8 клас
Україна у світі: природа, населення
Географія України ознайомить з фізико-географічними особливостями нашої держави: географічним положенням, геологічною будовою, рельєфом і корисними копалинами, кліматом і внутрішніми водами, ґрунтово-рослинним покривом і тваринним світом. Ви довідаєтеся, як поєднуються природні компоненти на різних територіях, у тому числі й у своєму регіоні, який вплив чинить на них людина, як вона повинна берегти й відтворювати природу.
ОБ’ЄКТИ ВИВЧЕННЯ
Як ви уже знаєте, географія – наука надзвичайно «широка». Вона охоплює різноманітні галузі знань про Землю. Насамперед розрізняють фізичну (природничу) та суспільну (соціально-економічну) географію. Фізична географія вивчає географічну оболонку та її окремі компоненти – рельєф, клімат, води суходолу та океани, ґрунти, поширення рослинності й тваринного світу.
Суспільна географія досліджує територіальну організацію суспільства та його складників – населення, економічної, соціальної, політичної сфер.
Водночас і фізична, і суспільна географія охоплюють наукові галузі, кожна з яких має свій об’єкт вивчення. Природні та суспільні об’єкти і явища географія вивчає в межах різних за розмірами територій – від поверхні всієї планети до невеликих місцевостей і окремих пунктів. Наприклад, у 6 класі ви вивчали поверхню планети загалом, у 7 класі – окремо материки та океани, у 8 класі ви дізнаєтесь про нашу країну та свій регіон. Отже, у курсі «Україна у світі: природа, населення» йтиметься про закономірності поширення форм рельєфу і корисних копалин, внутрішніх вод, ґрунтів, рослинності й тваринного світу, формування клімату і природних комплексів, а також розміщення населення нашої держави. У цьому курсі також розглядатимуться проблеми сьогодення: взаємозв’язки між суспільством і природою, причини виникнення та загострення екологічних проблем у нашій країні, а також шляхи їх розв’язування.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Географія використовує різноманітні методи досліджень – способи та прийоми пізнання об’єктів і явищ.
Найдавніший з них – описовий метод, що й дотепер є одним з основних. «Описати географічний об’єкт» означає з’ясувати, що він собою являє, яка його структура, де він розташований, яким був його історичний розвиток у часі, який його нинішній стан, який вплив він чинить на інші об’єкти.
Із античних часів відомий експедиційний метод. Експедиції як тривалі й небезпечні подорожі здійснювали в давнину окремі мандрівники (давньогрецький учений Геродот, середньовічний купець Марко Поло та ін.). Ви вже знаєте, що в добу Великих географічних відкриттів численні й багатолюдні експедиції споряджали на пошуки нових земель. Плавання Христофора Колумба, Фернана Магеллана, Джеймса Кука та інших мали різноманітні завдання – військово-політичні, комерційні, науково-пізнавальні. Із часом, коли було створено академії наук і географічні товариства, експедиції стали суто науковими, наприклад подорож нашого земляка Миколи Миклухи-Маклая до Океанії та Австралії. Експедиції ставали й більш спеціалізованими: окремо досліджували ґрунти або річки, рельєф або клімат, несприятливі природні процеси, спосіб життя народів тощо. Експедиційний метод, який і нині залишається основним способом збору фактичного матеріалу та інформації, ще називають польовим. «Полем», на якому географи збирають необхідний матеріал, є гори і рівнини, моря та океани, населені пункти й господарські об’єкти. Результатами польових досліджень є звіти, щоденники учасників, описи спостережень, замальовки, карти, колекції мінералів, гербарії тощо (нерідко вони становлять десятки томів та ящиків).
У географії широко застосовується літературний метод дослідження. Ним користується кожний дослідник, тому що має докладно вивчити літературу з даної теми, скористатися досвідом інших науковців і, не дублюючи їх, зробити власний внесок у вивчення проблеми.
За допомогою географічного порівняння (зіставляючи географічні об’єкти і встановлюючи подібні та відмінні їхні ознаки) здійснюють природно-географічне та суспільно-географічне районування, типологію і класифікацію об’єктів.
Традиційним є картографічний метод. Будь-яке географічне дослідження починається з ознайомлення з картами даної території. Читаючи їх, дослідник отримує необхідну інформацію про ті чи інші об’єкти та явища. Цей метод передбачає й створення нових карт, за допомогою яких можна робити висновки щодо досліджуваного об’єкта, надавати певні рекомендації, передбачати можливі зміни тощо.
Велике значення має палеогеографічний метод. Його застосування дає змогу дізнатися про природу давніх епох на основі вивчення гірських порід, форм рельєфу, викопних решток рослин, тварин, а також ґрунтів. За допомогою цього методу можна зазирнути в минуле й прогнозувати майбутнє. Так, прогнози щодо змін клімату чи новітніх рухів земної кори ґрунтуються на знаннях про перебіг цих процесів у минулому.
Завдяки застосуванню комп’ютерної техніки набули широкого використання такі методи, як аерокосмічний, моделювання, математичні.
Для розвитку географії необхідна величезна кількість даних про природні та суспільної об’єкти, явища і процеси. Лише вміло опрацювавши за допомогою різних методів досліджень інформацію, науковець-географ може дійти висновків і узагальнити відомості про досліджуваний об’єкт: його склад, розвиток, закономірності поширення та зміни. Наприклад, лише для встановлення середньомісячної температури повітря в певному пункті необхідно використати щонайменше 240 цифрових даних, тобто мати інформацію про температуру, виміряну через кожні 3 год впродовж місяця. А середньомісячна температура січня чи липня, що її наводять на кліматичних картах, – це результат опрацювання даних, зібраних за кілька десятиліть, а то й за сотні років. Зібрана в ході досліджень інформація потребує наукового осмислення й узагальнення. Її використовують вчені, зацікавлені тією чи іншою науковою проблемою.
ДЖЕРЕЛА ГЕОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ. Джерелами географічних відомостей, якими в разі необхідності можуть скористатися всі, хто цікавиться географією, є географічні енциклопедії (наприклад, «Географічна енциклопедія України» у 3-х томах, «Енциклопедія українознавства»), довідники, словники («Топонімічний словник України») тощо. Велика кількість інформації міститься в підручниках, посібниках і наукових працях, що видаються окремими книжками або публікуються на сторінках періодичних видань – фахових географічних газет, журналів. Ви вже знаєте, що важливим джерелом знань про різні території є географічні карти. Їх складають за результатами польових зйомок, на підставі аеро- і космічних знімків, статистичних і літературних даних. Карти показують розміщення різних природних і суспільних об’єктів та явищ, їхні властивості й зв’язки між ними. Цікаву й різноманітну географічну інформацію можна отримати під час відвідування природничих, геологічних, історичних, етнографічних, краєзнавчих музеїв. Матеріали їх експозицій є результатом копіткої науково-дослідницької діяльності багатьох учених різних поколінь. Про різноманітні географічні новини ми щоденно дізнаємося із засобів масової інформації – радіо та телебачення. Часто такі звістки є оперативними повідомленнями про природні та суспільні явища й процеси, що відбуваються в нашій країні та за її межами. Надзвичайно розширилися можливості доступу до різноманітної географічної інформації із розвитком Інтернету.
ЗНАЧЕННЯ ГЕОГРАФІЧНИХ ЗНАНЬ. Для орієнтування в сучасному світі кожна людина має знати географічні назви основних природних (гір, рівнин, річок, озер, морів, островів тощо) і соціальних (міст, сіл, морських портів, летовищ тощо) об’єктів на карті свого регіону, своєї країни, світу. Вона має уявляти, в чому полягають відмінності їхнього рельєфу, клімату, вод, ґрунтів, рослинності, населення, культури, релігії, господарства. Такі знання необхідні для об’єктивного сприйняття національних і міжнародних подій. Географічний (просторовий) підхід дає змогу зрозуміти рішення, що їх приймають окремі люди, компанії, уряди держав, і які впливають на торгівлю, перевезення, послуги, вибір місць для розміщення підприємств або для відпочинку. Глибокі географічні знання необхідні для відповіді на надважливі запитання: як організовано простір? хто й як це робить? які наслідки таких дій? Грамотна з географічного погляду людина повинна розуміти: вона залежить від того місця, підґрунтя, тієї поверхні, на якій живе. Вона має усвідомлювати неповторність будь-якого куточка Землі. Тверде переконання, що людина відповідальна за Землю, долю всього людства й природи, яку перетворює, потрібне не лише географу, а й кожному з нас.