та океанів. Програмою передбачено також різноманітні дослідження.
Вивчення географії у 8 класі (Україна у світі: природа, населення) спрямоване на формування науково-географічної картини своєї держави як складника світової спільноти держав на основі комплексного її вивчення. Цей курс допомагає учневі усвідомити себе громадянином України, сформувати знання про природу та населення країни, свого регіону, виховати повагу до українського народу, його культури, відчути себе справжнім патріотом своєї держави. Програма курсу розрахована на 70 годин (2 години на тиждень), з яких 3 години становлять резерв часу. Важливим принципом побудови змісту курсу є інтеграція, що реалізується у поєднанні фізико- та суспільно-географічних складників під час вивчення природних комплексів і населення України та свого регіону з урахуванням уже здобутих знань про природу материків і океанів, населення країн світу з курсу географії, що вивчався у 7 класі. Зокрема, вивчення населення України здійснюється на основі тем про населення світу в курсах географії у 6 та 7 класах та внаслідок поглиблення їх змісту. Особлива роль географії у 8 класі полягає у значному її світоглядному потенціалі й тісних взаємозв'язках змісту із сучасністю та особистим досвідом учнів.
Для досягнення окресленої мети вивчення географії у 8 класі спрямоване на вирішення таких завдань:
• сформувати в учнів знання та уявлення про Україну як цілісну країну, в якій відбуваються різноманітні глобальні та регіональні природні, суспільно-географічні та екологічні процеси;
• розкрити нові поняття і закономірності та поглибити й узагальнити вже сформовані теоретичні знання з фізичної та суспільної географії;
• сформувати уявлення про окремі поняття суспільно-географічного змісту;
• продовжити розвиток практичних умінь і навичок самостійної роботи, що сприятимуть активній соціально відповідальній поведінці учнів у географічному просторі країни.
Програмою передбачено виконання 11 практичних робіт, з яких чотири є обов'язковими для оцінювання. Вони спрямовані на розвиток умінь і навичок роботи з картами та іншими джерелами географічної інформації; виявлення зв'язків природи і суспільства в межах України, їх взаємного впливу, що сприятиме подальшому розвитку в учнів навчально-пізнавальної компетенції і формуванню ціннісно-смислової та соціально-професійної компетенцій. Запропоновані також завдання творчого характеру (дослідження), які, як і в попередніх курсах, можна оцінювати вибірково.
Вивченням географії у 9 класі (Україна і світове господарство) завершується географічна освіта учнів в основній школі на базовому рівні. На цей курс відведено 52 години (1,5 години на тиждень), з яких 3 години становлять резерв часу. Провідною метою цього курсу є формування знань про тенденції розвитку національного та світового господарства й визначення місця України в сучасному світі. Зазначена мета передбачає реалізацію таких завдань:
• сформувати нові поняття й базові знання про суспільну географію та особливості розвитку сучасного господарства в Україні і світі;
ознайомити із структурою світового господарства та її відображенням в економіці України, найважливішими глобальними проблемами людства;
• навчити виявляти та аналізувати економічні, соціальні й екологічні процеси та явища на глобальному, регіональному і локальному рівнях;
• показати роль міжнародного співробітництва у розв'язанні глобальних проблем людства;
• розвивати в учнів пізнавальний інтерес, інтелектуальні та творчі здібності, самостійну навчальну діяльність шляхом пошуку та опрацювання географічної і статистичної інформації з різних джерел.
Важливим принципом побудови змісту географії у 9 класі є інтеграція, яка реалізується через поєднання суспільно-географічних складових під час вивчення особливостей розвитку та розміщення господарства у світі, Україні та своєму регіоні. Курс має чітко визначену практичну спрямованість, яка реалізується в ході виконання практичних робіт, аналітичних завдань та досліджень. Програмою передбачено виконання семи практичних робіт, з яких чотири є обов'язковими для оцінювання. Вони спрямовані на розвиток умінь і навичок роботи з географічними картами та іншими джерелами інформації.
Програмою передбачено виконання досліджень, тематика яких може бути змінена вчителем у рамках вивчення відповідної теми. При виборі теми дослідження рекомендується враховувати регіональні особливості, навчально-методичнезабезпечення та матеріально-технічне оснащення освітньої діяльності. Із запропонованої тематики досліджень учень за бажанням вибирає 1–2 дослідження (впродовж року) та виконує його індивідуально або у групі. Результати дослідження презентуються і оцінюються вчителем.
Запропонований розподіл годин за розділами і темами у програмах курсів географії є орієнтовним і може бути змінений учителем в обсязі до 20 % передбаченого програмою часу. Резервну частину навчального часу учитель може використати на свій розсуд для глибшого вивчення або повторення певного навчального матеріалу з урахуванням здібностей та навчальних можливостей учнів конкретного класу.
Наскрізні змістові лінії
Метою вивчення наскрізної змістової лінії «Екологічна безпека та сталий розвиток» є формування в учнів соціальної активності, відповідальності й екологічної свідомості, щоб вони зберігали і захищали довкілля і усвідомлювали сталий розвиток, були готові брати участь у вирішенні питань довкілля і розвитку суспільства.
Учнів 6 класів орієнтують на формування:
- готовності до оцінки наслідків діяльності людини щодо природного середовища; застосування знань у справі охорони природи; оцінку значення та впливу природних компонентів для життя та діяльності людини;
- безпечної поведінки в умовах несприятливих фізико-географічних явищ і процесів;
- різних форм діяльності екологічного змісту: підготовку повідомлень про антропогенні ландшафти і природоохоронні об’єкти свого краю, інформування про них населення своєї місцевості (створення листівок, екологічних знаків, брошур, розміщення інформації на сайті навчального закладу тощо), участь у заходах з охорони довкілля, які проводять у школі, населеному пункті та регіоні, країні.
Учнів 7 класів орієнтують на формування:
- розуміння про взаємозв’язки компонентів природи; вплив людини та її діяльності на планетарні природі комплекси; дотримання екологічної етики щодо поведінки людини в природі; значення природоохоронних територій для збереження унікальних ландшафтів Землі; значення Червоної книги;
- знань про небезпечні природні об’єкти та явища в різних частинах світу та правила безпечної поведінки.
Учнів 8 класів орієнтують на формування:
- усвідомлення впливу життєдіяльності людини на природі комплекси України; дотримання правил поведінки людини в природі; значення природоохоронних територій для збереження унікальних ландшафтів України; значення Червоної та Зеленої книг України;
- стилю поведінки у зонах екстремальних природних явищ, екологічного лиха, техногенного забруднення, а також на території природоохоронних об’єктів.
Учнів 9 класів орієнтують на формування:
- цілісної наукової картини світу, адекватного розуміння особливостей розвитку сучасного світу;
- розуміння єдності та гармонії між природним середовищем, розвитком матеріального виробництва та рівня зростання соціальних стандартів населення в умовах сталого розвитку;
- уміння застосовувати знання під час прогнозування наслідків впливу людини на природу, визначення правил своєї поведінки в сучасних умовах навколишнього середовища та територій техногенного забруднення;
- умінь робити висновки про місце України у розв’язанні глобальних проблем людства.
Метою вивчення наскрізної змістової лінії «Громадянська відповідальність» є формування відповідального члена громади і суспільства, що розуміє принципи і механізми функціонування суспільства, а також важливість національної ініціативи; спирається у своїй діяльності на культурні традиції і вектори розвитку держави.
Учнів 6 класів орієнтують на:
- виховання ставлення учня як громадянина до природи; уміння захищати природу;
- уміння працювати в групі над географічними дослідженнями та проектами на засадах співробітництва;
- використання способів діяльності та моделі поведінки, які задовольняють власні інтереси та не порушують права інших громадян;
- участь у активній природоохоронній роботі своєї місцевості.
Учнів 7 класів орієнтують на:
- отримання і аналіз інформації щодо світових явищ і процесів, зв’язків України з іншими країнами із широкого кола джерел;
- уміння формулювати обґрунтовану думку щодо суспільних проблем, критично мислити;
- роботу в групі над географічними дослідженнями та проектами на засадах співробітництва;
- толерантне ставлення до культурних надбань і традицій народів світу.
Учнів 8 класів орієнтують на:
- формування моделі полікультурної поведінки, що відповідає принципам моралі та чинному законодавству України, громадянської позиції щодо збереження природи України;
- вміння працювати в групі над географічними дослідженнями та проектами на засадах співробітництва, розуміти сенс поставленого завдання, вибудовувати аргументацію;
- виховання поваги до національної історії, культури, мови, традицій, гордості за розвиток вітчизняної географічної науки.
Учнів 9 класів орієнтують на:
- ухвалення індивідуальних і колективних рішень, зважаючи на інтереси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави;
- готовність брати участь у громадській природоохоронній діяльності й нести відповідальність за свої дії та вчинки;
- формування споживчої поведінки, орієнтованої на національного виробника; раціонального ресурсоспоживання на побутовому, регіональному національному і глобальному рівнях;
- усвідомлення глобальної взаємозалежності й особистої відповідальності під час вивчення світової економіки та національного господарства.
Вивченням наскрізної змістової лінії «Здоров’я і безпека» прагнуть сформувати учня духовно, емоційно, соціально і фізично повноцінним членом суспільства, який здатний вести здоровий спосіб життя, допомагати у формуванні безпечного здорового життєвого середовища.
Учнів 6 класів орієнтують на:
- застосовування знань про лікарські рослини, отруйні рослини і тварини на прикладі природних комплексів своєї місцевості;
- формування установок на використання здорового та безпечного харчування й безпечної поведінки під час навчальних екскурсій і польових досліджень;
- виявлення і розуміння впливу метеорологічних чинників на стан здоров’я людини;
- розуміння значення для здоров’я людини мінеральних лікувальних і столових вод.
Учнів 7 класів орієнтують на:
- усвідомлення значення санітарно-гігієнічних умов проживання і харчування для збереження життя і здоров’я людей (в тому числі на прикладі країн, що розвиваються);
- розуміння важливості профілактичних заходів під час закордонних подорожей до країн з високою ймовірністю епідемій;
- формування знань про небезпечні природні об’єкти та явища та їхній вплив на життя людини.
Учнів 8 класів орієнтують на:
- розуміння того, що здоров’я є найвищою цінністю для кожної людини та суспільною цінністю, свідому мотивацію щодо ведення здорового способу життя, відповідальності за власне життя і здоров’я;
- формування безпечної поведінки в навколишньому середовищі і в екстремальних (надзвичайних) ситуаціях (під час навчальних екскурсій і польових досліджень);
- організацію успішної навчальної роботи зі створення здоров’язберігаючих умов.
Учнів 9 класів орієнтують на:
- формування знань про безпечність товарів та послуг, споживачами яких є школярі;
- застосовування знань для оцінювання можливих позитивних і негативних наслідків сучасних біотехнологій у сільському господарстві;
Метою вивчення наскрізної змістової лінії «Підприємливість і фінансова грамотність» є забезпечення кращого розуміння молодим поколінням українців практичних аспектів фінансових питань (здійснення заощаджень, інвестування, запозичення, страхування, кредитування тощо); розвиток лідерських ініціатив, здатність успішно діяти в технологічному швидкозмінному середовищі.
Учнів 6 класів орієнтують на:
- уміння представляти себе і свої досягнення; вести розрахунки, ухвалювати рішення;
- розроблення заходів щодо утилізації побутових відходів у своєму населеному пункті.
Учнів 7 класів орієнтують на:
- формування умінь розв’язувати елементарні екологічні проблеми;
- командний стиль роботи під час виконання навчальних проектів і досліджень.
Учнів 8 класів орієнтують на:
- використання ресурсів (навчальних, природних та інших) для створення цінностей;
- складання плану дій, що визначає пріоритети й етапи, важливі для досягнення їхніх цілей (на прикладі вивчення природи, населення у своєму регіоні);
- вміння оцінювати переваги й ризики альтернативних варіантів і зробити вибір, що виражає їхні преференції на прикладі досліджень проблем, пов’язаних з екологічною ситуацією у своїй місцевості.
Учнів 9 класів орієнтують на:
- вміння генерувати ідеї й ініціативи щодо проектної діяльності, ефективного використання природних ресурсів;
- прогнозування впливу географії на розвиток технологій, нових напрямів підприємництва;
- оцінювання можливостей для організації підприємницької діяльності у своїй місцевості;
- планування своєї діяльності та групи щодо можливих нових видів бізнесу в регіоні.
Зміст навчального матеріалу і вимоги до його засвоєння
6 клас
Г Е О Г Р А Ф І Я
«Загальна географія»
(70 годин, 2 години на тиждень)
Кількість годин |
Очікувані результати навчально – пізнавальної діяльності учнів |
Зміст навчального матеріалу |
Наскрізні змістові лінії |
2 |
ВСТУП |
|
|
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає об’єкти вивчення географії, складові географічної науки, основні джерела географічних знань та методи географічних досліджень.
Діяльнісний компонент: добирає географічну інформацію з різних джерел та визначає її корисність для себе; виконує спостереження за змінами у природі; складає перелік джерел географічної інформації, які є вдома.
Ціннісний компонент: використовує результати власних спостережень у повсякденній діяльності; обґрунтовує на конкретних прикладах значення географії для життєдіяльності людини.
|
Географія як наука про Землю, її природу, населення та його господарську діяльність, про взаємодію природи і людства. Значення географічних знань та умінь для життєдіяльності людини. Основні друковані та електронні джерела географічної інформації, їх значення. Методи географічних досліджень. Особливості організації власних географічних спостережень.
Дослідження Спостереження за змінами у природі.
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Усвідомлює дбайливе ставлення до природи, дотримується правил безпечної поведінки в природі. Орієнтує на формування в учнів екологічної свідомості для збереження і захисту довкілля.
Здоров’я і безпека Сприяє розвитку інтересу до географічних наук.
Громадянська відповідальність Пояснює на конкретних прикладах значення географії для життєдіяльності людини, добираючи інформацію з різних джерел. Сприяє позитивному ставленню до навчання, розвиває здатність спільного розуміння проблеми і толерантне й неупереджене ставлення до інших думок і поглядів. Уміє дискутувати на тему «Що і навіщо вивчати сучасним географам, коли вже все на Землі відкрито?» |
3
|
РОЗДІЛ І. Розвиток географічних знань про Землю |
||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає особливості зображення Землі на картах у давнину.
Діяльнісний компонент: добирає з різних джерел додаткову інформацію про пізнання і дослідження Землі у давнину; зіставляє карти Ератосфена і Птолемея з сучасною картою; складає короткі повідомлення про пізнання Землі у давнину (із залученням членів родини).
Ціннісний компонент: оцінює внесок античних учених у становлення географії як науки.
|
Тема 1. Уявлення про Землю у давнину Уявлення про форму Землі. Зображення Землі на картах Ератосфена, Птолемея.
|
Громадянська відповідальність Формує необхідні моральні якості, відстоює свою позицію в дискусії, конструктивно спілкується.
Підприємливість та фінансова грамотність Вчиться спільно досягати мети. |
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає відомих мореплавців та мандрівників (Марко Поло, Христофора Колумба, Фернана Магеллана), які здійснили видатні географічні відкриття в різні епохи.
Діяльнісний компонент: добирає з різних джерел додаткову інформацію про пізнання і дослідження Землі; простежує за картою маршрути мандрівників і дослідників.
Ціннісний компонент: робить висновки про значення навколосвітніх подорожей для розширення знань про Землю
|
Тема 2. Відкриття нових земель та навколосвітні подорожі Відкриття нових земель. Навколосвітні подорожі |
|
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає сучасні географічні дослідження.
Діяльнісний компонент: добирає з різних джерел додаткову інформацію про пізнання і дослідження Землі на сучасному етапі; аналізує інформацію про географічні дослідження у ХХ та на початку ХХІ ст.; порівнює дослідження Землі у сучасну добу з тими, що мали місце в більш ранні епохи; складає за допомогою членів родини короткі повідомлення про власні подорожі, які ілюструє малюнками, фотографіями, міні-презентаціями.
Ціннісний компонент: визначає роль сучасних досліджень у підвищенні добробуту людства |
Тема 3. Сучасні дослідження Дослідження Землі у ХХ і на початку ХХІ ст. |
Громадянська відповідальність Критично оцінює інформацію географічного змісту, визначає роль сучасних досліджень у підвищенні добробуту людства
|
13
|
РОЗДІЛ ІІ. Земля на плані та карті |
||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає різні способи орієнтування на місцевості; пояснює способи орієнтування на місцевості.
Діяльнісний компонент: користується компасом для визначення сторін горизонту та азимуту; визначає азимут та напрямки на різні об’єкти на місцевості поблизу школи; складає схему маршруту руху; порівнює інструментальні та візуальні способи орієнтування на місцевості.
Ціннісний компонент: оцінює практичне значення вміння орієнтуватися на місцевості; робить висновки про важливість орієнтування для збереження власного життя та безпеки під час подорожей та екскурсій
|
Тема 1. Орієнтування на місцевості Способи орієнтування на місцевості. Визначення напрямків на місцевості. Компас. Поняття про азимут. |
Здоров’я і безпека Розуміє важливість уміння читати карту, план місцевості та орієнтуватись для власної безпеки і безпеки інших під час подорожей і екскурсій. Виконує тренувальні вправи з використанням рисунків, карт, планів місцевості, що формують навички орієнтуватись на місцевості задля власної безпеки і безпеки інших
|
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає способи зображення Землі, види масштабів, відмінності між планом і топографічним планом та картою, абсолютною і відносною висотою місцевості, об’єкти місцевості за планом та його умовні знаки; вміє читати план та карту, використовуючи умовні знаки та легенду карти; пояснює відмінності різних видів масштабу, особливості орієнтування плану місцевості.
Діяльнісний компонент: визначає масштаб плану і карти, абсолютну і відносну висоту місцевості за допомогою горизонталей та за шкалою висот; вимірює відстані на плані і карті за допомогою масштабу; розв’язує задачі з різними видами масштабу; порівнює зображення місцевості на глобусі, аерофотознімку та космічному знімку, плані, карті.
Ціннісний компонент: оцінює практичне значення плану та географічних карт для себе і своєї родини
|
Тема 2. Способи зображення Землі Особливості та відмінності зображення земної поверхні на глобусі, аерофотознімках, космічних знімках, планах, картах. Масштаб та його види. Умовні знаки плану Абсолютна і відносна висота місцевості, їх визначення за допомогою горизонталей та шкалою висот. План, його основні ознаки. Визначення напрямків на плані. Читання плану. Географічні карти, їх елементи. Легенда карти. Масштаб карт. Географічні атласи. Практичне значення карт.
Практична робота 1. Розв’язування задач з використанням різних видів масштабу, визначення відстаней, напрямків та абсолютних відносних висот на топографічному плані |
|
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає лінії градусної сітки: паралелі, меридіани, екватор, нульовий меридіан, ознаки понять «географічна широта», «географічна довгота», координати свого населеного пункту; пояснює відмінності між географічною широтою і географічною довготою.
Діяльнісний компонент: користується градусною сіткою для визначення географічних координат; визначає географічні координати об`єктів, населених пунктів; порівнює географічну широту і географічну довготу за градусними вимірами.
Ціннісний компонент: оцінює практичне значення знань про географічні координати
|
|
|
Тема 3. Географічні координати Градусна сітка на глобусі й географічній карті. Поняття про географічні координати. Правила відліку географічної широти і географічної довготи. Географічні координати свого населеного пункту.
Практична робота 2. Визначення географічних координат за географічною картою |
|
||
41 |
РОЗДІЛ ІІІ. Оболонки Землі
|
||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає внутрішні шари Землі, склад материкової та океанічної земної кори, суттєві ознаки понять «літосфера», «земна кора», «мінерали», «гірські породи», «корисні копалини», «рельєф», «рівнини», «гори», форми рельєфу своєї місцевості; наводить приклади і показує на карті літосферні плити, сейсмічні пояси, найбільші вулкани, різні, у тому числі й унікальні форми рельєфу; знає правила поведінки під час землетрусу; наводить приклади магматичних, осадових і метаморфічних гірських порід.
Діяльнісний компонент: визначає абсолютну і відносну висоту рівнин і гір за шкалою висот; позначає на контурній карті: вулкани:Ключевська Сопка, Етна, Кракатау; гори: Карпати, Кримські, Альпи, Уральські, Кордильєри, Кавказ, Гімалаї з вершиною Джомолунгма, Анди; рівнини:Східноєвропейська, Західносибірська, Амазонська низовина, Лаврентійська височина, Середньосибірське, Бразильське плоскогір’я; розрізняє магматичні, осадові й метаморфічні гірські породи; порівнює рівнини і гори за висотою, походженням, розміщенням на суходолі або в океанах.
Ціннісний компонент: оцінює діяльність людини та її вплив на рельєф; висловлює судження щодо необхідності охорони унікальних форм рельєфу; пояснює вплив внутрішніх і зовнішніх процесів на формування рельєфу земної поверхні; аналізує причини і наслідки зовнішніх і внутрішніх процесів |
Тема 1. Літосфера Внутрішня будова Землі. Будова літосфери, її властивості. Літосферні плити, наслідки їх переміщення. Внутрішні процеси, що зумовлюють зміни в земній корі та на поверхні земної кулі. Рухи земної кори. Землетруси. Вулканізм і вулкани, гейзери. Сейсмічні пояси Землі. Зовнішні процеси, що зумовлюють зміну земної поверхні. Вивітрювання, робота вітру, текучих і підземних вод, льодовиків. Мінерали, гірські породи. Корисні копалини та їх значення у житі та діяльності людини. Основні форми рельєфу суходолу – гори і рівнини. Різноманітність та утворення рівнин на суходолі. Найбільші за площею рівнини світу. Різноманітність та утворення гір на суходолі. Найвищі та найдовші гори світу. Рельєф дна океану. Серединно-океанічні хребти – найвищі і найдовші гори Світового океану. Унікальні форми рельєфу земної кулі, їх охорона.
Практична робота 3. Позначення на контурній карті рівнин, гір, вулканів суходолу |
Здоров’я і безпека Аналізує ознаки наближення землетрусу, цунамі, виверження вулкану для власної безпеки та безпеки інших.
Громадянська відповідальність Характеризує систему попереджень та алгоритм поведінки під час прояву несприятливих природних явищ.
Підприємливість і фінансова грамотність Розуміє переваги і недоліки господарювання людей у районах поширення вулканізму. Усвідомлює значення окремих видів корисних копалин для розвитку відповідних виробництв. Бере участь у дослідженні «Корисні копалини в облаштуванні житла (господарських будівель) моєї родини» |
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає суттєві ознаки понять «погода», «клімат», «синоптична карта», елементи погоди, теплові пояси Землі, світові центри спостереження за погодою; наводить приклади хмар, різних за формою, прогнозів погоди, основних типів клімату; пояснює причини і наслідки зміни погоди і клімату.
Діяльнісний компонент: спостерігає і фіксує зміни елементів погоди: температури повітря, атмосферного тиску, вітру, вологості повітря, хмар, хмарності, опадів; визначає показники температури повітря й атмосферного тиску та їх зміни з висотою, швидкість вітру, типи погоди, що переважають у своїй місцевості; будує графіки ходу температури, діаграми розподілу опадів за певний період, розу вітрів; добирає відповідні джерела географічної інформації для ознайомлення з атмосферними процесами; користується термометром, барометром, гігрометром; порівнює погоду різних типів у своїй місцевості в різні пори року та її вплив на здоров’я людей; аналізує зміни температури повітря, атмосферного тиску протягом доби, сезону, року та їх розподіл на Землі за картою; розв’язує задачі на зміну температури повітря, атмосферного тиску з висотою.
Ціннісний компонент: оцінює вплив стану повітря на здоров”я людини; робить висновки про значення прогнозу погоди для життя і діяльності людини
|
Тема 2. Атмосфера Будова атмосфери, властивості повітря в тропосфері. Добовий і річний хід температури повітря, причини його коливання. Кліматична карта. Теплові пояси Землі. Практичне значення вимірювання температури повітря. Атмосферний тиск: причини і наслідки його зміни у тропосфері. Вимірювання атмосферного тиску. Вітер: причини виникнення, напрямки, сила, швидкість, їх визначення сучасними приладами й візуально. Утворення бризу. Вода в атмосфері: випаровування, вологість повітря та її зміни. Хмари і туман, відмінності в їх утворенні. Форми хмар, хмарність. Опади, що випадають із хмар та з повітря, їхні види, вимірювання. Карта розподілу опадів. Погода, її елементи, мінливість. Характерна погода за сезонами у своїй місцевості. Служба погоди, практичне значення прогнозів погоди. Клімат та основні кліматотвірні чинники. Карта кліматичних поясів. Зміни клімату. Вплив людини на атмосферу.
Практичні роботи 4. Розв’язування задач на зміну температури повітря й атмосферного тиску з висотою. 5. Складання графіка зміни температури повітря, опадів, рози вітрів, їх аналіз |
Екологічна безпека та сталий розвиток Розмірковує про відповідальність людської діяльності за стан атмосфери.
Здоров’я і безпека Усвідомлює вплив стану повітря на здоров’я людини. Дотримується правил безпечної поведінки під час грози, граду, ожеледі, урагану та інших несприятливих природних явищ.
Громадянська відповідальність Наводить приклади подолання спільними зусиллями громади (жителів вулиці, села, міста) наслідків стихійних атмосферних явищ і процесів |
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає суттєві ознаки понять «океан», «море», «затока», «протока», «острів», «океанічна течія», «річка», «озеро», «болото», «льодовик», «багаторічна мерзлота», «підземні води»; наводить приклади морів, заток, проток, островів, річок, озер, штучних водойм; пояснює причини і наслідки рухів води в Світовому океані, особливості живлення і режиму вод суходолу; знає і розуміє негативні наслідки паводків, повеней і цунамі.
Діяльнісний компонент: визначає особливості розподілу води між Світовим океаном і водами суходолу за відповідною діаграмою, глибини океанів і морів за шкалою глибин, залежність напрямку і характеру течії річок від рельєфу, видів живлення та режиму вод суходолу від клімату; розрізняє способи зображення вод суходолу на плані та карті, озера за походженням їхніх улоговин і стоком, типи боліт, покривні та гірські льодовики, штучні водойми, типи підземних вод; позначає на контурній карті назви: морів:Чорне, Середземне, Червоне, Балтійське, Баренцове; проток: Гібралтарська, Магелланова, Дрейка, Берінгова; заток:Біскайська, Бенгальська, Мексиканська, Гвінейська; островів:Велика Британія, Гренландія, Мадагаскар, Нова Гвінея; півостровів:Скандинавський, Кримський, Аравійський, Індостан, Сомалі, Лабрадор; западини:Маріанська; річок: Дніпро, Дунай, Янцзи, Ніл, Амазонка, Міссісіпі; озер:Каспійське, Великі озера, Байкал, Вікторія.
Ціннісний компонент: оцінює роль води для життєдіяльності людини та використання мінеральних і термальних вод у господарській діяльності, вплив людини на різні частини гідросфери; робить висновки про вплив якості питної води на здоров’я людини |
Тема 3. Гідросфера Загальна кількість води на Землі, її розподіл між частинами гідросфери. Світовий океан та його частини: океани, моря, затоки, протоки. Шкала глибин, визначення глибин океанів і морів. Острови в океані. Властивості вод Світового океану. Рухи води в Світовому океані. Життя в океанах і морях. Багатства вод Світового океану. Океан та людина. Води суходолу – поверхневі і підземні. Річка: річкова система, басейн річки, річкова долина. Найдовші, найбільші за площею басейни й найповноводніші річки світу. Пороги і водоспади. Живлення, водний режим і робота річок. Озера, їх різноманітність за площею, походженням озерних улоговин, солоністю. Найбільші і найглибші озера земної кулі. Болота, особливості їх утворення та поширення. Штучні водойми і водотоки: ставки, водосховища, канали. Льодовики – багаторічні природні скупчення льоду. Особливості утворення і поширення льодовиків. Багаторічна мерзлота – підземне зледеніння. Утворення і поширення багаторічної мерзлоти. Підземні води, умови їх утворення і залягання в земній корі. Термальні і мінеральні води. Значення вод суходолу для природи і людини. Охорона вод Світового океану і суходолу.
Практична робота 6. Позначення на контурній карті назв океанів, морів, проток, заток, островів, річок, озер
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Усвідомлює важливість охорони вод своєї місцевості і на планеті загалом.
Здоров’я і безпека Розуміє вплив якості води на життя і здоров’я людини. Дотримується правил безпечної поведінки під час повеней, катастрофічних паводків, льодоставу й льодоходу, шторму, цунамі, перебування на березі водойми, руху по болотистій місцевості.
Громадянська відповідальність Усвідомлює систему попереджень та алгоритм поведінки під час повеней, катастрофічних паводків, льодоходу, шторму, цунамі.
Підприємливість і фінансова грамотність Дотримується основних правил ощадного використання води в домашньому господарстві. Наводить приклади підприємницької діяльності на основі використання мінеральних, термальних вод своєї місцевості, природних та штучних водойм для відпочинку та оздоровлення |
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає компоненти біосфери, суттєві ознаки понять «біосфера», «ґрунти», «рослинність», «тваринний світ», види рослин і тварин, які поширені у своїй місцевості; пояснює особливості поширення ґрунтів і живих організмів на земній кулі за допомогою карт, вплив людини на компоненти біосфери.
Діяльнісний компонент: порівнює види рослин і тварин, що поширені на різних широтах земної кулі.
Ціннісний компонент: оцінює значення ґрунтів, рослинності і тваринного світу для життєдіяльності людини; пропонує власні заходи зі збереження тваринного та рослинного світу своєї місцевості
|
Тема 4. Біосфера та ґрунти Складові біосфери, особливості їх поширення на земній кулі. Властивості ґрунтів. Ґрунтовий покрив, карта ґрунтів. Вплив господарської діяльності людини на ґрунтовий покрив, рослинність і тваринний світ суходолу та океану |
Екологічна безпека та сталий розвиток Розуміє важливість збереження грунтів та різноманіття рослин і тварин.
Здоров’я і безпека Оцінює загрози вживання отруйних грибів, рослин своєї місцевості, контактів із небезпечними тваринами.
Громадянська відповідальність Презентує приклади власного досвіду зі збереження тваринного та рослинного світу своєї місцевості.
Підприємливість і фінансова грамотність Наводить приклади фінансових надходжень до сімейного бюджету від використання власної земельної ділянки, рослин і тварин |
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає суттєві ознаки понять «природний комплекс», «географічна оболонка», «природна зона», компоненти природного комплексу; наводить приклади природних комплексів та комплексів, змінених людиною, у своїй місцевості; пояснює на конкретних прикладах наслідки взаємодії літосфери, атмосфери, гідросфери, біосфери.
Діяльнісний компонент: порівнює особливості основних природних зон Землі; дотримується правил безпеки і поведінки під час екскурсії.
Ціннісний компонент: оцінює вплив людини на природні комплекси у своїй місцевості та значення знань про природні комплекси для її життєдіяльності
|
Тема 5. Природні комплекси Природні комплекси як наслідок взаємозв’язків між компонентами природи. Географічна оболонка – найбільший природний комплекс Землі, її межі та властивості. Природні зони Землі, їх особливості.
Практична робота (на вибір) 7 а. Складання опису одного з природних комплексів своєї місцевості (за типовим планом).
7 б. Екскурсія у природний комплекс своєї місцевості |
Екологічна безпека та сталий розвиток Розрізняє позитивні й негативні наслідки впливу людської діяльності на природні комплекси своєї місцевості. Виявляє порушення природної рівноваги та пропонує шляхи їх усунення.
Здоров’я і безпека Дотримується правил безпечної поведінки у природі під час екскурсії |
5 |
РОЗДІЛ ІV. Планета людей
|
||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає кількість населення на Землі та в Україні, людські раси; вміє читати політичну карту.
Діяльнісний компонент: аналізує карти густоти населення та людських рас; показує на карті найбільші за площею та кількістю населення держави світу і держави-сусіди України; характеризує види господарської діяльності та її наслідки у своєму населеному пункті; порівнює людські раси за зовнішніми ознаками, густоту населення в різних регіонах земної кулі.
Ціннісний компонент: усвідомлює толерантне ставлення до представників людських рас і народів світу; оцінює вплив людини на природу, рівень забруднення навколишнього середовища в результаті різних видів господарської діяльності; висловлює судження про заходи щодо усунення негативних наслідків господарської діяльності у своєму населеному пункті; розробляє за допомогою членів родини міні-проект з утилізації побутових відході |
Тема 1. Кількість і розміщення населення на Землі Кількість населення Землі. Розселення населення на Землі, його густота. Найбільш заселені території земної кулі. Людські раси. Дослідження Миколи Миклухо-Маклая. Найчисельніші народи світу.
Тема 2. Держави світу Найбільші за площею і чисельністю населення держави світу та держави-сусіди України на політичній карті світу.
Тема 3. Вплив людини на природу Зміни компонентів географічної оболонки під впливом людської діяльності. Зміни природних комплексів Землі. Забруднення довкілля та його охорона.
Практична робота 8. Позначення на контурній карті кордонів найбільших держав у різних частин світу та їх столиць. Дослідження Розробка міні-проекту з утилізації побутових відходів |
Громадянська відповідальність Усвідомлює важливість толерантного ставлення до представників інших рас і народів світу.
Екологічна безпека і сталий розвиток Презентація міні-проектів з утилізації побутових відходів
|
6 |
РЕЗЕРВ ЧАСУ |
7 клас
Г Е О Г Р А Ф І Я
«МАТЕРИКИ Й ОКЕАНИ»
(70 годин, 2 години на тиждень)
Кількість годин |
Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів |
Зміст навчального матеріалу |
Наскрізні змістові лінії |
|||
2 |
ВСТУП
|
|||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає материки, частини світу, океани, різні види карт.
Діяльнісний компонент: порівнює материки та океани за площею, карти за масштабом та просторовим охопленням; розрізняє в атласах карти показує (знаходить) на картах різного масштабу материки, частини світу, океани.
Ціннісний компонент: оцінює значення для людини географічних знань про материки та океани
|
Материки та океани як об’єкти вивчення регіональної географії. Співвідношення на Землі материків та океанів. Материки і частини світу. Джерела географічної інформації про материки та океани. Карти материків та океанів, їх класифікація за масштабом, просторовим охопленням, змістом і призначенням |
Громадянська відповідальність Уміє пояснювати на конкретних прикладах та доводити практичне значення вивчення материків та океанів
|
|||
9 |
РОЗДІЛ І. Закономірності формування природи материків та океанів |
|||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: знає і уявляє форму Землі, дні рівнодення та сонцестояння; розуміє і наводить приклади добових і річних ритмів як наслідків осьового обертання та орбітального руху Землі.
Діяльнісний компонент: знаходить на карті екватор, лінії тропіків і полярні кола; пояснює вплив форми Землі та її рухів на природу материків і океанів.
Ціннісний компонент: оцінює і характеризує наслідки форми Землі, добового і річного рухів Землі на життя людини
|
Тема 1. Форма і рухи Землі Куляста форма Землі та її географічні наслідки. Рухи Землі, їх наслідки
|
Здоров’я і безпека Моделює оптимальний режим життя відповідного до добових і річних циклів (ритмів) |
|||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: знає і розуміє основні етапи розвитку геологічної історії Землі, наслідки руху літосферних плит, найбільші платформи та області складчастості, основні і перехідні кліматичні пояси; наводить приклади форм рельєфу на материках і в океанах, платформ і областей складчастості, різних за властивостями повітряних і водних мас, типів клімату, теплих і холодних течій, природних зон на материках; знає і розуміє гіпотези дрейфу материків, загальну циркуляцію атмосфери та їх вплив на природні умови Землі.
Діяльнісний компонент: знаходить і показує на картах різного масштабу найбільші літосферні плити, райони поширення пасатів, мусонів, західних вітрів помірних широт і східних полярних вітрів, кліматичні пояси, найбільші теплі й холодні поверхневі течії, природні зони; пояснює вплив повітряних мас на погодні умови Землі своєї місцевості; аналізує закономірності розміщення форм рельєфу на материках та океанах, причини виникнення океанічних течій розміщення природних комплексів на материках і в океанах, взаємодію і взаємовплив океанів і материків; вміє практично використовувати інформацію тематичних карт: тектонічної, кліматичної і географічних поясів природних зон.
Ціннісний компонент: оцінює значення знань про географічні закономірності природи материків і океанів для життя людини; досліджує наслідки взаємодії Світового океану, атмосфери та суходолу |
Тема 2. Материки й океани — великі природні комплекси географічної оболонки Походження материків та океанічних западин унаслідок руху літосферних плит. Геологічні ери та епохи горотворення. Тектонічні структури: платформи та області складчастості. Закономірності поширення основних форм рельєфу на материках і в океанах. Кліматотвірні чинники. Розподіл сонячної енергії на Землі. Вплив підстильної поверхні на клімат. Закономірності зміни температури повітря і поверхневих вод океанів. Повітряні маси, їх властивості та переміщення. Загальна циркуляція повітряних мас. Кліматичні пояси і типи клімату Землі. Закономірності розподілу атмосферних опадів. Водні маси, їх властивості. Океанічні течії. Природні комплекси материків та океанів. Широтна зональність і висотна (вертикальна) поясність.
Практична робота 1. Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зв’язків між тектонічною будовою і формами рельєфу.
Дослідження Взаємодія Світового океану, атмосфери та суходолу, її наслідки
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Пояснює взаємозв’язки між природними компонентами у географічній оболонці, у тому числі — на прикладі своєї місцевості. |
|||
21
|
РОЗДІЛ ІІ. Материки тропічних широт
|
|||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: знає дослідників материка, особливості тектонічної будови, основні форми рельєфу, географічне розміщення типів клімату, внутрішніх вод, природних зон на материку; розуміє особливості сучасного рівня соціально-економічного розвитку країн.
Діяльнісний компонент: характеризує географічне положення материка; аналізує закономірності розміщення форм рельєфу, кліматичних поясів, вод суходолу, природні зони, зональні типи ґрунтів; описує природу найвідоміших національних парків Африки; визначає типи клімату за кліматичною картою та кліматичними діаграмами; визначає основні напрями господарського використання природних комплексів материка; знаходить і показує на картах різного масштабу: моря: Середземне, Червоне; затоки: Гвінейська, Аденська; протоки: Мозамбіцька, Гібралтарська, Баб-ель-Мандебська; острів Мадагаскар; півострів Сомалі; гори: Атлас, Драконові, Капські; вулкан Кіліманджаро; нагір’я Ефіопське; плоскогір’я Східноафриканське; річки: Ніл, Конго, Нігер, Замбезі, Оранжева; озера: Вікторія, Танганьїка, Ньяса, Чад; водоспад Вікторія; пустелі: Сахара, Наміб; держави та їх столиці: Єгипет, Нігерія, Південна Африка.
Ціннісний компонент: висловлює судження про вплив природних умов і ресурсів на економіку країн; оцінює вплив природних чинників і діяльності людини на екологічний стан природних зон материка; робить висновок впливу клімату та природних зон на особливості життя і господарської діяльності людей; обґрунтовує вплив природних чинників на виникнення природних вогнищ захворювань і поширення епідемій
|
Тема 1. Африка Географічне положення. Дослідження та освоєння материка. Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини. Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату. Води суходолу. Використання водних ресурсів. Природні зони, закономірності їх розміщення. Стихійні явища природи. Екологічні проблеми. Найвідоміші об’єкти, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Населення. Держави. Зв’язки України з державами Африканського континенту.
Практичні роботи
2. Визначення географічних координат крайніх точок і протяжності материка з півночі на південь та із заходу на схід.
3. Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Африки.
4. Визначення типів клімату Африки за кліматичними діаграмами
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Презентує добірку матеріалів про один із прикладів порушення природної рівноваги на материку та шляхи її відновлення.
Здоров’я і безпека Обґрунтовує вплив природних чинників на виникнення природних вогнищ захворювань і поширення епідемій.
Громадянська відповідальність Установлює залежність між рівнем соціального розвитку країн і станом природних комплексів.
Підприємливість і фінансова грамотність Розуміє важливість напрямків взаємозв’язків України та країн Африки |
|||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: знає дослідників материка, особливості тектонічної будови, основні форми рельєфу, географічне розміщення типів клімату, внутрішніх вод, природних зон на материку.
Діяльнісний компонент: характеризує населення та його господарську діяльність у різних країнах материка; аналізує особливості розміщення корисних копалин материка та їх вплив на господарську діяльність людини; знаходить і показує на картах різного масштабу: море Карибське; затоку Ла-Плата; протоки: Магелланова, Дрейка; острови: Вогняна Земля, Фолклендські, Галапагоські; рівнини: Амазонська, Орінокська, Ла-Платська низовини, Бразильське, Гвіанське плоскогір’я; гори Анди (г. Аконкагуа); вулкани: Льюльяйльяко, Котопахі; річки: Амазонка, Парана, Оріноко; водоспади:Анхель, Ігуасу; озера: Маракайбо, Тітікака; пустелю Атакама; держави та їх столиці: Бразилія, Аргентина, Чилі; порівнює, зіставляє особливості природних умов Південної Америки та Африки; пояснює закономірності поширення основних форм рельєфу, особливості розподілу температури й опадів на материку, прояв широтної зональності на рівнинах і вертикальної поясності в Андах; визначає за кліматичними картами і кліматичними діаграмами – типи клімату.
Ціннісний компонент оцінює наслідки втручання людини в природні комплекси материка; робить висновки про основні напрями господарського використання природних комплексів материка, поширення стихійних явищ (землетруси, вулканізм) та їх вплив на життя людей |
Тема 2. Південна Америка Географічне положення. Дослідження та освоєння материка. Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини. Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату. Води суходолу. Природні зони. Вертикальна поясність Анд. Зміни природи материка людиною. Сучасні екологічні проблеми. Найвідоміші об’єкти Південної Америки, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Населення. Держави. Зв’язки України з державами Південної Америки.
Практичні роботи 5. Позначення на контурній карті назв географічних об`єктів материка.
6. Визначення типів клімату Південної Америки за кліматичними діаграмами.
Дослідження Природні унікуми Південної Америки
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Презентує добірку матеріалів про один із прикладів порушення природної рівноваги на материку та шляхи її відновлення.
Здоров’я і безпека Обґрунтовує механізм утворення стихійних явищ (вулкан, землетрус) та їх вплив на життя людей.
Громадянська відповідальність Установлює залежність між рівнем соціального розвитку країн і станом природних комплексів.
Підприємливість і фінансова грамотність Розуміє значення різних напрямків взаємозв’язків України та країн Південної Америки |
|||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: знає дослідників материка, особливості тектонічної будови, основні форми рельєфу, географічне розміщення типів клімату, внутрішніх вод, природних зон на материку. Діяльнісний компонент: Знаходить і показує на картах різного масштабу: моря: Коралове, Тасманове; затоки: Карпентарія, Велика Австралійська; острови: Тасманія, Великий Бар’єрний риф; півострів Кейп-Йорк; плоскогір’я Західно-Австралійське; низовину Центральну; гори: Великий Вододільний хребет (г. Косцюшко); річки: Муррей, Дарлінг; озеро Ейр; пустелі: Велика Піщана, Велика пустеля Вікторія; державу Австралійський Союз та її столицю; характеризує особливості географічного положення, головні риси населення та його господарської діяльності; порівнює географічне положення Австралії і Африки. Ціннісний компонент: пояснює вплив рельєфу і клімату на формування вод суходолу, унікальність органічного світу, особливості заселення Австралії; оцінює наслідки втручання людини в природні комплекси материка; робить висновки про основні напрями господарського використання природних комплексів материка
|
Тема 3. Австралія. Географічне положення. Дослідження та освоєння материка. Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини. Клімат. Води суходолу. Унікальність рослинності і тваринного світу. Природні зони. Зміна природи материка людиною. Найвідоміші об’єкти Австралії, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Населення, його склад та розміщення. Австралія – країна-материк. Україна і Австралія.
Практичні роботи: 7. Позначення на контурній карті назв географічних об`єктів материка. 8. Визначення типів клімату за кліматичними діаграмами
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Презентує добірку матеріалів про один із прикладів порушення природної рівноваги на материку та шляхи її відновлення.
Здоров’я і безпека Обґрунтовує механізм утворення стихійних явищ (лісові пожежі, посухи) та їх вплив на життя людей.
Підприємливість і фінансова грамотність Розуміє значення різних напрямків взаємозв’язків України та Австралії |
|||
|
||||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: знає історію дослідження та освоєння материка , першовідкривачів материка Фадея Беллінсгаузена, Михайла Лазарєва, Роальда Амундсена, Роберта Скотта, країни, що беруть участь у сучасних дослідженнях; наводить приклади про значення міжнародного співробітництва у вивченні Антарктиди; пояснює відмінності між Антарктикою й Арктикою.
Діяльнісний компонент: характеризує особливості географічного положення материка; позначає і показує на карті Антарктичний півострів, моря Ведделла, Росса.
Ціннісний компонент оцінює роль України в дослідженні Антарктиди
|
Тема 1. Загальні відомості про Антарктиду Географічне положення. Антарктида й Антарктика. Дослідження материка. Українська дослідна станція «Академік Вернадський». Міжнародний статус материка
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Дискутує щодо перспективних напрямків розвитку окремих видів діяльності людини на материку
|
|||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: знає та пояснює представників рослин і тварин світу Антарктики, особливості їх пристосування.
Діяльнісний компонент: характеризує риси природи Антарктиди, Антарктики; характеризує особливості тектонічної будови, клімат; пояснює причини утворення суцільного покривного зледеніння, його вплив на природу материка.
Ціннісний компонент обґрунтовує судження про вплив Антарктиди на природні особливості планети
|
Тема 2. Природа материка Тектонічна будова, рельєф, клімат, рослинність і тваринний світ Антарктиди. Природні багатства, їх використання. Екологічні проблеми материка
|
|
|||
|
||||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: знає дослідників материка, особливості тектонічної будови, основні форми рельєфу, географічне розміщення типів клімату, внутрішніх вод, природних зон на материку.
Діяльнісний компонент: характеризує географічне положення материка; пояснює закономірності розміщення форм рельєфу, клімату, внутрішніх вод, типів ґрунтів, рослин і тварин, природних зон, впливу господарської діяльності людей на природу материка; аналізує особливості розміщення корисних копалин материка та їх вплив на господарську діяльність людини; знаходить і показує на картах різного масштабу: затоки: Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська, Аляска; острови: Гренландія, Ньюфаундленд, Великі Антильські (Куба, Гаїті, Ямайка), Малі Антильські, Канадський Арктичний архіпелаг; півострови: Лабрадор, Флорида, Каліфорнія, Аляска, Юкатан; рівнини: Центральні, Великі, Лаврентійська височина, Примексиканська низовина; гори: Кордильєри, Делані (г. Мак-Кінлі), Скелясті, Аппалачі; річки: Міссісіпі, Маккензі, Юкон, Колорадо; водоспад Ніагарський; озера: Великі (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо), Велике Солоне; держави та їх столиці: США, Канада, Мексика; порівнює рельєф і клімат Північної і Південної Америки; визначає основні напрями господарського використання природних комплексів материка; досліджує об’єкти Північної Америки, віднесені до світової природної спадщини ЮНЕСКО
Ціннісний компонент: обґрунтовує вплив географічного положення материка на його природу, особливості освоєння людиною; оцінює вплив господарської діяльності людини на природні комплекси материка; висловлює судження про економічний розвиток країн материка; робить висновок про механізм утворення стихійних явищ (торнадо, землетрус) та їх вплив на життя людей
|
Тема 1. Північна Америка Географічне положення. Історія відкриття та освоєння. Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини. Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату. Води суходолу. Природні зони. Висотна поясність у горах. Зміни природи материка людиною. Сучасні екологічні проблеми. Найвідоміші об’єкти, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Населення. Держави. Україна і держави Північної Америки.
Практична робота 9. Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів Північної Америки.
Дослідження Розробка та обґрунтування маршруту, що проходить через об'єкти Північної Америки, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Презентує добірку матеріалів про один із прикладів порушення природної рівноваги на материку та шляхи її відновлення.
Здоров’я і безпека Обґрунтовує механізм утворення стихійних явищ (торнадо, землетрус) та їх вплив на життя людей.
Громадянська відповідальність Установлює залежність між рівнем соціального розвитку країн і станом природних комплексів.
Підприємливість і фінансова грамотність Розуміє важливсть різних напрямків взаємозв’язків між Україною та країнами Північної Америки |
|||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: знає дослідників материка, особливості тектонічної будови, основні форми рельєфу, географічне розміщення типів клімату, внутрішніх вод, природних зон на материку.
Діяльнісний компонент: характеризує географічне положення материка; пояснює закономірності форм рельєфу, клімату, річок та озер, типів ґрунтів, типових рослин і тварин, природних зон материка; аналізує особливості розміщення корисних копалин на території материка та їх вплив на господарську діяльність людини; знаходить і показує на картах різного масштабу: моря: Північне, Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське, Баренцове, Східносибірське, Жовте, Японське, Берингове, Південнокитайське, Аравійське; затоки: Біскайська, Бенгальська, Перська; протоки: Босфор, Ла-Манш, острови: Велика Британія, Ірландія, Нова Земля, Сахалін, Японські, Великі Зондські (Калімантан, Суматра, Ява), Філіппінські, Шрі Ланка, Тайвань; півострови: Балканський, Апеннінський, Піренейський, Скандинавський, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський, мала Азія рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська, Прикаспійська, Середньодунайська, Індо-Гангська, Месопотамська низовини, плоскогір’я Декан, Середньосибірське, Казахський дрібнособковик; гори: Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Скандинавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї (г. Джомолунгма); нагір’я: Тибет, Іранське; вулкани: Гекла, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма; пустелі: Каракуми, Гобі, Руб-ель-Халі; річки: Рейн, Дунай, Дніпро, Волга, Об, Єнісей, Лена, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Ганг, Інд, Євфрат, Тигр; озера: Каспійське, Женевське, Світязь, Ладозьке, Байкал, Мертве море; держави та їх столиці: Україна, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Росія, Китай, Індія, Японія, Туреччина; порівнює типи клімату в межах помірного поясу Євразії, висотні пояси в різних гірських системах; установлює причини різноманітності природи Євразії.
Ціннісний компонент: висловлює судження щодо господарського оцінювання природних умов країни на прикладі України та країни за вибором; оцінює наслідки сучасного впливу господарської діяльності людини на природу материка; обґрунтовує судження про зв’язки України з країнами Європи та Азії; робить висновки про основні напрями господарського використання природних комплексів материка, поширення стихійних явищ та їх вплив на життя людей
|
Тема 2. Євразія Географічне положення. Поділ Євразії на дві частини світу. Дослідження та освоєння материка. Тектонічна будова. Рельєф, роль внутрішніх і зовнішніх сил у його формуванні. Корисні копалини. Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату. Води суходолу. Природні зони. Вертикальна поясність. Зміни природи материка людиною. Найвідоміші об’єкти, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Населення. Найбільші держави Європи та Азії. Зв’язки України з країнами Європи та Азії.
Практичні роботи 10. Позначення на контурній карті назв географічних об’єктів Євразії.
11. Визначення типів клімату в межах помірного кліматичного поясу Євразії за допомогою кліматичних діаграм.
Дослідження
1.
Здійснення уявної подорожі уздовж
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Презентує добірку матеріалів про один із прикладів порушення природної рівноваги на материку та шляхи її відновлення.
Здоров’я і безпека Обґрунтовує механізм утворення стихійних явищ (цунамі, землетрус) та їх вплив на життя людей.
Громадянська відповідальність Установлює залежність між рівнем соціального розвитку країн і станом природних комплексів.
Підприємливість і фінансова грамотність Розуміє важливість різних напрямків взаємозв’язків між Україною та країнами Євразії |
|||
5 |
РОЗДІЛ V. Океани
|
|||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає великі водні об’єкти – моря, затоки, протоки; різні за походженням острови, природні багатства.
Діяльнісний компонент: характеризує риси географічного положення Тихого океану; досліджує виникнення форм рельєфу, течій, островів; знаходить і показує на картах різного масштабу: течії: Північна та Південна Пасатна, Куросіо, Західних Вітрів, Каліфорнійська, Перуанська, Північнотихоокеанська, Східноавстралійська; острови: Нова Зеландія, Нова Гвінея, Гавайські, Маріанські, порівнює властивості водних мас різних частин Тихого океану.
Ціннісний компонент: обґрунтовує зв'язок клімату океану з атмосферною циркуляцією та переміщенням течій, своєрідність органічного світу; оцінює вплив океану на життя і діяльність людей на прибережних територіях; робить висновок про механізм утворення цунамі та його вплив на життя людей |
Тема 1. Тихий океан Географічне положення. Острови в Тихому океані, їх походження і природні особливості. Рельєф дна. Клімат і води. Органічний світ і природні ресурси. Охорона природи океану. Вплив океану на життєдіяльність людей прилеглих материків.
Практична робота 12. Позначення географічних об’єктів та течій океанів на контурній карті (виконується поетапно під час вивчення кожного океану)
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Пропонує шляхи розв’язання екологічних проблем Світового океану.
Здоров’я і безпека Аналізує цінність і шкоду для здоров’я окремих видів морепродуктів.
Підприємливість і фінансова грамотність Презентує власні розробки щодо раціонального використання ресурсів Світового океану |
|||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає великі водні об’єкти – моря, затоки, протоки; різні за походженням острови, природні багатства.
Діяльнісний компонент: характеризує риси географічного положення Атлантичного океану; досліджує виникнення форм рельєфу дна, течій, поширення представників органічного світу; знаходить і показує на картах різного масштабу: течії: Гольфстрім, Північноатлантична, Канарська, Лабрадорська, Бразильська, Бенгельська; острів: Ісландія; характеризує особливості клімату океану; порівнює переміщення океанічних течій у північній і південній частинах океану.
Ціннісний компонент: висловлює судження про проблеми забруднення океану; оцінює вплив Атлантичного океану на природу материків і життєдіяльність людей |
Тема 2. Атлантичний океан Географічне положення. Рельєф дна. Клімат і води. Органічний світ і природні ресурси, їх використання. Охорона природи океану. Вплив океану на життєдіяльність людей прилеглих материків |
|
|||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає великі водні об’єкти – моря, затоки, протоки; різні за походженням острови, природні багатства.
Діяльнісний компонент: характеризує риси географічного положення океану, його природні ресурси; досліджує виникнення форм рельєфу дна океану, течій, поширення представників органічного світу; знаходить і показує на картах різного масштабу: течії: Мадагаскарська, Мусонна, Західноавстралійська, Західних вітрів; порівнює особливості географічного положення Індійського океану з Тихим та Атлантичним океанами; пояснює вплив океану на природу материків і життєдіяльність людей.
Ціннісний компонент оцінює наслідки впливу людської діяльності на природу океану |
Тема 3. Індійський океан Географічне положення. Рельєф дна. Клімат і води. Органічний світ і природні ресурси. Види господарської діяльності в океані. Охорона природи океану. Вплив океану на життєдіяльність людей на прилеглих материках
|
|
|||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: знає історію освоєння океану; називає великі водні об’єкти – моря, затоки, протоки; різні за походженням острови, природні багатства.
Діяльнісний компонент: характеризує особливості географічного положення океану, особливості поширення крижаного покриву; досліджує виникнення форм рельєфу дна, поширення представників органічного світу; пояснює вплив географічного положення океану на клімат.
Ціннісний компонент: оцінює можливості використання природних ресурсів океану та наявні екологічні проблеми |
Тема 4. Північний Льодовитий океан Географічне положення Північного Льодовитого океану у високих широтах. Історія географічних досліджень океану. Рельєф дна. Клімат і води. Льодовий режим океану. Органічний світ і природні ресурси. Вплив океану на життєдіяльність людей прилеглих материків
|
|
|||
2
|
РОЗДІЛ VI. Вплив людини на природу материків й океанів
|
|||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: Знає і розуміє види природних багатств материків та океанів.
Діяльнісний компонент: пояснює зміни природних комплексів під впливом людської діяльності та виникнення антропогенних ландшафтів.
Ціннісний компонент обґрунтовує зміни природних умов внаслідок інтенсивного природокористування; оцінює наслідки використання людиною природних багатств материків і океанів; дає господарську оцінку природним ресурсам |
Тема 1. Використання природних багатств материків та океанів Природні багатства материків та океанів, їх основні види. Наслідки використання ресурсів людиною. Порушення природної рівноваги. Антропогенні ландшафти
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Аналізує порушення природної рівноваги на прикладі природних комплексів своєї місцевості. Описує антропогенні ландшафти своєї місцевості. Розуміє та пропонує шляхи розв’язування екологічних проблем материків та океанів
|
|||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: знає і розуміє джерела забруднення навколишнього середовища, роль міжнародних організацій з охорони природи.
Діяльнісний компонент: розрізняє основні види забруднення довкілля: хімічне, радіаційне, біологічне, теплове, звукове; знаходить і показує на карті вже відомі природоохоронні території, райони екологічного лиха; прогнозує зміни природних умов під впливом людської діяльності; аналізує рівень забруднення навколишнього середовища на материках і в океанах за показниками екологічного моніторингу.
Ціннісний компонент: висловлює судження про шляхи розв’язування екологічних проблем материків та океанів; оцінює роль міжнародного співробітництва у розв’язуванні проблем взаємодії природи і суспільства |
Тема 2. Екологічні проблеми материків та океанів Забруднення навколишнього середовища. Види забруднення, основні джерела їх надходження. Міжнародне співробітництво у розв’язанні екологічних проблем. Міжнародні організації з охорони природи.
Дослідження Шляхи розв’язування екологічних проблем
|
|
|||
6 |
РЕЗЕРВ ЧАСУ
|
8 клас
Г Е О Г Р А Ф І Я
«Україна у світі: природа, населення»
(70 годин, 2 години на тиждень)
Кількість годин |
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня/учениці |
Зміст навчального матеріалу |
Наскрізні змістові лінії |
||||
2 |
ВСТУП
|
||||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає об’єкти вивчення курсу; наводить приклади географічних досліджень території України у минулому і тепер; пояснює особливості сучасних географічних досліджень.
Діяльнісний компонент: характеризує методи досліджень фізичної та суспільної географії; розрізняє істотні ознаки понять «фізична географія» та «суспільна географія»; вміє користуватися джерелами географічної інформації.
Ціннісний компонент: оцінює значення знань із фізичної та суспільної географії для себе і суспільства |
Об’єкти вивчення і методи досліджень фізичної та суспільної географії України. Джерела географічної інформації. Географічні відомості про територію України в минулому. Дослідження Геродота, Гійома Боплана, Степана Рудницького, сучасні географічні дослідження
|
Громадянська відповідальність Розуміє важливість знань з географії у розв’язанні актуальних проблем розвитку України
|
||||
6 |
Розділ І. Географічна карта та робота з нею |
||||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає джерела географічної інформації, елементи карти; пояснює відмінності між різними видами карт, картографічними проекціями.
Діяльнісний компонент: розпізнає види карт за просторовим охопленням, масштабом, змістом і призначення; характеризує методи і засоби отримання географічної інформації з загальногеографічних і тематичних карт; визначає об’єкти, напрямки, відстані, географічні координати за навчальними картами; вміє користуватися навчальними картами й атласами, картографічними інтернет-джерелами; застосовує сучасні навігаційні системи на практиці.
Ціннісний компонент: оцінює значення джерел географічної інформації для життєдіяльності людини
|
Тема 1.Географічна карта Зображення України в картографічних творах. Елементи карти, картографічні проекції та види спотворень на географічних картах. Способи зображення географічних об`єктів та явищ на картах. Класифікація карт. Навчальні карти й атласи. Національний атлас України, електронні карти. Картографічні інтернет-джерела. Геоінформаційні та сучасні навігаційні системи
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Розуміє важливість використання сучасних навігаційних систем для власної безпеки та безпеки інших.
Підприємливість і фінансова грамотність Уміє отримувати та аналізувати інформацію щодо природних і соціальних явищ та процесів із широкого кола джерел географічної інформації |
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає елементи топографічної карти; пояснює особливості читання топографічної карти.
Діяльнісний компонент: читає топографічні карти, плани міст, схеми руху транспорту; характеризує методи і засоби отримання інформації з топографічних карт; визначає об’єкти, напрямки, відстані, географічні, прямокутні координати, висоту точок за топографічною картою; вміє працювати в групі та команді; застосовує отримані знання в орієнтуванні на місцевості з допомогою топографічної карти, плану, схеми.
Ціннісний компонент: оцінює значення топографічних карт у побуті та господарській діяльності
|
Тема 2. Топографічні карти Читання та практичне використання топографічних карт. Плани міст, схеми руху транспорту
Практична робота 1. Визначення напрямків, відстаней, площ, географічних і прямокутних координат, висот точок за топографічною картою.
Дослідження Прокладання маршрутів за топографічною картою та їх обґрунтування
|
|
||||
7 |
Розділ ІІ. Географічний простір України
|
||||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає істотні ознаки політичної карти, складники державної території; пояснює відмінність між поняттями «країна», «держава», «залежна територія».
Діяльнісний компонент: характеризує географічне положення України; розрізняє фізико-, економіко-, політико-географічне положення держави; показує на карті суходільні і морські кордони: суходіл і територіальні води, крайні точки України, країни-сусіди України; географічні центри України; географічний центр Європи в Україні. визначає за допомогою карти протяжність території України в градусах і кілометрах.
Ціннісний компонент: обґрунтовує вплив значення географічного положення України в Європі та світі на економічні та політичні процеси в середині держави; оцінює політико-географічне положення держав та географічне положення України |
Тема 1. Україна на політичній карті Європи і світу Політична карта світу, її елементи. Географічне положення (фізико-географічне, економіко-географічне, політико-географічне). Державна територія України. Державні кордони, розміри території, крайні точки, географічні центри України та Європи.
Практична робота 2. Позначення на контурній карті кордонів сусідніх держав, крайніх точок, географічних центрів України та Європи і зазначення їхніх назв; визначення координат точок, протяжності території України в градусах і кілометрах.
Дослідження Порівняльна оцінка географічного розміщення України з країнами світу (2–3 на вибір)
|
Здоров’я і безпека Усвідомлює вплив зміни годинних поясів на здоров’я людини та безпеку.
Громадянська відповідальність Розуміє вплив географічного положення країни на її соціально – економічний розвиток
|
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає адміністративно-територіальні одиниці України; пояснює особливості сучасного адміністративно-територіального устрою України; навидить приклади різних адміністративно-територіальних одиниць за географічним положенням на карті України.
Діяльнісний компонент: аналізує зміни територіальних кордонів України з ХХ ст.; прогнозує економічні та соціальні наслідки змін адміністративно-територіального устрою України; показує на карті одиниці адміністративно-територіального устрою України; зміни кордонів України в ХХ ст.
Ціннісний компонент: оцінює значення знань про адміністративно-територіальний устрій держави; робить висновки про місце свого населеного пункту в контексті сучасних територіальних змін |
Тема 2. Формування території України. Адміністративно-територіальний устрій України Територіальні зміни кордонів України з ХХ ст. Особливості сучасного адміністративно-територіального устрою, його проблеми та шляхи вдосконалення на різних територіальних рівнях
|
Громадянська відповідальність Усвідомлює роль кордонів для безпеки держави |
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає різні види часу, що існують в міжнародній системі його відліку; наводить приклади регулювання часу в країнах світу; пояснює відмінність між поняттями «місцевий час», «поясний час».
Діяльнісний компонент: характеризує особливості регулювання системи відліку часу в країнах світу; аналізує карту годинних поясів Землі; показує на карті лінію зміни дат; визначає місцевий і поясний час, час у країнах світу та в Україні.
Ціннісний компонент: обґрунтовує вплив літнього часу на господарську діяльність та здоров’я людини; оцінює значення знань про систему відліку часу |
Тема 3. Україна на карті годинних поясів Міжнародна система відліку часу. Годинні пояси. Місцевий час. Поясний час. Літній час. Особливості регулювання системи відліку часу в країнах світу. Час в Україні.
Практична робота 3. Аналіз карти годинних поясів Землі. Розв’язування задач на визначення часу.
Дослідження Планування маршруту мандрівки країнами світу з визначенням різниці в часі в них порівняно з київським
|
|
||||
34 |
Розділ ІІІ. Природні умови і ресурси України
|
||||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає форми земної поверхні; наводить приклади корисних копалин щодо їх використання; формулює визначення понять «платформа», «щит», «плита», «область складчастості».
Діяльнісний компонент: Знаходить і показує на картах різного масштабу: низовини: Придніпровська, Причорноморська, Закарпатська, Поліська; височини: Придніпровська, Подільська, Донецька, Приазовська, Хотинська (г. Берда); гори: Українські Карпати (г. Говерла), Кримські (г. Роман-Кош); тектонічні структури: Східноєвропейська платформа, Український щит, Волино-Подільська плита, Дніпровсько-Донецька западина, Причорноморська западина, Скіфська платформа, Донецька складчаста область, Карпатська і Кримська складчасті системи; басейни і родовища корисних копалин: Донецький та Львівсько-Волинський кам’яновугільні басейни, Дніпровський буровугільний басейн, Західний, Східний, Південний нафтогазоносні райони, Криворізький залізорудний басейн, Кременчуцький залізорудний район, Придніпровський марганцеворудний басейн, Іршанське родовище титанових руд, Артемівське, Слов’янське родовища кам’яної солі, Заваллівське родовище графіту; аналізує поширення різних за віком гірських порід за геологічною картою; пояснює вплив неотектонічних рухів на формування рельєфу.
Ціннісний компонент: обґрунтовує необхідність раціонального використання природних ресурсів; оцінює вплив людини на рельєф, наслідки видобування корисних копалин та необхідність охорони надр; встановлює взаємозв`язки між рельєфом, тектонічними структурами, корисними копалинами, геологічною будовою території |
Тема 1. Рельєф, тектонічна та геологічна будова, мінеральні ресурси Форми земної поверхні. Простягання низовин, височин, гір, річкових долин. Карта «Фізична поверхня». Геологічна історія Землі. Геологічне літочислення. Геологічні ери. Карта «Тектонічна будова». Основні тектонічні структури. Зв`язок рельєфу з тектонічними структурами. Геологічна будова. Неотектонічні рухи. Вплив геологічної будови та тектоніки на діяльність людини. Формування рельєфу. Внутрішні та зовнішні рельєфотвірні чинники і процеси. Типи рельєфу за походженням. Рельєф і діяльність людини. Корисні копалини України, їх класифікація за використанням, закономірності поширення. Паливні корисні копалини. Діючі та перспективні басейни й райони видобування вугілля, нафти, природного газу, торфу. Рудні та нерудні корисні копалини: басейни, райони залягання та видобування. Мінеральні води та грязі. Проблеми раціонального використання мінеральних ресурсів. Особливості геологічної будови, рельєфу та мінеральних ресурсів своєї місцевості.
Практична робота 4. Встановлення за картами (тектонічною, геологічною, фізичною) зв’язків між тектонічною, геологічною будовою, рельєфом та корисними копалинами
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Усвідомлює цілісність природи і взаємозв’язок її об’єктів і явищ. Наводить приклади та робить висновки щодо необхідності утилізації і переробки відходів.
Здоров’я і безпека Знає поширення по території країни негативних процесів, пов’язаних з рельєфом, тектонічною і геологічною будовою (зсуви, землетруси, карсти, обвали). Дотримується правил поводження під час землетрусів.
Громадянська відповідальність Розуміє необхідність раціонального використання мінеральних ресурсів.
Підприємливість і фінансова грамотність Розуміє значення корисних копалин для різних видів господарської діяльності людини |
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає основні кліматотвірні чинники, кліматичні показники, типи клімату; наводить приклади небезпечних погодних явищ та їх наслідків; формулює поняття «погода», «клімат», «атмосферний фронт», «циклон», «антициклон»; пояснює дію кліматотвірних чинників.
Діяльнісний компонент: характеризує особливості розподілу сонячної енергії, напрямки руху атмосферних фронтів, циклонів та антициклонів, річний розподіл кліматичних показників у межах України; визначає за кліматичною картою особливості розподілу температури, повітря та опадів; порівнює особливості зволоження в різних частинах України, кліматичні умови своєї місцевості з іншими регіонами та їх вплив на сільське господарство; аналізує погодні особливості різних регіонів України за допомогою інтернет- ресурсів.
Ціннісний компонент: робить висновки про значення прогнозу погоди для життєдіяльності людей; оцінює можливість використання кліматичних ресурсів у різних сферах господарської діяльності в Україні та у побуті |
Тема 2. Клімат і кліматичні ресурси Кліматотвірні чинники: сонячна енергія, циркуляція атмосфери, підстильна поверхня, їх взаємодія. Розподіл сонячної енергії в земній поверхні. Повітряні маси, що впливають на територію України. Атмосферні фронти, циклони та антициклони. Кліматичні показники: температура, опади, коефіцієнт зволоження та їх розподіл на території Україні. Річний та сезонний хід кліматичних показників. Кліматична карта. Регіональні відмінності клімату. Кліматичні ресурси. Сезонні погодні умови та явища. Несприятливі погодно-кліматичні явища. Метеорологічна служба. Прогноз погоди за даними синоптичної карти, народними прикметами. Вплив погодно-кліматичних умов на здоров’я і господарську діяльність людини. Охорона атмосферного повітря. Кліматичні особливості своєї місцевості.
Практичні роботи 5. Визначення вологості повітря за заданими показниками. 6. Визначення причин відмінностей кліматичних показників різних регіонів України за аналізом кліматичної карти.
Дослідження Прогнозування погоди за народними прикметами та порівняння з прогнозом в інтернет-джерелах, ЗМІ
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Розуміє необхідність охорони атмосферного повітря, залежність його стану від різних видів діяльності людини.
Здоров’я і безпека Розуміє наслідки погодних умов на самопочуття та здоров’я людини. Усвідомлює вплив погодно-кліматичних явищ на безпеку людини. Підприємливість і фінансова грамотність Наводить приклади можливості використання кліматичних ресурсів у різних сферах господарської діяльності в Україні та у побуті .
|
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає складові частини вод суходолу в межах України; формулює визначення понять «річка», «озеро», «болото», «підземні води», «водосховище», «канал», «меандри», «тераси», «водний режим», «річковий стік», «витрата води», «водні ресурси», «твердий стік», «падіння річки», «похил річки»; пояснює особливості живлення та водного режиму річок, озер.
Діяльнісний компонент: Знаходить та показує на картах різного масштабу: річкові системи: Дніпра, Сіверського Донця, Південного Бугу, Дністра, Дунаю, Західного Бугу; озера: Ялпуг, Сасик, Шацькі, Синевир; лимани: Дніпровсько-Бузький, Молочний, Дністровський; водосховища: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Каховське, Дніпровське, Дніпродзержинське; Дністровське; Печенізьке; канали: Північнокримський, Дніпро – Донбас, Каховський; визначає падіння та похил річки; характеризує водні об’єкти України, шляхи раціонального використання водних ресурсів; порівнює гідрографічні особливості водних об’єктів; аналізує можливості використання водних ресурсів.
Ціннісний компонент: усвідомлює необхідність охорони водних ресурсів України; оцінює наявні водні ресурси своєї місцевості |
Тема 3. Води суходолу і водні ресурси Склад вод суходолу. Поверхневі води. Річки. Будова річкової долини. Основні річкові басейни та системи. Вплив рельєфу на річки. Характер течії. Падіння, похил річки. Вплив клімату на формування річкової системи. Живлення і режим річок, густота річкової мережі. Річковий стік, витрати води. Озера, їх типи. Болота, їх типи і поширення, причини заболочення. Водосховища та канали. Підземні води. Основні артезіанські басейни. Водні ресурси України, шляхи їх раціонального використання та охорони. Води суходолу своєї місцевості.
Практична робота 7. Позначення на контурній карті назв найбільших річок, озер, водосховищ, каналів. України |
Екологічна безпека та сталий розвиток Усвідомлює необхідність ощадного використання та охорони водних ресурсів України.
Здоров’я і безпека Розуміє вплив стану якості водних ресурсів на здоров’я людини. Усвідомлює значення водних ресурсів для створення сприятливого середовища життя.
Громадянська відповідальність Робить висновки щодо необхідності заходів із охорони водних ресурсів України і своєї місцевості.
Підприємливість і фінансова грамотність Усвідомлює необхідність раціонального використання води у побуті, заощадження витрат в сім’ї |
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає основні чинники ґрунтоутворення та типи ґрунтів; пояснює умови ґрунтоутворення, особливості поширення ґрунтів.
Діяльнісний компонент: характеризує ґрунтові ресурси України; аналізує карту ґрунтів України.
Ціннісний компонент: робить висновки щодо закономірностей поширення ґрунтів на рівнинній частині України та в горах; визначає вплив родючості ґрунтів на сільськогосподарську діяльність; оцінює заходи з підвищення родючості та охорони ґрунтів |
Тема 4. Ґрунти та ґрунтові ресурси. Умови ґрунтоутворення, структура ґрунту, ґрунтові горизонти, родючість. Основні типи ґрунтів, закономірності їх поширення. Дослідження В. Докучаєва. Карта ґрунтів. Ґрунтові ресурси України. Ґрунти своєї місцевості. Зміни ґрунтів у результаті господарської діяльності людини. Заходи з раціонального використання й охорони ґрунтових ресурсів. Практична робота 8. Порівняльний аналіз різних типів ґрунтів України. Дослідження Вплив людини на родючість ґрунтів своєї місцевості
|
Громадянська відповідальність Знає і розуміє необхідність раціонального використання й охорони ґрунтів. Підприємливість та фінансова грамотність Вміє отримати прибуток з використання власної земельної ділянки. Визначає залежність напрямку сільськогосподарської діяльності від типу ґрунту |
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає видовий склад рослинності; наводить приклади рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, ендемічних і зникаючих видів рослин.
Діяльнісний компонент: характеризує основні типи рослинного покриву України; розпізнає рослини, що занесені до Червоної книги України; аналізує карту рослинності України, вплив господарської діяльності людини на рослинний покрив; спостерігає за змінами рослинності своєї місцевості. Ціннісний компонент: робить висновки щодо закономірностей поширення основних типів рослинності в Україні; оцінює стан рослинних ресурсів, їх роль у господарській діяльності, можливості використання в різних регіонах України; усвідомлює необхідність збереження та відновлення рослинності |
Тема 5. Рослинність Різноманітність рослинності. Закономірності поширення рослинного покриву в Україні. Рослинні угруповання. Червона та Зелена книги України. Рослинні ресурси, їх охорона і відтворення. Рослинність своєї місцевості
|
|
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає видовий склад тваринного світу; наводить приклади акліматизації та реакліматизації тварин.
Діяльнісний компонент: характеризує фауністичний склад лісів, луків, степів, боліт, водойм; розпізнає тварин, які занесені до Червоної книги України; аналізує карту тваринного світу України.
Ціннісний компонент: робить висновки щодо закономірностей поширення основних видів тварин в Україні; оцінює стан тваринних ресурсів, їх роль у господарській діяльності людини; усвідомлює наслідки впливу людської діяльності на тваринний світ України і своєї місцевості |
Тема 6. Тваринний світ України. Різноманітність тваринного світу. Закономірності поширення тваринного світу в Україні. Тварини, занесені до Червоної книги України. Вплив людини на тваринний світ. Тваринні ресурси України, заходи з їх відтворення й охорони. Тваринний світ своєї місцевості
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Усвідомлює необхідність збереження рослин і тварин та їх угрупувань.
Здоров’я і безпека Усвідомлює необхідність використання деяких властивостей рослин для зміцнення та профілактики здоров’я.
Громадянська відповідальність Сприяє формуванню відповідального члена громади, суспільства, який: - розуміє необхідність раціонального використання рослинних і тваринних ресурсів; - усвідомлює наслідки впливу господарської діяльності людини на тваринний світ України та своєї місцевості |
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає чинники формування природних ландшафтів, природні країни, природні зони; пояснює на конкретних прикладах особливості взаємодії компонентів природи у ландшафті.
Діяльнісний компонент: Знаходить і показує на картах різних масштабів природні зони, гірські країни, Чорне море, Азовське море; острови Зміїний, Джарилгач, півострови Кримський, Керченський, косу Арабатська Стрілка, Каркінітську затоку, Керченську протоку; характеризує рівнинні лісові, лісостепові, степові та гірські ландшафти, природні комплекси морів; аналізує карту ландшафтів, співвідношення природних та антропогенних ландшафтів у своїй місцевості.
Ціннісний компонент: прогнозує наслідки впливу господарської діяльності людини на природні особливості ландшафтів; висловлює судження про природно-ресурсний потенціал природних комплексів |
Тема 7. Ландшафти України. Ландшафт як просторово-цілісна система. Карта «Ландшафти України». Районування природних ландшафтів, їх відображення на картах. Антропогенні ландшафти. Рівнинні ландшафти, їх різноманітність. Природні зони України: мішаних лісів і широколистих лісів, лісостепова, степова. Використання та охорона рівнинних ландшафтів. Гірські ландшафти Українських Карпат і Кримських гір, особливості їх зміни з висотою, використання та охорона. Природні умови і ресурси Чорного й Азовського морів, проблеми їх раціонального використання.
Практична робота 9. Складання порівняльної характеристики природних зон України (на вибір).
Дослідження Ландшафти своєї місцевості, їх освоєння і використання. Виявлення ландшафтів у світі, що мають схожість із ландшафтами України
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Усвідомлює відповідальність за ощадне використання природних ресурсів, екологічний стан у місцевій громаді, Україні.
Здоров’я і безпека Усвідомлює необхідність дбайливого ставлення до довкілля (навколишнього середовища) як до потенційного джерела здоров’я, добробуту та безпеки людини. Дотримується правил безпечної поведінки в природі.
Громадянська відповідальність Виявляє готовність до розв’язання проблем, пов’язаних із станом довкілля.
Підприємливість і фінансова грамотність Розуміє рекреаційне значення природних комплексів |
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає складники природно-ресурсного потенціалу України, види забруднень довкілля; наводить приклади об’єктів природно-заповідного фонду України; пояснює сутність понять «екологічна ситуація», «моніторинг навколишнього середовища», «заповідник», «національний парк». Діяльнісний компонент: Знаходить і показує на картах різних масштабів: біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Дунайський, Чорноморський; природні заповідники: Карадазький, Український степовий, Медобори, Канівський, Поліський; національні природні парки: Карпатський, Шацький, Синевір, Подільські Товтри; регіональний ландшафтний парк «Меотида»; характеризує сучасну екологічну ситуацію в Україні; аналізує природно-ресурсний потенціал у різних регіонах України, аспекти раціонального природокористування, вплив екологічної ситуації на здоров’я населення; визначає об’єкти природно-заповідного фонду своєї місцевості; дотримується правил безпеки та норм поведінки в природі.
Ціннісний компонент: оцінює переваги створення національної екологічної мережі, наслідки використання й охорони природних умов та природних ресурсів України; усвідомлює необхідність ініціативи створення розгалуженої системи природозаповідних територій; оцінює вплив екологічної ситуації на здоров’я населення
|
Тема 8. Природокористування Використання природно-ресурсного потенціалу України. Основні види забруднень довкілля в Україні. Вплив екологічної ситуації на життєдіяльність населення. Природно-заповідний фонд України. Національна екологічна мережа. Моніторинг навколишнього середовища. Основні заходи щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля. Природно-заповідні об’єкти своєї місцевості. Природокористування в умовах сталого розвитку.
Дослідження (на вибір) Вплив компонентів природи на здоров я людини.
Практична робота 10. Позначення на контурній карті об’єктів природно-заповідного фонду України.
Дослідження Зміни природи своєї місцевості під впливом діяльності людини
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Усвідомлює необхідність ініціативи створення розгалуженої системи природозаповідних територій. Характеризує сучасну екологічну ситуацію в Україні та своєї місцевості. Здоров’я і безпека Оцінює вплив екологічної ситуації на здоров"я населення. Дотримується правил безпеки та норм поведінки в природі.
Підприємливість і фінансова грамотність Оцінює природно-ресурсний потенціал своєї місцевості для організації туристичної діяльності |
||||
13 |
Розділ IV. Населення України та світу
|
||||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає кількість населення світу та в Україні; найбільші країни за кількістю населення; розуміє поняття «природний рух населення», «природній приріст населення», «демографічний вибух», «демографічна криза», «демографічна політика», «еміграція», «імміграція»; пояснює демографічну ситуацію, що склалася в різних регіонах України.
Діяльнісний компонент: визначає показники народжуваності, смертності, природного й механічного руху, частки жінок і чоловіків, окремих вікових груп у структурі населення країни (регіону); показує на карті і називає регіони світу, країни, області в Україні з найбільшою і найменшою кількістю населення, природним приростом, країни з найбільш численною українською діаспорою; знаходить інформацію з різних джерел, що характеризує населення світу й окремих країн, України та її областей; аналізує статево-вікові піраміди України та країн світу (на вибір); характеризує демографічні показники населення країни за сукупністю картографічних і статистичних матеріалів, механічний рух населення в Україні.
Ціннісний компонент: оцінює важливість знань про демографічні процеси для соціально-економічного розвитку України та країн світу; усвідомлює необхідність дотримання здорового способу життя |
Тема 1. Демографічні процеси та статево-віковий склад населення світу та України Кількість населення в світі та Україні. Чинники, що впливають на кількість населення: природний рух, міграції. Статево-віковий склад населення світу й України. Тривалість життя населення. Зміна кількості населення в світі та Україні. Регіональні відмінності демографічних процесів. Дослідження Павла Чубинського. Демографічна політика. Механічний рух населення: причини і види міграцій, основні напрямки міграційних потоків у світі та Україні. Українська діаспора. Міграційна політика.
Практичні роботи 11. Аналіз статево-вікових пірамід України та окремих країн світу
|
Здоров’я і безпека Усвідомлює необхідність здорового способу життя та його вплив на репродуктивне здоров’я.
Громадянська відповідальність Оцінює поняття рівності та розмаїття народів, явища дискримінації та гендерної нерівності у суспільстві
|
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: Називає середній показник густоти населення в Україні та визначає найбільш (найменш) густозаселені країни світу; розуміє поняття «урбанізація», «субурбанізація», «агломерація», «мегалополіс», «мегаполіс».
Діяльнісний компонент: визначає показники урбанізованості території; показує на карті і називає регіони світу, країни, області в Україні з найбільшою і найменшою густотою населення та рівнем урбанізації, найбільші агломерації, світові міста, найбільші міста в Україні; знаходить у різних джерелах інформацію, що характеризує особливості розселення населення в світі й окремих країнах, Україні та окремих її областях; розрізняє міські і сільські населені пункти, типи міст за людністю і функціями, місто, агломерація, мегаполіс й мегалополіс, темп і рівень урбанізації; порівнює рівень і темпи урбанізації в Україні і світі.
Ціннісний компонент: оцінює важливість знань про особливості розселення населення; усвідомлює взаємозв’язок між густотою населення та геоекологічною ситуацією; оцінює і пояснює вплив природних, демографічних і соціально-економічних чинників на територіальні відмінності густоти населення |
Тема 2. Розселення Густота населення. Територіальні відмінності густоти населення в світі й Україні. Міські і сільські населені пункти. Критерії їх розмежування в Україні та країнах світу. Класифікація міст за кількістю населення та функціями. Міське і сільське населення. Урбанізація, причини, що її зумовлюють. Міські агломерації. Мегаполіси, мегалополіс. Світові міста. Відмінності в рівнях і темпах урбанізації в Україні і світі. Субурбанізація. Хибна урбанізація
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Усвідомлює взаємозв’язок між густотою населення та геоекологічною ситуацією.
Громадянська відповідальність Оцінює і пояснює вплив природних, демографічних та соціально-економічних чинників на територіальні відмінності густоти населення
|
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає найпоширеніші мовні сім'ї; розуміє поняття «раса», «нація», «етнос», «народ», «мовна сім’я».
Діяльнісний компонент: характеризує національний склад населення України за сукупністю картографічних і статистичних матеріалів; порівнює етнічний склад населення регіонів України; показує на карті і називає однонаціональні й багатонаціональні країни, райони розселення національних меншин в Україні; знаходить у різних джерелах інформацію, що характеризує етнічний склад населення України й окремих країн.
Ціннісний компонент: усвідомлює важливість толерантного ставлення до представників інших рас, національностей. |
Тема 3. Етнічний склад населення Етноси. Найпоширеніші мовні сім'ї. Однонаціональні та багатонаціональні країни. Національний склад населення України: особливості та регіональні відмінності. Національні меншини та етнічні групи, основні райони їх розселення
|
Громадянська відповідальність Усвідомлює причетність до національної культури України, Усвідомлює проблеми, які виникають, коли суспільства з різними цінностями та переконаннями намагаються жити разом у мирі. Розуміє необхідність толерантного ставлення до інших релігій та етнічних груп.
Підприємливість і фінансова грамотність Усвідомлює важливість знань іноземної мови, культури інших народів для спілкування, розширення зав’язків, створення спільних проектів |
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає світові релігії; розуміє поняття «світова релігія»; Діяльнісний компонент: показує на карті і називає регіони домінування світових релігій; знаходить у різних джерелах інформацію, що характеризує релігійний склад населення світу, окремих країн, України та її областей; характеризує найпоширеніші релігійні конфесії в Україні.
Ціннісний компонент: оцінює важливість толерантного ставлення до представників інших релігійних громад
|
Тема 4. Релігійний склад населення. Релігія як явище культури. Світові релігії. Найпоширеніші релігійні конфесії в Україні
|
|
||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: називає кількість трудових ресурсів в Україні; розуміє поняття «трудові ресурси», «економічно активне населення», «зайнятість населення»; пояснює причини безробіття.
Діяльнісний компонент: визначає показники безробіття; показує на карті і називає області в Україні з найбільшою і найменшою кількістю трудових ресурсів; знаходить у різних джерелах інформацію про проблеми зайнятості населення світу, окремих країн, України та її областей; характеризує кількість і якість трудових ресурсів окремих країн та України; порівнює структуру зайнятості населення в окремих країнах і Україні.
Ціннісний компонент: усвідомлює важливість знань про трудові ресурси і зайнятість населення для соціально-економічного розвитку країни
|
Тема 5. Зайнятість населення в світі й Україні Трудові ресурси. Кількість і якість трудових ресурсів. Економічно активне населення. Зайнятість населення. Проблеми зайнятості населення.
|
Підприємливість і фінансова грамотність Усвідомлює важливість знань про трудові ресурси і зайнятість населення для соціально-економічного розвитку країни.
|
||||
|
|
||||||
|
Учень/учениця Знаннєвий компонент: пояснює взаємозв’язки між природними компонентами, вплив природних умов і природних ресурсів на розселення населення в області і своїй місцевості.
Діяльнісний компонент: характеризує рельєф і геологічну будову, клімат, поверхневі й підземні води, ґрунтово-рослинний покрив, тваринний світ, ландшафти, населення, адміністративної області своєї місцевості; аналізує використання природних ресурсів, екологічні наслідки природокористування.
Ціннісний компонент: висловлює судження щодо заходів з метою раціонального використання та охорони природних ресурсів і покращення умов життя населення; обговорює потреби та можливості створення нових підприємств у регіоні |
Тема 1. Географічне положення, адміністративно-територіальний устрій, історія формування і розвитку.
Тема 2. Природа регіону. Особливості природних умов і ресурсів. Природокористування. Об’єкти природно-заповідного фонду.
Тема 3. Населення регіону. Кількість та структура населення. Етнічний склад. Особливості зайнятості населення.
Дослідження (екскурсія) Ознайомлення з об’єктами природи своєї місцевості
|
Екологічна безпека та сталий розвиток Висловлює судження щодо важливості заходів з метою раціонального використання та охорони природних ресурсів і покращення умов життя населення.
Підприємливість і фінансова грамотність Обговорює потреби та можливості створення нових підприємств у регіоні. |
||||
3 |
РЕЗЕРВ ЧАСУ |
9 клас
Г Е О Г Р А Ф І Я
«УКРАЇНА І СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО»
(52 години, 1,5 години на тиждень)
ГЕОГРАФІЯ
10-11 КЛАСИ
(Рівень стандарту)
«Затверджено Міністерством освіти і науки України»
(Наказ МОН України від 23.10.2017 № 1407)
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Курс «Географія» у старшій школі завершує базову географічну освіту учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Програма складена відповідно до типового навчального плану. У 10 класіна її вивчення відведено 52 години (1,5 години на тиждень), а в 11 класі – 35 годин (1 година на тиждень).
Навчальна програма для старшої школи розроблена на основі положень Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, згідно з яким шкільна географічна освіта є складовою освітньої галузі «Природознавство». Загальноосвітня цінність географії полягає у формуванні світоглядного розуміння природи Землі, її географічної оболонки як природного та природно-техногенного середовища, у якому живе людина.
Зміст програми з географії у старшій школі базується на принципах науковості, неперервності й наступності шкільної географічної освіти, її інтеграції на основі внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, гуманізації, гуманітаризації, диференціації навчального матеріалу відповідно до вікових особливостей учнів.
Структура курсу
Курс географії в 10 класі «Географія: регіони та країни» спрямований на формування в учнів знань про особливості населення й просторової організації господарської діяльності у регіонах світу та окремих країнах, умінь орієнтуватися у світових і регіональних соціально-економічних, суспільно-політичних, екологічних процесах.
Загальною метою географії в 10 класі є формування в школярів географічної картини світу на прикладі вивчення систем розселення та просторової організації економічної діяльності в окремих регіонах і країнах з урахуванням сучасних геополітичних, соціальних, економічних та екологічних аспектів. Мета реалізується через вирішення таких головних завдань:
• формування в учнів цілісної географічної картини світу;
• розкриття ролі географії у розв'язуванні економічних, екологічних і соціальних проблем суспільства;
• створення освітнього середовища для розуміння особливостей участі регіонів і окремих країн у міжнародному поділі праці;
• розвиток у школярів геопросторового мислення та вміння логічно висловлювати свої думки щодо сучасних процесів у світі;
• обґрунтування доцільності наукового підходу до природокористування, мотивування екологічно грамотної, здоров’язбережувальноїповедінки;
• формування картографічної грамотності й культури;
• вироблення умінь користуватися джерелами географічної інформації, аналізувати її; застосовувати здобуті географічні знання в практичній діяльності;
• розвиток здатності до співробітництва під час виконання практичних робіт та проведення досліджень;
• заохочення засобами географії до самореалізації своїх здібностей, інтересів та життєвих планів.
Структура програми представлена Вступом і шістьма розділами. У Вступі окреслюються завдання курсу, особливості сучасної політичної карти світу, аналізуються ключові проблеми і тенденції світового господарського процесу.
Розділи 1-5 програми спрямовані на ознайомлення з соціально-економічними особливостями регіонів світу та регіональних диспропорцій у розвитку окремих країн.
Завершується вивчення курсу розділом 6 «Україна в міжнародному просторі»,завданнями якого є розкрити геопросторову структуру світу, визначити місце України на геополітичній карті світу, окреслити основні вектори сучасної української геополітики, міжнародні економічні зв’язки з регіонами та країнами світу, участь України в процесах європейської економічної інтеграції та реалізації стратегії сталого розвитку.
Наведений у програмі перелік країн для вивчення є орієнтовним. Учителю надається право додавати для детальнішого ознайомлення інші країни, які відповідають інтересам навчального закладу з огляду на його можливі міжнародні зв’язки, а також пріоритетам зовнішньої політики України з урахуванням сучасної політико-економічної ситуації у світі.
Курс географії в 11 класі «Географічний простір Землі» розкриває сутність географічної науки в цілому; інтегрує знанняпро природу,людину і господарську діяльність; формує в учнів чіткі уявлення про основні закономірності будови і розвитку географічної оболонки та загальні суспільно-географічні закономірності світу з метою забезпечення сталого розвитку.
Вивчення географії в 11 класі спрямовано на реалізацію таких завдань:
• розуміння географічної оболонки як системи, її виникнення, функціонування, закономірності будови і розвитку;
• оволодіння вміннями вирішувати комплексні завдання, що потребують виявлення географічної ситуації на конкретній території, моделювання природних, соціально-економічних і геоекологічних явищ і процесів з урахуванням просторово-часових умов і чинників;
• розвиток географічного мислення для орієнтації у проблемах територіальної організації суспільства, його взаємодії з природою, навичок грамотного вирішення побутових та професійно орієнтованих завдань;
• виховання патріотизму, толерантності до інших народів і культур, соціально-відповідального ставлення до навколишнього середовища під час повсякденної трудової і побутової діяльності;
• набуття компетентності в сферах: елементарного геоекологічного моделювання і прогнозування; використання різноманітних географічних знань та умінь в побуті і в підготовці до майбутньої професійної діяльності; забезпечення особистої безпеки, життєдіяльності й адаптації до умов навколишнього середовища.
Структура програми представлена Вступом і трьома розділами. Вступ спрямований на розкриття змісту предмета і завдань сучасної географічної науки, її структури, тенденцій розвитку, місця і ролі географії в системіприродознавчих наук, житті суспільства, розв’язанні його проблем.
У Розділі 1 «Топографія та картографія» подано аналіз різних видів географічних карт, розкрито особливості роботи з ними та можливості їх використання у побуті та господарській діяльності.
Розділ 2 «Загальні закономірності географічної оболонки Землі» включає характеристику сфер географічної оболонки Землі, розкриває закономірності та зв'язки в географічній оболонці.Географічна оболонка представлена як середовище життя людини і пов’язані з її діяльністю сучасні екологічні проблеми.
У розділі 3 «Загальні суспільно-географічні закономірності світу» розміщення і розвиток видів економічної діяльності і суспільства в сучасному світі розглядаються як результат людської діяльності, яка перетворює неоднорідний у природному відношенні простір відповідно до об'єктивних економічних законів. Головна увага приділена людині. Такий підхід допомагає вибудувати знання про сучасний світ у струнку схему, зрозуміти просторову логіку розвитку економіки, прогнозувати реальні економічні результати політичних рішень.
Курс безпосередньо пов'язаний не тільки з попередніми курсами географії, він також інтегрує знання, здобуті на заняттях з економіки, історії, інформатики тощо.
Організація освітнього процесу: форми і методи, технології навчання
У старшій школі окремі питання курсу доцільно пропонувати старшокласникам опрацьовувати самостійно. Необхідно стимулювати пізнавальну діяльність старшокласників, спонукати їх до використання типових планів комплексної характеристики територій (регіонів та окремих країн), розвивати навички самостійного інформаційного і наукового пошуку, прогнозування та проектування.
Курс географії у старшій школі має чітко визначену практичну спрямованість, яка реалізується в ході виконання практичних робіт, аналітичних завдань та досліджень. Вони спрямовані на розвиток умінь і навичок роботи з географічними картами та іншими джерелами інформації, а також передбачають розв’язання географічних, екологічних й соціально-економічних задач, здійснення порівняльного аналізу, проведення міні-досліджень, дискусій, семінарів, презентацій, експертиз, круглих столів, ділових ігор, творчих робіт, індивідуальних і колективних проектів. Мета проведення цих робіт може бути різною – мотиваційною, контролюючою тощо.
Програмою передбачено виконання 7 практичних робіт у 10 класі і 10 робіт у 11 класі. Обов’язковими для оцінювання у кожному семестрі є дві практичні роботи на вибір учителя.
Тематика варіативних досліджень може бути змінена вчителем у рамках вивчення відповідної теми. Із запропонованої тематики досліджень учень за бажанням вибирає 1-2 дослідження (упродовж року) та виконує його індивідуально або у групі. Результати дослідження презентуються учнями й оцінюються вчителем під час захисту чи представлення.
Такі підходи сприятимуть формуванню не лише предметних (географічних), а й ключових компетентностей (інформаційно-цифрової, соціальної і громадянської підприємницької, загальнокультурної та екологічної грамотності тощо).
У курсі «Географія» для старшої школи передбачено засвоєння географічної номенклатури, яка чітко регламентована у знаннєвому компоненті очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Велика роль у вивченні географії відводиться роботі з картою, статистичним матеріалом для встановлення причинно-наслідкових зв'язків, правильного оцінювання найважливіших соціально-економічних питань.
У програмі подано орієнтовний розподіл годин за розділами і темами. Учитель може на власний розсуд змінити розподіл годин між темами. Години резервного навчального часу учитель може використати на свій розсуд для глибшого вивчення або повторення певного навчального матеріалу з урахуванням здібностей і навчальних можливостей учнів або для тематичного оцінювання (уроків систематизації та узагальнення).
У старших класах пропонуються такі форми занять: урок–лекція, урок–семінар, урок – дискусія, урок – «круглий стіл», урок – контроль знань, урок роботи в Інтернеті, урок – практикум, урок – дослідження (міні-проект) тощо.
Основними методами, які використовуються в різних поєднаннях є:
- пояснювально-ілюстративний, що поєднує словесні методи (розповідь, пояснення, робота з літературними джерелами) з ілюстрацією різних за змістом джерел (довідники, карти, схеми, діаграми, натуральні об'єкти та ін.).
- частково-пошуковий, що ґрунтується на використанні географічних знань, життєвого і пізнавального досвіду учнів. Прикладом такого методу є бесіда, яка залежно від дидактичних цілей уроку може бути перевірочною, евристичною, повторювально-узагальнюючою.
Дослідницький метод як один з провідних способів організації пошукової діяльності учнів у навчальній роботі сприяє набуттю учнями умінь і навичок самостійної роботи.
Дослідницький метод використовується під час складання графіків, діаграм, схем, звітів, економіко-географічних характеристик територій; роботи з різними джерелами географічного змісту та над творчими завданнями.
Значний вплив на результативність навчального процесу мають освітні технології: проблемного, модульного, особистісно-орієнтованого, перевернутого навчання, критичного мислення тощо.
Така організація освітнього процесу передбачає:
- зв'язок навчання з життям;
- підвищення мотивації учнів до навчання;
- реалізацію системно-діяльнісного підходу до навчання;
- розвиток самостійності й активності учнів;
- розвиток уміння адаптуватися до дійсності;
- уміння спілкуватися, співпрацювати з людьми в різних видах діяльності.
Форми, способи і засоби перевірки та оцінювання результатів навчання.
Вивчення курсу «Географія» у старшій школі передбачає два види контролю:
- поточний - контроль під час вивчення теми (усне опитування, тестування, самостійні та практичні роботи, захисти проектів і проведених досліджень тощо).
- підсумковий – контроль наприкінці вивчення розділу (теми) (усні та письмові роботи, тести, бесіди тощо).
Оцінюючи результати навчальної діяльності учнів з географії, необхідно враховувати рівень засвоєння теоретичних знань і сформованості практичних умінь, досвід творчої діяльності.
ГЕОГРАФІЯ: РЕГІОНИ ТА КРАЇНИ
(10 клас – 52 години: 1,5 години на тиждень)
№ п/п |
К-ть год. |
Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів |
Орієнтовний зміст теми |
1. |
2 |
Вступ |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає регіони світу (за класифікацією ООН): Європа, Азія, Океанія, Америка, Африка; показує на карті регіони світу; розрізняє поняття «регіон світу», «територія», «акваторія», «держава», «країна», «залежна територія»; наводить приклади джерел географічних знань про регіони та країни світу; Діяльнісний компонент: користується основними джерелами географічних знань про регіони світу; читає політичні карти світу та регіонів. Оцінно-ціннісний компонент: розуміє: пізнавальну та конструктивну роль країнознавства у сучасному світі. |
Що вивчає курс «Географія: регіони і країни». Регіони світу (за класифікацією ООН). Глобалізація як провідна тенденція розвитку сучасного світу. Пізнавальна та конструктивна роль країнознавства у сучасному світі. Джерела знань про регіони та країни світу. Сучасна політична карта світу та окремих регіонів. Головні об’єкти політичної карти. |
2. |
16 |
Розділ I. ЄВРОПА |
|
2.1. |
6 |
Тема 1.Загальна характеристика Європи |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає склад регіону; розрізняє форми державного правління і територіального устрою країн Європи; наводить приклади різних типів та підтипів країн Європи за рівнем економічного розвитку; кількісних та якісних змін на політичній карті регіону; показує на карті: •субрегіони Європи (Західна Європа, Північна Європа, Південна Європа, Східна Європа); •країни Європи (Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Австрія, Швейцарія, Іспанія, Португалія, Польща, Білорусь, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ісландія, Бельгія, Нідерланди, Ірландія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Болгарія, Словенія, Хорватія, Сербія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Чорногорія, Литва, Латвія, Естонія, Греція, Мальта, Кіпр, Росія); •основні райони видобування мінеральних ресурсів (Верхня Сілезія, Північне море, Скандинавія), лісозаготівлі, рекреації; •«центральну вісь» розвитку Європи, найбільші промислові регіони (Рур у Німеччині, Великий Лондон у Великій Британії, Іль-де-Франс у Франції, Верхньосілезький у Польщі, Придніпров’я в Україні; Центральна Росія, Урал в Росії); •Лотаринзький мегаполіс; •найбільші морські порти (Роттердам, Антверпен, Лондон, Гамбург, Генуя, Марсель, Гавр, Барселона); •аеропорти-хаби (Хітроу, Руассі-Шарль-де-Голль, Франкфурт-на-Майні); •найбільші фінансові центри Європи (Лондон, Париж, Цюріх, Амстердам, Франкфурт-на-Майні); •світові міста в Європі (Лондон, Париж, Амстердам, Брюссель, Франкфурт-на-Майні, Цюріх, Женева, Відень, Мілан); розуміє зміст понять «джентрифікація», «реіндустріалізація».
характеризує особливості демографічних та урбанізаційних процесів, розміщення населення в регіоні; здійснює необхідні обчислення для оцінювання забезпеченості окремих країн мінеральними ресурсами; порівнює чинники міжнародної спеціалізації економічно розвинених країн і країн з перехідною економікою; обґрунтовує особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних осередків переробної промисловості в Європі;
пояснює причини вузької
спеціалізації промислового виробництва економічно розвинених невеликих країн Європи;
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку країн і субрегіонів Європи; прогнозує позитивні риси та ризики вступу України до ЄС; оцінює роль ЄС та НATO в регіоні; вплив ТНК на економіку регіону; зіставляє позитивні та негативні насліди глобалізації в економіці та культурі країн Європи. |
Особливості економіко-географічного положення Європи. Склад регіону. Сучасна політична карта Європи. Форми державного правління і територіального устрою країн Європи. Прояви сепаратизму. Типи країн Європи за рівнем економічного розвитку. Інтеграційні процеси. Міжнародні організації в Європі: Європейський Союз, Рада Європи. Країни Шенгенської зони. Роль НATO у загальноєвропейській системі безпеки. Природні умови і ресурси регіону. Населення Європи: демографічні процеси, природний та механічний рух. Демографічна політика. Структура населення регіону. Українська діаспора у країнах Європи. Урбанізація, субурбанізація, рурбанізація, джентрифікація. Світові міста в Європі, міські агломерації, мегаполіси. Особливості економіки країн Європи. Первинний сектор економіки. Добувна промисловість: основні райони видобування палива, рудної та нерудної сировини. Сільське господарство. Лісове господарство. Вторинний сектор економіки. Переробна промисловість. Основні регіони промисловості. Реіндустріалізація. Третинний сектор економіки. Сфера послуг. Найважливіші міжнародні транспортні коридори та вузли. Зв’язки України з країнами Європи.
Практична робота 1. Порівняльна характеристика структури промислового виробництва двох економічно розвинених невеликих країн Європи (на вибір учнів).
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці) 1. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси у Європі. 2. Відновна електроенергетика в країнах Європи: регіональні особливості та відмінності. 3. Структура й просторова організація виробництва чорних металів у країнах Європи. |
2.2. |
10 |
Тема 2. Країни Європи |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає основні показники, які визначають місце країни у регіоні та світі; домінуючі складники третинного, вторинного та первинного секторів економіки країн високорозвинених та середньорозвинених країн; наводить приклади промислових виробництв та послуг, що міжнародну спеціалізацію окремих європейських країн; показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові та туристичні центри країн.
складає комплексну економіко-географічну характеристику Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, Польщі, Білорусі, Росії; картосхему просторової організації економіки країни; знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні; пояснює особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних регіонів промисловості; обґрунтовує особливості структури експорту й імпорту товарів та послуг країн Європи.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів у межах країни; оцінює вплив ТНК на економіку країн регіону; прогнозує перспективи розширення економічних зв’язків України з країнами Європи в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
|
Німеччина. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці (МГПП). Система розселення і роль федеральних земель в її розвитку. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Домінуючі складники третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості аграрного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Німеччиною. Франція. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Франкофонія. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Домінуючі складники третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості аграрного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Францією. Велика Британія. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Співдружність націй. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Домінуючі складові третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості аграрного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Великою Британією. Італія. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Домінуючі складові третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Спеціалізація аграрного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Італією. Польща. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Прискорений розвиток третинного сектору, сучасна транспортна система країни. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Спеціалізація аграрного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Польщею. Білорусь. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Спеціалізація сільського господарства. Особливості розвитку третинного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Білоруссю. Росія. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Національний склад населення. Українська діаспора в Росії. Система розселення. Роль Москви у контролі та перерозподілі економічних ресурсів країни. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Спеціалізація сільського господарства. Особливості розвитку третинного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Росією.
Практична робота 2. Складання картосхеми просторової організації економіки однієї з європейських країн «великої сімки» (за вибором).
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці) 1. «Нове обличчя» Руру – постіндустріальний розвиток: «зелені» міста замість похмурих ландшафтів. 2. Лондон, Берлін, Париж, Київ: схожість і відмінність сучасного розвитку міст. 3. Кластери в Італії як домінуюча форма організації виробництва товарів і послуг. |
3. |
11 |
Розділ IІ. АЗІЯ |
|
3.1. |
5 |
Тема 1. Загальна характеристика Азії |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає склад регіону; наводить приклади країн Азії, що належать до різних типів та підтипів за рівнем економічного розвитку; показує на карті: •субрегіони (Західна Азія, Південна Азія, Південно-Східна Азія, Східна Азія, Центральна Азія); •країни Азії (Китай, Індія, Японія, Ізраїль, Республіка Корея, Сінгапур, Саудівська Аравія, Іран, Казахстан, Туреччина, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Туркменістан, Узбекистан, Ірак, Пакистан, Сирія, Монголія, Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Шрі-Ланка, Мальдівські Острови, В’єтнам, КНДР, Афганістан); •басейни видобутку нафти і природного газу (Перська затока, Центральноазійський, Зондський); •кам’яного вугілля (Карагандинський у Казахстані, Північно-Східний у Китаї, Східний в Індії), країни зі значним видобутком залізних руд (Китай, Індія, Казахстан), мідних руд (Казахстан, Монголія, Іран), олов’яних руд (Китай, Малайзія), вольфрамових руд (Китай); райони лісозаготівлі, рекреації; •найбільші промислові райони (Тихоокеанський в Японії, Північно-Східний у Китаї, «Індійський Рур»); •світові міста в Азії (Гонконг/Сянган, Сінгапур, Токіо, Шанхай, Дубай, Пекін, Мумбай, Сеул, Нью-Делі, Стамбул, Бангкок); •мегаполіси (Токайдо в Японії, Дельта річки Янцзи, Гонконг/Сянган – Гуанчжоу в Китаї); •найбільші морські порти (Сінгапур, Нінбо-Чжоушань, Шанхай, Гонконг/Сянган, Пусан, Нагоя, Осака, Токіо, Гаосюн, Мумбай); •аеропорти-хабиу містах Пекін, Токіо, Гонконг/Сянган, Джакарта, Дубай, Бангкок, Сінгапур, Гуанчжоу, Шанхай, Стамбул; •найбільші фінансові центри Азії (Сінгапур, Гонконг/Сянган, Токіо, Сеул, Дубай, Шанхай).
Діяльнісний компонент: характеризує: особливості демографічних, урбанізаційних процесів та розміщення населення в Азії, основні риси сучасного стану економіки; пояснює виникнення міждержавних конфліктів у регіоні; порівнює: ресурсозабезпеченість, працересурсний потенціал субрегіонів Азії; особливості господарства різних за рівнем економічного розвитку країн Азії; обґрунтовує розміщення основних районів видобування мінеральних ресурсів, обробної промисловості в Азії; використовує тематичні карти для порівняння спеціалізації сільського господарства субрегіонів Азії.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку субрегіонів Азії; оцінює вплив глобалізації, в т.ч. ТНК на місце країн Азії в міжнародному географічному поділі праці; висловлює власні судження щодо шляхів вирішення міждержавних конфліктів у регіоні; ілюструє прикладами вплив політичних та економічних процесів у регіонах Азії на Україну. |
Особливості економіко-географічного положення Азії. Склад регіону. Сучасна політична карта Азії. Форми державного правління і територіального устрою країн Азії. Типи країн Азії за рівнем економічного розвитку. Міжнародні організації в Азії: АСЕАН, Ліга арабських держав. Райони збройних конфліктів та проявів тероризму. Природні умови і ресурси регіону. Населення Азії. Урбанізаційні процеси. Світові міста, міські агломерації в Азії, мегаполіси Японії та Китаю. Працересурсний потенціал. Особливості економіки країн Азії. Первинний сектор економіки. Добувна промисловість. Сільське і лісове господарство. Вторинний сектор економіки. Основні промислові осередки і регіони. Третинний сектор економіки. Найважливіші міжнародні транспортні коридори та вузли. Нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Азії та особливості їх участі у міжнародному поділі праці. Зв’язки України з країнами Азії.
Практична робота 3. Порівняння продовольчого кошика жителів країн Західної та Східної Азії.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці) 1. Екологічні виміри економічного зростання в країнах Азії. 2. Географічне положення країни як чинник її економічного розвитку (на прикладі Туреччини і Сінгапуру). 3. Країни Перської затоки – новий осередок індустріалізації.
|
3.2. |
6 |
Тема 2. Країни Азії |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає домінуючі складники первинного, вторинного та третинного секторів економіки високорозвиненої країни та країн, що розвивається; розрізняє поняття «рівень урбанізованості країни» та «темпи урбанізації»; наводить приклади промислових виробництв та послуг окремих країнрегіону;
показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, технополіси, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові й
туристичні центри країн; Діяльнісний компонент: аналізує динаміку чисельності та статево-вікову структуру населення окремих країн Азії на основі аналізу статево-вікових пірамід; проектує вплив демографічних процесів на працересурсний потенціал країни; дає оцінку ресурсозабезпеченості окремих країн; складає: комплексну економіко-географічну характеристику Японії, Китаю, Індії; знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; ілюструє добірками статистичної інформації, графіками, діаграмами процеси інформаційно-технологічного прориву Японії та Китаю; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення, розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні; порівнює чинники міжнародної спеціалізації Японії, Китаю, Індії; пояснює особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних районів (центрів) обробної промисловості; характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг окремих країн регіону; обґрунтовує основні напрямки експорту капіталу й технологій та закордонного підприємництва Японії.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів у Китаї, Японії та Індії; порівнює позитивні та негативні насліди глобалізації в економіці та культурі Японії, Китаю та Індії;
оцінює роль державних
інституцій та громадянського суспільства у розвитку країни; |
Японія. Місце країни у світі та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Домінуючі складники третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Традиції і технології у сільському господарстві. Транспортна система країни. Характерні риси просторової організації господарства: Тихоокеанський промисловий район, мережа технопарків і технополісів. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Японією. Китай. Місце країни у світі та Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Експортна орієнтація економіки. Особливості розвитку і розміщення виробництв первинної і вторинної сфери. Домінуючі складові третинного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Спеціальні економічні зони. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Китаєм. Індія. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Особливості структури економіки країни, що розвивається. Спеціалізація сільського господарства. Видобування мінеральних ресурсів. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості розвитку третинного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Індією.
Практична робота 4. Аналіз статево-вікових пірамід Японії, Китаю та Індії з метою оцінювання працересурсного потенціалу країн.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці) 1. Острови Кюсю і Хоккайдо: контрасти Японії. 2. Унікальність економічної системи Китаю. 3. «Коридори зростання» в Індії. |
4. |
3 |
Розділ IІІ. ОКЕАНІЯ |
|
4.1. |
2 |
Тема 1. Австралія |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає чинники міжнародної спеціалізації країни; показує на карті: •райони видобутку корисних копалин на території Австралії (кам’яного вугілля, залізних, алюмінієвих, мідних руд, золота); •найбільші промислові осередки Австралії (Південно-Східний, Південно-Західний); •найбільші морські порти (Мельбурн, Сідней, Перт, Брісбен); •світові міста в Австралії (Сідней, Мельбурн).
Діяльнісний компонент: аналізує динаміку природного та механічного руху населення країни; проектує вплив демографічних та міграційних процесів на працересурсний потенціал країни; дає оцінку забезпеченості мінеральними ресурсами країни; складає комплексну економіко-географічну характеристику Австралії; знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; пояснює особливості зональної спеціалізації сільського господарства та розміщення основних осередківдобувної та обробної промисловості в країні; характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг країни; обґрунтовує основні напрямки експорту сировини та імпорту капіталу й технологій.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів країни;
зіставляє позитивні та
негативні насліди діяльності ТНК в Австралії; оцінює місце Австралії на світовому ринку продукції первинного сектору економіки. |
Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Система розселення. Українська діаспора в Австралії. Особливості сучасного розвитку країни. Домінуючі складові третинного сектору. Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Географія вторинного та третинного секторів господарства. Характерні риси просторової організації виробництва товарів та послуг. Зовнішні економічні зв’язки, міжнародні зв’язки України з Австралією.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці) 1. Національні парки Австралії як об’єкти міжнародного туризму. 2. Розвиток Західної Австралії у контексті зростання глобального попиту на природні ресурси. 3. Канберра – політико-адміністративний центр країни. |
4.2. |
1 |
Тема 2. Мікронезія, Меланезія, Полінезія |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає приклади країн, що включені до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії; показує на карті: •Мікронезію, Меланезію, Полінезію; •держави (Федеративні Штати Мікронезії, Маршалові Острови, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови, Вануату, Палау, Фіджі, Тонга, Науру, Самоа, Кірибаті, Нова Зеландія); •залежні території (острів Гуам, Американське Самоа, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Острови Кука, Піткерн).
Діяльнісний компонент: знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; пояснює особливості міжнародної спеціалізації країн; обґрунтовує рівень економічного розвитку більшості країн.
Оцінно-ціннісний компонент: висловлює власні судження що до перспектив економічного розвитку країн. |
Особливості географічного положення регіону. Держави та залежні території, що входять до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Види господарської діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію країн. Кустарні промисли і ремесла. Зовнішні економічні зв’язки. Розташування військових баз іноземних держав.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці) 1. Нова Зеландія – високорозвинена країна зі сприятливими умовами для ведення бізнесу. 2. Країни Океанії – регіон екзотичного туризму. |
5. |
8 |
Розділ IV. АМЕРИКА |
|
5.1. |
4 |
Тема 1. Загальна характеристика Америки |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає склад регіону; наводить приклади країн Америки, що належать до різних форм державного правління, різних типів та підтипів за рівнем економічного розвитку; показує на карті: •субрегіони (Північна Америка, Центральна Америка, Карибський басейн, Південна Америки); •країни Америки (США, Канада, Мексика, Бразилія, Аргентина, Перу, Колумбія, Венесуела, Чилі, Еквадор, Уругвай, Парагвай, Болівія, Панама, Ямайка, Гаїті, Домініканська Республіка); •залежні території (Аруба, Кайманові острові, Бермудські острови, Віргінські острови, Пуерто-Ріко, Французька Гвіана, Мальвінські/Фолклендські острови); •мегаполіси (Приатлантичний, Приозерний, Каліфорнійський); •основні райони видобування мінеральних ресурсів (Техаський, Аляскинський, Каліфорнійський, Мексиканської затоки, Західноканадський, Центральноамериканський басейни видобування нафти; Аппалацький в США, Західний у Канаді вугільні басейни, рудний пояс Анд-Кордильєр); •осередки переробної промисловості (Приатлантичний, Приозерний, Примексиканський); •трансконтинентальні магістралі (Трансамазонська, Панамериканське шосе); •найбільші морські порти (Лос-Анджелес, Ванкувер, Нью-Йорк, Філадельфія, Саванна, Колон, Сантус); аеропорти-хаби (Атланта, О’Хара в Чикаго, Лос-Анджелес, Даллас); •найбільші фінансові центри Америки (Нью-Йорк, Вашингтон, Сан-Франциско, Бостон, Торонто, Чикаго); •світові міста в Америці (Нью-Йорк, Чикаго, Торонто, Сан-Паулу, Лос-Анджелес, Мехіко, Буенос-Айрес, Сан-Франциско, Вашингтон, Монреаль).
Діяльнісний компонент: характеризує особливості формування населення субрегіонів; порівнює рівні і темпи урбанізаційних процесів, форми сільського розселення в окремих країнах регіону; визначає забезпеченість окремих країн певними видами природних ресурсів; вирізняє основні риси господарства ключових країн нової індустріалізації та невеликих країн плантаційного господарства; класифікує країни за рівнем розвитку третинного сектору господарства; пояснює розміщення основних промислових районів і центрів, світових міст у регіоні; обґрунтовує напрямки розвитку транспортної інфраструктури в регіоні.
Оцінно-ціннісний компонент:
робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку субрегіонів Америки; дискутує щодо ролі США у соціально-економічному розвитку регіону. висловлює власні судження про роль ТНК в економіці країн регіону; пропонує власні оригінальні ідеї що до подолання відсталості окремих країн регіону. |
Особливості географічного положення Америки. Склад регіону. Сучасна політична карта Америки. Форми державного правління і територіального устрою країн, типи країн за рівнем економічного розвитку. Міжнародні організації НАФТА, Меркосур, НATO. Природні умови і ресурси регіону. Населення Америки. Урбанізаційні процеси. Система розселення. Особливості економіки країн Америки. Роль американських ТНК в економіці регіону. Первинний сектор економіки. Сільське господарство: вплив природних, історичних чинників та глобалізації на спеціалізацію. Лісове господарство. Вторинний сектор економіки. Основні осередки промисловості в регіоні. Третинний сектор економіки. Найважливіші міжнародні транспортні магістралі, вузли. Нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Америки. Особливості їх участі в міжнародному поділі праці. Зв’язки України з країнами Америки.
Практична робота 5. Складання картосхеми типології країн Америки за рівнем їх економічного розвитку.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці) 1. «Бананові республіки»: типові ознаки та сучасний розвиток. 2. Панамериканське шосе – дорога через три Америки. 3. Туризм як чинник розвитку країн Карибського басейну. |
5.2. |
4 |
Тема 2. Країни Америка |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає домінуючі складники третинного, вторинного та первинного секторів економіки високорозвиненої країни та країн, що розвивається; показує на карті найбільші міста, світові міста, промислові райони, технополіси, найбільші аеропорти, морські порти, фінансові центри та туристичні райони країн; наводить приклади промислових виробництв та послуг, що визначають міжнародну спеціалізацію країн Америки.
Діяльнісний компонент: знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; аналізує статистичну інформацію щодо динаміку чисельності населення, природного та механічного руху, статево-вікову структуру населення країн; проектує вплив демографічних процесів на працересурсний потенціал країни; складає: комплексну економіко-географічну характеристику США, Канади, Бразилії; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні; установлює чинники міжнародної спеціалізації США, Канади, Бразилії; ілюструє добірками статистичної інформації, графіками, діаграмами процес переходу США до інформаційного суспільства; пояснює особливості розміщення основних промислових районів (центрів) обробної промисловості та формування спеціалізованих районів товарного сільського господарства, існування мало освоєних та неосвоєних районів у межах країн; характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг США, Канади, Бразилії; обґрунтовує основні напрямки експорту капіталу й технологій та закордонного підприємництва із США.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про доцільність використання досвіду США та Канади, потенціалу української діаспори в цих країнах у реформуванні економіки в Україні; оцінює роль економічної свободи і підприємництва в соціально-економічному розвитку США; зіставляє позитивні та негативні економічні та екологічні насліди глобалізації в Бразилії; висловлює власні судження щодо перспектив взаємовигідного співробітництва України з Канадою та США; пропонує власні ідеї щодо об’єднання зусиль людства задля призупинення знеліснення сельви. |
США. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Система розселення. Українська діаспора США. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Домінуючі складові третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості аграрного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України зі США. Канада. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Система розселення. Українська діаспора в Канаді. Особливості сучасного розвитку країни. Домінуючі складові третинного сектору. Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Характерні риси просторової організації. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Канадою. Бразилія. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Розселення. Особливості структури економіки країни, що розвивається. Видобування мінеральних ресурсів. Спеціалізація сільського господарства. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості розвитку третинного сектору. Характерні риси просторової організації. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Бразилією.
Практична робота 6. Порівняльна характеристика машинобудування США, Канади та Бразилії.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці) 1. Форми територіальної організації новітніх видів промислового виробництва у США. 2. Економічна взаємодія вздовж державного кордону між Мексикою і США. 3. Складники підприємницького успіху української діаспори в Канаді та США. |
6. |
5 |
Розділ V. АФРИКА |
|
6.1. |
3 |
Тема 1. Загальна характеристика Африки |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає субрегіони Африки; наводить приклади кількісних і якісних змін на політичній карті Африки; показує на карті: •субрегіони (Північна Африка, Західна Африка, Південна Африка, Східна Африка, Центральна Африка); •країни Африки (Єгипет, Лівія, Алжир, Туніс, Марокко, Ефіопія, Чад, Сомалі, Сенегал, Нігерія, Габон, Гвінея, Гана, Демократична Республіка Конго, Танзанія, Замбія, Зімбабве, Ангола, Намібія, Південна Африка, Мадагаскар, Сейшельські Острови); •райони видобутку корисних копалин: Сахарський та Гвінейської затоки басейни нафти і природного газу, Мідний пояс, вугільні басейни ПАР і Зімбабве, алюмінієві руди Західної Африки; залізні руди, золото, алмази Південної Африки; фосфорити Марокко, Тунісу; •найбільші морські та авіаційні порти (Александрія, Каїр, Касабланка, Дакар, Лагос, Момбаса, Кейптаун, Дурбан, Дар-Ес-Салам); •світові міста в Африці (Йоганнесбург, Каїр, Кейптаун, Дакар, Лагос, Найробі).
Діяльнісний компонент: характеризує політичну карту регіону; аналізує статистичну інформацію щодо відтворення населення, рівнів і темпів урбанізації в Африці; порівнює особливості ресурсозабезпеченості та спеціалізації субрегіонів Африки; пояснює особливості кордонів, розміщення населення, центрів переробної промисловості, районів товарного сільського господарства, портів, світових міст. встановлює взаємозв’язки між районами поширення збройних конфліктів та природними ресурсами, які є джерелом фінансування цих протистоянь; районами видобування корисних копалин та товарного землеробства і конфігурацією транспортної системи в субрегіонах; обґрунтовує напрямки розвитку транспортної інфраструктури в регіоні; використовує тематичні карти для обґрунтування інтенсивності прояву глобальних проблем людства в субрегіонах.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини відсталості соціально-економічного розвитку країн Африки; оцінює вплив ТНК і розвинених країн на спеціалізацію країн регіону; дискутує щодо впливу гуманітарної допомоги міжнародних організацій і світової громадськості африканським країнам; пропонує власні ідеї щодо вирішення проблем знелісення та опустелення в окремих регіонах та країнах. |
Особливості географічного положення Африки. Склад регіону. Сучасна політична карта Африки. Форми державного правління і територіального устрою країн, типи країн за рівнем економічного розвитку. Райони збройних конфліктів, проявів тероризму. Природні умови і ресурси регіону. Населення Африки. Урбанізаційні процеси. Система розселення. Особливості економіки країн Африки. Первинний сектор економіки. Сільське господарство. Лісове господарство. Добувна промисловість. Вторинний сектор економіки. Особливості розміщення промислових центрів у регіоні. Третинний сектор економіки: особливості становлення і закономірності розміщення. Найважливіші міжнародні транспортні магістралі, вузли. Туристичні райони. Нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Африки. Особливості їх участі в міжнародному поділі праці. Зв’язки України з країнами Африки.
Практична робота 7. Позначення на контурній карті Африки основних районів видобування нафти, залізних, мідних та алюмінієвих руд, центів їх переробки (збагачення), основних транспортних магістралей та портів експортування.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці) 1. Кордони на політичній карті Африки: особливості делімітації та демаркації. 2. Ангола: успішний розвиток після війни. 3. Вплив колоніального минулого на сучасну міжнародну спеціалізацію та просторову структуру господарства країн Тропічної Африки. |
6.2. |
2 |
Тема 2. Країни Африки |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає домінуючі складники первинного, вторинного та третинного секторів економіки Єгипту та ПАР;
показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові й туристичні
центри країн. Діяльнісний компонент: знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; складає: комплексну економіко-географічну характеристику Єгипту та ПАР; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; порівнює чинники розвитку міжнародної спеціалізації Єгипту та ПАР; ілюструє добірками інформації з різних джерел контрастність соціально-економічних явищ у середньорозвиненій країні (ПАР); проектує розміщення основних центрів переробної промисловості, особливості спеціалізації сільського господарства; характеризує структуру експорту товарів та послуг Єгипту та ПАР; обґрунтовує основні напрямки експорту товарів із ПАР, основних туристичних потоків до Єгипту та ПАР.
Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про доцільність використання досвіду Єгипту у розбудові туристичного комплексу України;
оцінює місце ПАР Південної Африки серед країн Африки; |
Єгипет. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Система розселення. Особливості структури економіки країни, що розвивається. Види діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію країни: транспорт, туризм, видобування мінеральних ресурсів, сільське господарство. Характерні риси просторової організації економіки. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Єгиптом. ПАР. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Система розселення. Особливості структури економіки. Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості розвитку третинного сектору економіки. Характерні риси просторової організації економіки. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з ПАР.
Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці) 1. «Три кити» економіки Єгипту: Суецький канал, нафта, туризм. 2. ПАР серед країн Африки. 3. ПАР: одна держава – три столиці. |
7. |
2 |
Розділ VІ. УКРАЇНАВ МІЖНАРОДНОМУ ПРОСТОРІ |
|
7.1. |
1 |
Тема 1.Україна в геополітичному вимірі |
|
|
|
Знаннєвий компонент: розуміє зміст поняття «геополітична карта світу»; називає основні геополітичні центри сили. Діяльнісний компонент: визначає місце України на геополітичній карті світу; пояснює вплив окремих чинників, які зумовлюють геополітичну роль України; аргументує домінуючі вектори зовнішньої політики.
Оцінно-ціннісний компонент: висловлює власні думки й ідеї щодо сценарію геополітичного майбутнього України. |
Геополітична структура сучасного світу. Місце України на сучасній геополітичній карті світу. Основні вектори сучасної української геополітики. |
7.2. |
1 |
Тема 2. Україна в системі глобальних економічних відносин |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає основні регіони й країни-торговельні партнери України; наводить приклади країн-інвесторів та великих ТНК в України, районів транскордонного співробітництва, приклади міжнародних науково-технічних проектів за участі України; показує на карті напрямки товарного експорту з України, міжнародні транспортні коридори на території України, основні туристичні потоки до України; Діяльнісний компонент: характеризує місце України на світових ринках товарів та послуг, капіталу.
Оцінно-ціннісний компонент: пропонує шляхи оптимізації зовнішньоекономічної діяльності України в контексті сталого розвитку. |
Просторові аспекти міжнародних економічних зв’язків України з регіонами та країнами світу: географія зовнішньої торгівлі товарами, транспортних і туристичних послуг, прямих іноземних інвестицій, науково-технічного співробітництва. Великі ТНК в Україні. Участь України в процесах європейської економічної інтеграції. Місце України в системі глобальних економічних відносин у контексті сталого розвитку. |
8. |
5 |
Резерв часу |
|
Географія 11 клас:
Географічний простір Землі
( 35 год; 1 год на тиждень)
№ |
К-ть год |
Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів |
Орієнтований зміст теми |
1 |
1 |
Вступ |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає об’єкт дослідження та структурні компоненти географії; пояснює значення поняття «геосистема». Діяльнісний компонент: розрізняє рівні геосистем; визначає причини та наслідки природних і суспільних процесів. Оцінно-ціннісний компонент: висловлює судження щодо пізнавальної та конструктивної ролі географії |
Географія як система наук. Об’єкт дослідження географії. Поняття «геосистема». Рівні геосистем. Пізнавальна та конструктивна роль географії |
2 |
5 |
Розділ І. Топографія та картографія |
|
2.1 |
3 |
Тема 1. Топографія |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає елементи топографічної карти; знає основні умовні позначення топографічних карт. Діяльнісний компонент: розрізняє географічні та прямокутні координати точок, види масштабу, азимута; визначає за топографічною картою географічний і магнітний азимути, географічні та прямокутні координати точок, абсолютну і відносну висоту місцевості, падіння річки, масштаб плану і карти за прямокутною сіткою; читає топографічні карти, плани міст, схеми руху транспорту; розпізнає на місцевості об’єкти, зображені на топографічній карті; описує за топографічною картою рельєф ділянки місцевості; уміє орієнтуватися на місцевості за допомогою топографічної карти, плану; розв’язує задачі за топографічною картою. Ціннісний компонент: оцінює значення топографічних карт у побуті та господарській діяльності; робить висновки щодо актуальності знань і навичок роботи з топографічною картою |
Топографічна карта: проекція, розграфлення. Географічні і прямокутні координати. Прямокутна (кілометрова) сітка. Основні умовні позначення топографічних карт для зображення об’єктів місцевості та рельєфу. Вимірювання на топографічній карті за масштабом і кілометровою сіткою. Використання азимутів. Плани населених пунктів. Практичне використання топографічних карт, планів.
Практичні роботи 1. Визначення на топографічній карті географічних (з точністю до секунд) та прямокутних координат окремих точок, географічних та магнітних азимутів, абсолютних та відносних висот точок, падіння річки. 2. Читання схем руху транспорту свого міста (обласного центру)
|
2.2 |
2 |
Тема 2. Картографія |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає елементи карти; пояснює основні картографічні поняття і терміни, відмінності різних видів масштабу, картографічних проекцій; знає, де розміщені на електронному глобусі Україна, своя область і свій населений пункт; наводить приклади використання ГІС. Діяльнісний компонент: розпізнає види карт за просторовим охопленням, масштабом, змістом; порівнює форми й площі материків на картах світу, побудованих у різних проекціях; визначає за картами об’єкти, напрямки, відстані, географічні координати; застосовує сучасні навігаційні системи на практиці; уміє користуватися навчальними картами й атласами, картографічними інтернет-джерелами. Ціннісний компонент: оцінює практичне значення географічних карт, географічних інформаційних систем |
Сучасні картографічні твори. Географічні інформаційні системи (ГІС), дистанційне зондування Землі, сфери їх практичного застосування.
Практичні роботи 3. Визначення за градусною сіткою географічних координат точок, азимутів, відстаней у градусах і кілометрах між точками на різних за просторовим охопленням картах.
Орієнтовні теми для досліджень (на вибір) 1. Визначення оптимального маршруту руху між визначними об’єктами свого району за допомогою навігаційної карти своєї області. 2. Сфери використання даних дистанційного зондування Землі |
3 |
12 |
Розділ ІІ. Загальні закономірності географічної оболонки Землі |
|
3.1 |
1 |
Тема 1. Географічні наслідки параметрів і рухів Землі як планети |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає види рухів Землі, параметри та наслідки осьового й орбітального рухів планети; розпізнає на схемах руху Землі точки сонцестоянь і рівнодення; знає межі поясів освітленості, види часу. Діяльнісний компонент: установлює послідовність зміни пір року у Північній та Південній півкулі, причини зміни пір року; використовує знання про силу Коріоліса для пояснення причин формування пасатів, циклонів та антициклонів, течій; розв’язує задачі на визначення місцевого і поясного часу, перехід від місцевого часу до поясного. Оцінно-ціннісний компонент: оцінює пізнавальну та конструктивну роль знань про рухи Землі |
Геоїд. Показники руху Землі навколо своєї осі. Добова ритміка в географічній оболонці. Основні види часу. Визначення місцевого та поясного часу, перехід від місцевого часу до поясного. Пояси освітленості на Землі. Сила Коріоліса. Змінюваність висоти Сонця над горизонтом та тривалості світлового дня. Орбітальний рух Землі: основні характеристики, географічні наслідки. Причини зміни пір року. Зміна пір року у Північній та Південній півкулях.
Дослідження 1. Моделювання природних явищ на Землі у дні рівнодень та сонцестоянь. 2. Прояви сили Коріоліса на річках своєї місцевості |
3.2 |
1 |
Тема 2. Географічна оболонка Землі |
|
|
|
Знаннєвий компонент: пояснює зміст поняття «антропосфера»; наводить приклади прояву основних закономірностей географічної оболонки. Діяльнісний компонент: розрізняє складові географічної оболонки; характеризує сучасний етап розвитку географічної оболонки. Оцінно-ціннісний компонент: розуміє значення географічних знань для збереження навколишнього середовища |
Склад, межі та будова географічної оболонки. Закономірності географічної оболонки. Сучасний етап розвитку географічної оболонки. Антропосфера.
|
3.3 |
3 |
Тема 3. Геологічне середовище людства |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає складові літосфери, структурні елементи літосферних плит; пояснює поняття «геологічне середовище людства», механізми руху літосферних плит, виникнення землетрусів, вулканів, зсувів, формування рельєфу; формулює закономірності поширення форм рельєфу, мінеральних ресурсів. Діяльнісний компонент: визначає тектонічні структури за формами рельєфу і основними видами корисних копалин (на основі тематичних і комплексних карт); обґрунтовує розташування основних форм рельєфу на материках, в океанах, на території України; порівнює тектонічну будову, рельєф, корисні копалини материків, їх частин; характеризує процеси в надрах і на поверхні Землі, їхні наслідки; використовує тектонічну карту для визначення ступеня загрози сейсмічних явищ на материках і території України; моделює комплекс заходів для протидії появі й розвитку зсуву, осипища; встановлює за тематичними картами зв'язок між тектонічними структурами, рельєфом, корисними копалинами і густотою населення, розташуванням видобувних і матеріало-, паливомістких виробництв; розв’язує задачі на визначення показника забезпеченості країни окремими видами мінеральних ресурсів. Оцінно-ціннісний компонент: визначає рівень безпеки проживання в районах з різною інтенсивністю вулканічних, сейсмічних, гравітаційних явищ; робить висновки про вплив геологічних процесів і рельєфу на розміщення населення, господарську діяльність; оцінює наслідки загострення ресурсної проблеми на планеті |
Властивості літосфери. Поняття «геологічне середовище людства». Тектоніка літосферних плит. Процеси в надрах і на поверхні Землі, їхні наслідки. Небезпека вулканічних, сейсмічних, гравітаційних (зсувних) процесів. Рельєф. Тектонічні структури та пов’язані з ними форми рельєфу. Вплив рельєфу на розселення населення, розвиток і розташування окремих виробництв. Ресурсні властивості літосфери. Гірські породи та закономірності їх поширення. Мінеральні ресурси як чинник розташування видобувних і матеріало-, паливомістких виробництв. Забезпеченість мінеральними ресурсами. Вплив людини на літосферу. Глобальна ресурсна проблема людства.
4. Встановлення за тематичними картами материків та України зв'язку між тектонічними структурами, рельєфом, мінеральними ресурсами і густотою населення, розташуванням видобувних, матеріало-, паливомістких виробництв.
Дослідження 1. Причини заселення схилів вулканів. 2. Сучасні вимоги до будівництва у районах з високою сейсмічністю
|
3.4 |
3 |
Тема 4. Атмосфера та системи Землі |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає складники атмосфери, кліматотвірні чинники й типи клімату; наводить приклади взаємодії атмосфери з літосферою, гідросферою, біосферою. Діяльнісний компонент: читає синоптичні та кліматичні карти, графіки зміни (добової, місячної, річної) температури повітря, діаграми хмарності та розподілу опадів, рози вітрів; розрізняє погоду під час проходження циклону, антициклону, холодного і теплого атмосферних фронтів; пояснює механізм утворення глобальних і місцевих систем потоків у тропосфері; визначає типи клімату за кліматограмами; встановлює сукупність чинників, що формують клімат певної місцевості; характеризує типи клімату; порівнює клімат окремих регіонів на материках і території України; обґрунтовує вплив агрокліматичних ресурсів на спеціалізацію рослинництва. Оцінно-ціннісний компонент: оцінює ресурсні властивості атмосфери, рівень безпеки проживання в районах поширення атмосферних стихійних явищ; усвідомлює загрози кліматичних змін і забруднення атмосфери; пропонує способи розв’язування проблеми глобального потепління |
Сонячно-земні взаємодії. Сонячне випромінювання, відмінності випромінювання і поглинання тепла повітрям, поверхнею гірських порід і води. Тропосфера: температурний режим, зміна атмосферного тиску, вітри, вологість, опади. Погода. Синоптичні карти. Клімат. Кліматотвірні чинники. Кліматична карта. Карта кліматичних поясів. Характеристика типів клімату за кліматограмами. Вплив атмосфери на літосферу: вивітрювання, рельєфоутворення. Кліматичні умови як чинник розселення і розташування виробництва та інфраструктурних об’єктів.
Ресурсний потенціал атмосфери. Енергетичні кліматичні ресурси як
чинник розвитку відновлюваної Стихійні атмосферні явища, їх прогнозування та засоби протидії. Кліматичні зміни на планеті.
Практична робота 5. Визначення середніх температур та амплітуди їх коливань за добу, місяць, рік. Аналіз рози вітрів.
Дослідження 1. Ресурсний потенціал атмосфери своєї місцевості та приклади його використання. 2. Система протидії засухам у своїй місцевості |
3.5 |
2 |
Тема 5. Гідросфера та системи Землі |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає складові Світового океану, найбільші гідрографічні об’єкти материків, України; формулює залежність між тектонічною, геологічною будовою, рельєфом, кліматом і водами суходолу; знає формулу обрахунку показника забезпеченості водними ресурсами. Діяльнісний компонент: розпізнає на контурних картах різного масштабу частини Світового океану, найбільші річки, озера; класифікує річки, озера, болота, льодовики за різними критеріями; складає характеристику вод певного регіону (країни) та України; порівнює водозабезпеченість окремих регіонів світу, України; аналізує систему течій у Світовому океані, густоту і конфігурацію річкової мережі території, режим річок; установлює взаємозв’язок між літосферою, атмосферою, гідросферою на прикладі окремих ландшафтів своєї місцевості; використовує фізичні й топографічні карти для характеристики гідрографічних об’єктів; застосовує гідрографічні поняття для опису (характеристики) водних об’єктів; розв’язує задачі на визначення показника водозабезпеченості території. Оцінно-ціннісний компонент: оцінює ресурси Світового океану та прісних вод на суходолі, вплив запасів водних ресурсів на розташування водомістких виробництв; визначає рівень безпеки проживання на узбережжях океанів, в районах поширення катастрофічних паводків, повеней, карсту; усвідомлює загрози забруднення вод Світового океану і суходолу, вплив якості води на здоров’я людей; пропонує способи розв’язання проблеми забруднення річок і водойм своєї місцевості |
Запаси води на Землі. Світовий океан та його складові. Вплив процесів у літосфері на природу океанів. Роль океанів у формуванні гірських порід і рельєфу узбережжя. Вплив атмосферних процесів (явищ) на Світовий океан. Роль Світового океану у формуванні глобальних і місцевих систем повітряних потоків у нижніх шарах тропосфери. Ресурсний потенціал Світового океану та вплив людства на стан океанічних вод, запаси мінеральних, біологічних ресурсів. Води суходолу, чинники їх нерівномірного розподілу на материках та по території України. Взаємозв’язок геологічної будови, рельєфу і річкової мережі території. Вплив геологічних процесів на формування озер, пластів підземних вод. Взаємозв’язок клімату і вод суходолу. Прісна вода як ресурс і чинник розміщення населення та виробництва. Мінеральні й термальні води: поширення, використання. Водозабезпеченість регіонів і країн світу. Чинники дефіциту води. Сучасні системи очищення води. Опріснення морської води Практична робота 6. Складання та аналіз схеми системи течій у Світовому океані; порівняння впливу холодної та теплої океанічних течії на клімат одного з материків.
Дослідження 1. Система протидії паводкам, повеням, селям і лавинам в окремих районах України. 2. Карстовий рельєф як приклад взаємодії геосфер. 3. Прозорість води у річці (озері, ставку): від чого залежить і чому змінюється?
|
3.6 |
2 |
Тема 6. Біосфера та системи Землі |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає складові біосфери, типи ґрунтів, ґрунтотвірні чинники; наводить приклади взаємодії біосфери з літосферою, атмосферою, гідросферою. Діяльнісний компонент: читає карти природних зон, ґрунтів; розрізняє типи ґрунтів за основними характеристиками; визначає природні зони за основними типами ґрунтів, типовими рослинами і тваринами; встановлює сукупність чинників, що формують ґрунти, рослинність і тваринний світ певної місцевості; характеризує типи ґрунтів, природні зони; обґрунтовує вплив ґрунтів на спеціалізацію рослинництва; Оцінно-ціннісний компонент: оцінює ресурсні властивості біосфери; визначає рівень безпеки проживання в районах поширення отруйних рослин, окремих видів хижих та отруйних тварин; усвідомлює загрози зменшення біорізно-маніття, виснаження, забруднення ґрунтів. пропонує способи збереження родючості ґрунтів, видового складу рослинності і тваринного світу |
Біосфера та її складові. Закономірності поширення живих організмів на суходолі і в океанах. Природні чинники формування ареалів поширення рослин і тварин. Біологічні ресурси. Роль живих організмів у формуванні ґрунтів. Ґрунт – «дзеркало» ландшафту. Типи ґрунтів. Вплив ґрунтів на спеціалізацію господарства регіону, країни. Природні зони. Порівняння карт ґрунтів і природних зон світу та України.
Дослідження 1. Деградовані ґрунти: причини і перспективи використання. 2. Чинники порушення широтної зональності на материках та території України |
4 |
8 |
Розділ ІІІ. Загальні суспільно-географічні закономірності світу |
|
4.1 |
1 |
Тема 1. Географічний простір |
|
|
|
Знаннєвий компонент: формулює визначення понять «географічний простір», «світосистема»; називає підсистеми світосистеми; Діяльнісний компонент: складає схему світосистеми; характеризує географічний простір; обґрунтовує роль географічного простору у світосистемі; Оцінно-ціннісний компонент: усвідомлює глобальну єдність у системі «суспільство – природа» |
Світосистема як результат і процес формування глобальної єдності в системі «суспільство – природа». Функціонально-компонентний склад світосистеми: демографо-екологічна, економічна, інформаційно-технологічна, соціально-культурна, політична підсистеми. Географічний простір, його системоутворювальна роль та характеристики |
4.2 |
2 |
Тема 2. Демографічні процеси у світосистемі |
|
|
|
Знаннєвий компонент: формулює поняття «демографічний перехід», «демографічне старіння»; знає фази демографічного переходу; пояснює причини демографічних явищ, просторові відмінності показників природного й механічного руху, вплив конфесійної, етнічної, соціальної структури населення на процеси відтворення і міграції; наводить приклади країн з різними типами відтворення населення. Діяльнісний компонент: розпізнає за статево-віковими пірамідами країни різних типів відтворення населення; характеризує фази демографічного переходу; читає карти населення; обчислює демографічні показники; аналізує текстові, картографічні і статистичні матеріали з метою порівняння процесів відтворення населення; установлює просторові відмінності демографічних процесів за картами; обґрунтовує особливості перебігу демографічних процесів у країнах з різним рівнем економічного розвитку; прогнозує зміни чисельності населення, статевої та вікової структури на основі аналізу статево-вікових пірамід. Оцінно-ціннісний компонент: усвідомлює взаємозв’язок демографічних процесів та рівня соціально-економічного розвитку країни; висловлює судження щодо ефективності економічних, адміністративно-правових та виховних заходів демографічної політики; робить висновки про важливість демографічних прогнозів |
Динаміка чисельності населення світу. Природні, соціальні, економічні й екологічні чинники та просторові особливості природного руху населення у світі. Демографічний перехід, його фази. Статево-вікова, шлюбно-сімейна структура населення. Демографічне старіння населення. Характеристика демографічної ситуації в країнах за статево-віковими пірамідами. Особливості демографічної політики у країнах з різним типом відтворення. Міграції, їх показники, чинники та вплив на відтворення населення і його перерозподіл у світі. Просторові тенденції міграційних процесів. Якість життя як чинник природного і механічного руху населення. Демографічні чинники розвитку економіки та спеціалізації країн. Демографічні прогнози.
Практична робота 7. Обчислення показників народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення країни за статистичними даними.
Дослідження 1. Уплив старіння населення на місце країни в міжнародному поділі праці. 2. Працемісткі виробництва густозаселених регіонів світу. 3. Екологічні та соціальні проблеми густозаселених регіонів світу |
4.3 |
4 |
Тема 3. Глобальна економіка |
|
|
|
Знаннєвий компонент: формулює поняття «глобальна економіка», «глобальні ланцюги доданої вартості»; називає складові міжнародної науково-технологічної сфери, системи виробництва, міжнародної валютно-фінансова системи, сучасних транспортно-логістичних систем, форми світового ринку; наводить приклади міжнародної спеціалі-зації та кооперування виробництва; Діяльнісний компонент: розрізняє національні та інтернаціональні форми виробництва; характеризує особливості глобальних ланцюгів доданої вартості в металургії, автомобілебудуванні, електронних виробництвах, фармацевтиці, легкій промисловості; порівнює економічні вигоди форм участі крани у міжнародній кооперації, ланцюгах доданої вартості; установлює домінуючі чинники розвитку і розміщення виробництв у країнах і регіонах; визначає роль транснаціональних корпорацій та вільних економічних зон у функціонуванні глобальної економіки; уміє знаходити інформацію про сучасний стан окремих виробництв і ринків; аналізує текстові, картографічні й статистичні матеріали з метою визначення особливостей і закономірностей просторової організації складників світової економіки та місця в ній національних економік і транснаціональних компаній; розробляє просторові моделі світового господарства. Оцінно-ціннісний компонент: оцінює перспективи включення національних виробників у глобальні ланцюги доданої вартості; висловлює судження щодо процесу формування інформаційного суспільства; робить висновки щодо змін світових ринків у період глобалізації |
Поняття «глобальна економіка». Світовий ринок технологій, патентів і ліцензій, інформаційно-технологічних послуг. Система виробництва. Географічність міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва. Роль транснаціональних корпорацій та вільних економічних зон у функціонуванні глобальної економіки. Глобальні ланцюги доданої вартості. Міжнародний ринок товарів: сутність, інфраструктура, ціноутворення. Виробництво сільськогосподарської продукції у світі: природні, соціальні, економічні чинники, особливості просторової організації. Видобування й споживання паливних мінеральних ресурсів, глобальні ринки вугілля, нафти й природного газу. Глобальні ланцюги доданої вартості у виробництві чорних металів, алюмінію, міді; чинники та форми спеціалізації країн. Сучасна географія виробництва транспортних засобів, електроніки, фармацевтичної продукції, чинники участі національних економік у глобальних ланцюгах доданої вартості. Виробництво текстилю, одягу, взуття: сучасна просторова організація, чинники міжнародної спеціалізації. Сучасні транспортно-логістичні системи та інформаційно-комунікаційні мережі як інфра-структурний каркас глобальної економіки. Світовий ринок інвестицій і фінансів. Туризм. Формування «інформаційного суспільства».
Практична робота 8. Позначення на контурній карті (знаками руху) глобальних ланцюгів доданої вартості «видобування алюмінієвої сировини – виробництво глинозему – виробництво первинного алюмінію – споживання алюмінію».
Дослідження 1. Світовий ринок патентів: лідери й аутсайдери. 2. Роль транснаціональних компаній у розвитку машинобудівних та хімічних виробництв в Україні |
4.4 |
1 |
Тема 5. Політична географія та геополітика |
|
|
|
Знаннєвий компонент: формулює поняття «територіально-політична система»; наводить приклади застосування різновидів «сили» (економічної, мілітарної, «м’якої» або «смарт-сили») в геополітичних протистояннях. Діяльнісний компонент: розрізняє зовнішню і внутрішню політику, різновиди «сили», територіально-політичні системи національного і наддержавного рівнів. Оцінно-ціннісний компонент: усвідомлює взаємозв’язок і політичні взаємодії територій і географічних місць в геопросторі |
Географічні складники політичної географії: географічний простір, території, географічні місця. Політичні складники: політичні інституції, політичні відносини, «сила». Територіально-політичні системи національного і наддержавного рівнів. Геополітика, її складові Зовнішня та внутрішня геополітика. Геополітика «сили». Різновиди «сили». Взаємозв’язок між національними та геополітичними інтересами держави
|
5 |
8 |
Розділ ІV. Суспільна географія України |
|
5.1 |
1 |
Тема 1. Українська держава |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає і показує на карті країни-сусіди України. Діяльнісний компонент: характеризує політико-географічне положення України на глобальному, регіональному, локальному рівнях; вирізняє спільні кордони України з політичними та економічними партнерами, з країнами інших політичних та економічних блоків; визначає проблеми адміністративно-територіального устрою України. Оцінно-ціннісний компонент: висловлює судження щодо впливу політико-географічного положення на економічний розвиток України, її місце в Європі та світі |
Українська держава і територія держави України. Політико-географічне положення України: глобальне, регіональне, сусідське. Політико-економічна оцінка державного кордону України. Реформування адміністративно-територіального устрою України.
Дослідження 1. Гельсінські угоди (Заключний акт наради з безпеки і співробітництва в Європі) – програма дій для будівництва єдиної, мирної, демократичної Європи
|
5.2 |
1 |
Тема 2. Населення України |
|
|
|
Знаннєвий компонент: знає кількість населення України та особливості її динаміки; називає основні просторові закономірності демографічних процесів і розселення населення в Україні; пояснює особливості демографічної ситуації в країні, урбанізаційних процесів. Діяльнісний компонент: характеризує природний і механічний рух населення, статево-вікову структуру; уміє знаходити й добирати статистичні матеріали на сайті Державної служби статистики України; аналізує статистичні й картографічні матеріали про населення; розрізняє якість життя у великих і малих, монофункціональних і багатофункціональних містах; прогнозує вплив системи розселення на розміщення виробництва та соціальної інфраструктури. Оцінно-ціннісний компонент: усвідомлює значимість якості трудових ресурсів для економічного зростання країни |
Кількість населення України. Відтворення населення: показники та природні, соціальні, економічні чинники народжуваності й смертності, їх просторові відмінності. Особливості вікового і статевого складу населення України. Міграційні процеси в Україні. Українці на світовому і регіональному ринку праці. Демографічна політика в Україні. Система розселення. Міські агломерації, урбанізація, субурбанізація і джентрифікація. Особливості сільських населених пунктів.
Практична робота 9. Аналіз картограм народжуваності, смертності, природного приросту, густоти населення, урбанізації в Україні.
Дослідження 1. Сучасна географія трудової еміграції з України. 2. Соціальні проблеми монофункціональних міст |
5.3 |
6 |
Тема 3. Економіка України в міжнародному поділі праці |
|
|
|
Знаннєвий компонент: називає показники суспільно-економічного розвитку держави; знає і розуміє особливості секторальної та територіальної структури економіки, суть глобальної стратегії сталого (збалансованого) розвитку, основні положення стратегії збалансованого розвитку України; пояснює актуальність стратегії збалансованого розвитку для світу й України. Діяльнісний компонент: аналізує секторальну структуру та регіональні відмінності господарства; характеризує чинники, що зумовили розвиток в Україні окремих виробництв товарів і послуг; визначає сучасні риси національного господарства, місце України на світових товарних ринках, чинники міжнародної спеціалізації країни; використовує поняття «додана вартість», «собівартість», «ефективність», «прибутковість», «конкурентні переваги», «міжнародна кооперація», «попит», «пропозиція», «ринкова ціна» тощо для обґрунтування міжнародної спеціалізації України на світових ринках товарів і послуг; вміє застосовувати тематичні карти та статистичну інформацію для ілюстрації описів, характеристик, висновків; розробляє схеми ланцюгів доданої вартості. Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про оптимізацію структури економіки України та її міжнародної спеціалізації; оцінює територіальну структуру господарства країни за екологічними, соціальними, економічними критеріями; висловлює власні судження щодо конкурентних переваг і перспектив розвитку окремих виробництв в Україні; оцінює прояви глобальних викликів в Україні; критично ставиться до дій, проектів, що нехтують глобальними викликами
|
Сучасні риси національної економіки України. Конкурентні переваги України на світових ринках сільськогосподарської продукції, рудної сировини і металів. Сучасні тенденції та регіональні відмінності розвитку енергетики в Україні. Замкнутий технологічний цикл розроблення і виробництва літаків в Україні, експорт та імпорт авіаракетної техніки. Виробництво автомобілів, сільськогосподарської техніки: тенденції розвитку, міжнародне кооперування. Місце України в глобальних ланцюгах доданої вартості виробництва та реалізації електронної продукції. Виробництва фармацевтичної продукції та побутової хімії: чинники та особливості розташування підприємств. Особливості розвитку й просторової організації виробництва меблів, текстилю, одягу, взуття, продуктів харчування. Міжнародні транспортні коридори на території України. Офшорна розробка програмного забезпечення в Україні. Ресурсний потенціал і перспективи розвитку рекреаційного комплексу в Україні. Місце України на світовому ринку інвестицій і запозичень. Транснаціональні фінансові корпорації (банки, фінансові компанії) в Україні. Сучасні форми просторової організації виробництва товарів і послуг в Україні. Досвід реалізації планів сталого (збалансованого) розвитку в різних країнах та стратегія збалансованого розвитку України.
Практична робота 10. Аналіз секторальної структури економіки України.
Дослідження 1. Давальницька сировина у швейній індустрії України: позитивні й негативні аспекти для виробників і споживачів. 2. Офшорна розробка програмного забезпечення в Україні: основні центри, компанії. 3. Реалізація планів сталого (збалансованого) розвитку в різних країнах: успіхи і прорахунки |
8 |
2 |
Резервний час |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо проведення практичних робіт з географії
Основна мета уроків з виконанням практичних робіт — формування специфічних для географії вмінь і навичок, тісно пов'язаних із засвоєнням теоретичних знань, їх закріпленням і застосуванням. Змістом навчальної діяльності учнів на цих уроках є виконання практичних робіт, що забезпечує формування відповідних рівнів компетентності, визначених навчальною програмою.
У процесі вивчення географії теоретична й практична діяльність учнів тісно пов'язана, тому більшість умінь формується одночасно із засвоєнням знань у ході вивчення нового матеріалу. Частина практичних робіт виконується на уроках (наприклад, розв'язання задач на визначення місцевого й поясного часу, аналіз геологічного профілю території і т. ін.). Іншу частину робіт доцільно виконувати після вивчення нового матеріалу на етапі закріплення й узагальнення знань .
Практичні роботи проводяться й під час перевірки матеріалу, вивченого на попередньому уроці. У цьому разі учні діють за зразком, виконуючи роботи з опису рівнин, порівняльної характеристики річок, визначення географічних координат та ін.
У програмі практичні роботи розподіляються, на навчальні (тренувальні) і підсумкові. Перші — мають завданнями оволодіння якимось прийомом навчальної роботи (наприклад, визначення географічного положення об'єкта, позначення його на карті тощо), закріплення знань, формування та тренування різноманітних умінь. Наприклад, практична робота з аналізу кліматичних діаграм із теми «Африка» має навчальний характер, а при вивченні наступних материків такі роботи є тренувальними. Підсумкові роботи проводяться, як правило, після серії тренувальних із метою перевірки сформованих умінь і навичок та їх подальшого розвитку.
Підсумкові роботи за змістом найчастіше присвячені складанню описів або характеристик об'єктів, компонентів природи, природних комплексів, галузей господарства, характеристик економічних районів тощо. Для їх виконання, як правило, виділяють спеціальні уроки, основна мета яких — відпрацювання відповідних умінь і навичок. Проводяться такі уроки тоді, коли на виконання завдань потрібні значні витрати часу (наприклад, виконання зображення на топографічній карті, складання порівняльної характеристики країн, економічних районів тощо).
Уроки практичних робіт мають такі структурні елементи:
- постановка навчально-виховних завдань;
- ознайомлення з навчальними засобами, необхідними для виконання роботи;
- надання інструкцій з оволодіння прийомами навчальної роботи й оформлення результатів виконаних завдань;
- підбиття підсумків;
- завдання додому.
Успіх виконання практичної роботи залежить від чіткої організації цієї діяльності вчителем і рівня оволодіння учнями прийомами навчальної роботи: порівнювати, зіставляти, робити обчислення, складати характеристики за планом, встановлювати залежність, виявляти спеціалізацію господарства, працювати з картою тощо.
Для перевірки та оцінювання результатів виконання практичних робіт учителю доцільно самостійно обрати форму її здійснення з урахуванням конкретної ситуації. Наприклад, один із варіантів може бути таким: на початку уроку вчитель обходить клас і перевіряє, чи всі учні виконали практичну роботу, потім вибірково викликає учнів для пояснення виконання роботи й оцінює відповіді, а після закінчення вивчення теми збирає всі роботи, перевіряє правильність виконання і виставляє оцінку за практичну роботу в цілому. Зазначмо, що вчителю важливо вести постійну роботу з попередження типових помилок учнів, а також із розробки раціональних методів виконання й перевірки практичних робіт. Остаточне оформлення робіт учні, як правило, виконують удома, тому потрібно наперед повідомити їм термін здачі робіт для перевірки. При цьому можливе складання календарного плану виконання практичних робіт на семестр або цілий навчальний рік, який доводиться до відома учнів, що сприяє розвитку їх самостійності в організації власної навчальної діяльності.
Доцільно мати в кабінеті зразки виконаних робіт з певною оцінкою (за рівнями сформованої компетентності) і короткою анотацією, з якої можна дізнатися, за що поставлена та чи інша оцінка.
У ході проведення атестації практичних робіт рекомендується здійснювати перевірку за групами вмінь, які відповідають рівням сформованої компетентності учнів. Серед них повинні бути такі показники: точність використання наукових термінів, повнота й правильність відповіді, логічність побудови відповіді, використання додаткових джерел інформації краєзнавчого змісту, матеріалів преси, розуміння причинно-наслідкових зв'язків, що зумовили особливості об'єкта чи явища, оволодіння географічними прийомами навчальної роботи (розуміння суті прийому, вияв його в дії), акуратність та оптимальність у виконанні завдань (особливо на контурних картах, схематичних малюнках, кресленнях, у таблицях, графіках, діаграмах) тощо.
Рівні складності завдань для практичних робіт відповідають рівням сформованої компетентності учнів та рівням їхньої пізнавальної діяльності (репродуктивному, евристичному, дослідницькому). Учитель повинен враховувати рівні розвитку пізнавальних можливостей як класу в цілому, так і окремих учнів. Рівні пізнавальної діяльності задаються вчителем через зміст тих чи інших запитань і завдань відповідно до теми роботи. Наприклад, завдання 1-го рівня: уважно оглянути яр і виявити місця, де вода найбільше розмила гірські породи; 2-го — оглянути ці місця і виявити, чому тут найбільше розмивання; 3-го — оглянути місце, де яр виходить на рівнину, і пояснити, чому тут вода не вимила собі русло. Серед найважливіших завдань учителя — організувати роботу так, щоб учні могли застосовувати набуті уміння і за зразком, і в нових навчальних ситуаціях. Щоб кожен учень міг виконати всі види робіт, а не обмежувався тільки одним із них, наприклад, тільки пояснити якесь явище чи закономірність.
Різниця в оцінюванні завдань однакового рівня складності може бути зумовлена якістю їх виконання, але не їх відмінністю між собою. В організації оцінювання виконаних робіт потрібно передбачити частку, яка відповідає якості оформлення роботи, наприклад 2 бали. При цьому обов'язковим є попереднє пояснення вимог до оформлення, зокрема використання кольорів (тільки робочих — синього й червоного — чи й інших), шрифтів, малюнків, символів тощо. Так, іноді учні при виконанні завдань на контурних картах використовують для оформлення художню рамку, поза масштабні символи, написи простим олівцем т. ін., що змінює суть роботи і вимагає нераціональних витрат часу.
КРИТЕРЇЇ ОЦІНЮВАННЯ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ
ІЗ ГЕОГРАФІЇ ЗА 12-бальною ШКАЛОЮ
1 бал — учень розрізняє терміни об'єктів, що вивчаються. Називає їх окремими словами чи реченнями (наприклад, це — «гори», це — «річка» і т. ін.).
2 бали — намагається дати характеристику географічного об'єкта чи явища на елементарному рівні.
3 бали — допускає неточності у здійсненні спостережень. Виділяє окремі особливості географічних об'єктів і явищ, прагне дати їм характеристику.
4 бали - описує явища й об'єкти, що спостерігаються, і відтворює частину матеріалу на фрагментарному рівні. Екологічно грамотно поводиться в природі під час екскурсій, виявляє елементи допитливості та спостережливості, розпізнає більшість об'єктів, які вивчаються.
5 балів — здатний з допомогою вчителя логічно відтворити значну частину матеріалу, використовує умовні знаки, знімає показники спостережень, елементарно читає карту.
6 балів — самостійно виконує основну частину практичної роботи, за допомогою вчителя робить елементарні порівняння, виявляє основні риси об'єктів і явищ, читає тематичні карти.
7 балів — починає усвідомлювати мету практичної роботи, встановлює й описує причинно-наслідкові зв'язки. Оперує основними поняттями й термінами. Аналізує зміст карт.
8 балів — може логічно мислити, правильно, за планом, проводить спостереження, відображаючи особливості об'єкта чи явища в замальовках, діаграмах, схемах. Формулює висновки, робить узагальнення. Правильно відбирає навчальні джерела інформації та аргументує власні дії, розв'язує типові задачі.
9 балів — уміє аргументувати, відстояти свій погляд, виявляє особливу допитливість при вивченні об'єктів і явищ. Помічає деталі, вільно використовує здобуті знання, вирішуючи стандартні ситуації, аналізує хід спостереження, бачить причинно-наслідкові зв'язки, встановлює залежності між фізико-географічними особливостями території господарською діяльністю людини, застосовує прийоми аналізу статистичних даних, грамотно порівнює показники, вільно розв'язує задачі у стандартних ситуаціях, складає картосхеми й картодіаграми.
10 балів — виконує проблемні завдання, поставлені вчителем, складає комплексну фізико-географічну характеристику, вільно використовує здобуті географічні знання, самостійно робить висновки й узагальнення. Використовує принципи раціонального природокористування в повсякденній діяльності та працюючи у природі. Вільно застосовує більшість географічних понять, класифікує їх.
11 балів — вміє оцінювати виробничу діяльність людини та її вплив на природу, розуміє суть географічних проблем. Пропонує виходи з нестандартних ситуацій, вільно переходить від аналізу окремих явищ до аналізу системи географічних явищ. Визначає причинно-наслідкові зв'язки, вільно володіє прийомами роботи з додатковими джерелами географічної інформації, цифровими показниками.
12 балів — використовує географічні джерела інформації для розв'язання виробничих і побутових завдань, пропонує свої ідеї щодо вивчення того чи іншого об'єкта. Усвідомлено обирає форми, методи, засоби й прийоми виконання практичної роботи відповідно до поставленої мети навчання.
Щоб практична робота пройшла успішно, учитель повинен підібрати відповідні завдання, правильно регламентувати час, дати чіткі настанови під час пояснення завдань, вибрати найефективніші способи й прийоми її виконання. Учитель має діяти чітко, оперативно, відповідно до обставин, враховуючи зміст і ступінь складності роботи, вміння й навички учнів. У практичній роботі завжди передбачаються елементи самостійності, але слід пам'ятати, що їй передує колективна робота під керівництвом учителя, яка носить інструктивний, навчальний характер.
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ КОНТУРНИХ КАРТ
Написи та підписи
- оформляються акуратним друкованим шрифтом. Що саме повинно бути написано на контурній карті, визначає вчитель, заздалегідь даючи відповідні пояснення, головне – не перевантажувати карту інформацією;
- розмір напису має відповідати величині й важливості об’єкту, розмір літер має бути однаковим, проміжки між літерами теж. Цього можна домогтися попередніми помітками, в межах контуру об’єкта, які фіксують розташування майбутніх літер, можна вже впевнено наносити їх на карту;
- написи не повинні перекривати контури та інші позначення, їх
потрібно розташовувати в більш вільних місцях карти;
- написи назв міст, сіл, невеликих озер та інших об’єктів, які займають на карті невелику площу, розташовують у напрямку паралелей. Якщо на карті паралелі не зображені, написи розташовують паралельно нижній рамці карти. Початок написів цих об’єктів повинен бути поблизу самого об’єкта (написи міст бажано починати праворуч від пунсона, у випадку, якщо напис довгий, можна ставити перші букви, розташувавши його в легенді);
- назви об’єктів, які мають форму кривих ліній, розташовують на самому зображенні об’єктів або вздовж їхнього напрямку;
- назви об'єктів, що мають на карті площинну форму, підписують у середині зображення. При цьому літери назви повинні бути розташовані так, щоб сам підпис розкривав чітко форму та розмір об'єкта;
- написи річок і каналів розташовують у місцях малого навантаження карти над лінією річки або каналу. Написи достатньо довгих річок повторюють два або три рази — поблизу витоку, гирла і в середній частині течії;
- для проведення кривих ліній на карті рисочками позначають характерні перетини з паралелями, які є на цій карті. Отримані точки перетинів допоможуть учням легше провести криву лінію.
Головні вимоги до написів і підписів усіх типів: вони повинні бути чіткими, легко читатися і не перевантажувати карту, тобто не «забивати» зміст карти.
2. Кордони та межі. На контурній карті обов'язково наводяться («піднімаються») червоним кольором кордони та межі: державні, обласні, природних зон, заповідних територій тощо. Необхідно надписувати назви всіх сусідніх країн.
3. Умовні знаки корисних копалин. Наносячи на контурні карти будь-які умовні знаки, варто дотримуватися тих форм, які прийняті в підручнику й атласах. Будь-яке відхилення чи фантазування в цьому плані призведе лише до плутанини, ускладнить шляхи засвоєння навчального матеріалу. Треба дотримуватися існуючої системи графічних зображень умовних знаків.
Особливо важливо стежити за тим, щоб кожен умовний знак був правильно розміщений, тому що помилки щодо цього дуже спотворюють картину розміщення корисних копалин. Треба звертати увагу учнів на ті орієнтири, що допомагають установити розміщення умовних знаків. Основа будь-якого прямолінійного знака повинна бути паралельною паралелям.
Щоб чітко і красиво наносити на контурну карту умовні знаки корисних копалин, можна застосовувати трафарети. Аналіз знаків корисних копалин показує, що за зовнішніми контурами їх можна звести до кількох простих геометричних фігур, один із найпростіших трафаретів — це смужка цупкого паперу, на якому вирізані геометричні фігури.
Інший вид трафарету трохи складніший, його виготовляють з цупкого паперу як і в першому випадку, але, крім вирізів основних геометричних фігур, на смужку наносяться зображення всіх видів корисних копалин, які будуть наноситись на контурну карту. їх слід згрупувати так. За такого розташування учням легше буде орієнтуватися в знаках і краще їх запам'ятовувати. Для зручності викреслювання внутрішніх елементів даються штрихи-орієнтири.
Техніка використання трафаретів проста. На контурній карті попередньо позначають точки, в яких потрібно нанести умовні знаки. На ці точки накладають потрібний трафарет і викреслюють контури знака. Під час використання трафарету необхідно враховувати ряд моментів:
• потрібне правильне розташування положення знака на карті — вісь
знака має розташовуватись завжди в напрямку меридіана в певному місці;
• центр знака повинен розташовуватись так, щоб його геометричний центр вказував точне положення об'єктів;
• сама картка з трафаретом по можливості повинна мати мінімальні розміри, бути компактною. За допомогою трафарету іншої конфігурації можна наносити написи назв географічних об'єктів
4. Промислові центри позначають пунсонами, розділеними на сектори залежно від переважання частки окремої галузі. Сектори зафарбовують (кольорами, узгодженими із кольорами шкільного атласу) чи заштриховують. Іноді замість пунсонів ставлять перші букви назв тих галузей, що є головними для цього центра: машинобудування — М, металургія — Мт, хімічна — X тощо.
При позначенні на контурних промислових центрів, варто звернути увагу на наступні особливості:
• не слід позначати на картах країн, районів усі центри, нанесені в атласі чи підручнику. Позначають лише найбільші центри, про які йдеться в підручниках чи в завданнях;
• пунсони поділяють на два, три, максимум— чотири сектори, причому позначають лише самі основні галузі виробництва;
краще прийняти дві градації діаметрів пунсонів: великі та найбільші промислові центри.
5. Ареали сільськогосподарських районів оконтурюють тонкою лінією.
Сільськогосподарська спеціалізація районів може бути позначена:
розфарбуванням, що є трудомістким заняттям; написами на площі ареалу провідних галузей і культур розфарбуванням прикордонних смуг цих ареалів (з обов'язковим поясненням у легенді значення кожного кольору)
6. Залізничні магістралі позначають червоними лініями, вибирають тільки найголовніші. Не слід перевантажувати учнів малюванням
залізниць у вигляді переривчастих стрічок.
7. Судноплавні ділянки річок позначають потовщеною синьої лінії, порти і пристані— значками «якорів». Напрямок вантажопотоків – масштабними стрілками означає різні види вантажів.
8. Легенда. Дуже важливою частиною кожної контурної карти є легенда. Під час складання легенди звертають увагу учнів на такі моменти:
• всі умовні знаки карти, за винятком загальноприйнятих, і всі скорочення повинні бути пояснені;
• кожне нове пояснення потрібно розташовувати в стовпчик з нового рядка, якщо готового «поля» легенди не вистачить, слід продовження легенди перенести на зворотний бік;
• бажано дотримуватися визначеного порядку щодо пояснення умовних знаків: спочатку умовні знаки, пов'язані з природним середовищем, далі — з галузями промисловості, потім сільського господарства і транспорту.
Часто зустрічаються прекрасно оформлені учнями контурні карти. Виконані бездоганно, вони приємно вражають. Однак навчальний ефект від таких контурів (особливо, якщо зіставити з часом, витраченим на їхнє оформлення) дуже невеликий. Пояснюється це тим, що таки контур є механічною копією карти підручника або атласу.
Для того, щоб попередити механічне копіювання, кожне завдання повинно містити елементи самостійної роботи учня. Контурна карта дає широке поле для географічної творчості. Головне полягає в тому, щоб не допускати формалізму у використанні цього важливого допоміжного засобу навчання географії.
Будь-яке завдання з роботою на контурі варто попередньо виконати] у всіх деталях самому вчителю. Це дає можливість врахувати час на виконання роботи, познайомитися з труднощами суто технічного порядку і виробити зразок заповнення даного контуру.
Плануючи практичні чи самостійні роботи, треба намагатися зробити так, щоб виконання завдання містило мінімум механічної роботи. Варто прагнути, щоб основна частина практичних робіт була проведена І перевірена в класі, для того щоб вдома учень лише завершив оформлення роботи.
У роботі з контурними картами можна виділити такі напрямки:
• робота з контурними картами в ході вивчення матеріалу;
• робота з контурними картами як засіб перевірки знань.
Форми проведення практичних робіт на контурних картах можуть
бути різними й багато в чому залежать від індивідуальних особливостей викладача, а також оснащення школи посібниками.
Навчальна практична робота дає можливість поєднати на уроках теоретичну і прикладну діяльність з метою успішного формування у школярів географічної картини світу.
За відображенням у змісті навчальних програм |
- програмні (обов’язкові); - позапрограмні (додаткові), |
За дидактичною метою |
- закріплення знань з нової теми; - узагальнення та систематизація знань; - розширення та поглиблення знань; - формування практичних умінь і навичок; - застосування набутих знань у нових начальних ситуаціях. |
За місцем проведенням |
- у кабінеті географії; - на місцевості; - на географічному майданчику; - у домашніх умовах. |
За обладнанням |
- з роздатковим матеріалом (приладами, зразками) - без роздаткового матеріалу |
За тривалістю |
- на 10-15 хвилин уроку - на 20-25 хвилин - на весь урок - на 2 спарені уроки (або урок удома) |
За формою організації навчальної діяльності |
- фронтальна - групова - індивідуальна |
За оформленням результатів |
- у контурних картах - у робочому зошиті - у польовому щоденнику - комбіновані |
За способом перевірки та оцінювання |
- індивідуально на уроці (в окремих учнів) - фронтально на уроці без збирання робіт - фронтально зі збиранням робіт для обов’язкового оцінювання результатів |
За ступенем проблемності та проявом творчих здібностей |
- переважно репродуктивно - частково-пошукові - дослідницькі |
За ступенем сформованості знань |
- введення вміння в систему знань; - початкове формування вмінь; - вдосконалення (модернізація) вмінь; перенесення вмінь у нову ситуацію; переведення вміння у навичку. |
В організації практичної роботи необхідно передбачити цілий ряд аспектів:
- створення ситуації проблемного навчання, щоб учні «зробили відкриття»;
- спрямувати роботу так, щоб учні самі самостійно розв’язували завдання;
- дитина повинна перебувати у процесі творення;
- продумати завдання так, щоб був зв'язок між початком практичної роботи та її завершенням.
Етапи проведення практичної роботи:
№ |
Етап |
Зміст етапу |
1 |
Визначення мети (навчальна, розвивальна, виховна) |
Мета роботи – це запланований результат , який має бути відображений у висновках |
2 |
Початковий етап |
Відтворюються фундаментальні знання і вміння, необхідні для подальшого виконання роботи. |
3 |
Основний етап |
Тренувальні завдання |
4 |
Творчий етап |
Проведення пошуково-дослідницької роботи з різними джерелами географічних знань |
10 КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ
1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування.
2. Спілкування іноземними мовами. Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування.
3. Математична грамотність. Уміння застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах діяльності. Здатність до розуміння і використання простих математичних моделей. Уміння будувати такі моделі для вирішення проблем.
4. Компетентності в природничих науках і технологіях. Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати.
5. Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).
6. Уміння навчатися впродовж життя. Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою навчальну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя.
7. Соціальні і громадянські компетентності. Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.
8. Підприємливість. Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави. Здатність до підприємницького ризику.
9. Загальнокультурна грамотність. Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших.
10. Екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя.