Країни НІК
В економіко-географічних типологіях держав ми часто зустрічаємо групу під назвою “нові індустріальні країни”: що це таке?
Що таке НІК? Натяки даються вже в самому терміні “нові індустріальні країни”: це щось пов’язане зі стрімким розвитком (“нові”) промисловості (“індустріальні”) в цих державах. Фактично, так і є.
Отже, нові індустріальні країни — це держави, що зазнали бурхливого економічного розвитку за останні десятиріччя. На сьогодні каталізатором росту економіки все ще залишається промисловість, тому її активний розвиток і сприяв виділенню НІК на фоні інших країн “третього світу”.
ООН визначило критерії, за якими ту чи іншу країну визнають “новою індустріальною”, зокрема, держава має демонструвати високі теми росту ВВП, а в її структурі має бути не менше 20% за промисловими товарами. Також враховується об’єм зовнішніх інвестицій та експорту промислових товарів. Іншими словами, все має вказувати на те, що в цій країні відбувається якісний стрибок в розвитку економіки.
Нові індустріальні країни станом на 2013 рік (варіант з англомовної Вікіпедії)
Така розмита характеристика НІК призводить до того, що їх переліки можуть значно відрізняються в різних джерелах. Тим не менш, більшість економістів та географів виділяють дві моделі нових індустріальних країн — азійську та латиноамериканську. Різниця між ними полягає у тому, що азійські НІК спрямовані на продаж власної продукції іншим країнам (експортоорієнтованість), а латиноамериканські прагнуть максимально замістити привізні товари на свої (імпортозаміщення).
Нові індустріальні країни Азії: “азійські тигри”, модель “перелітних гусей”
Азійські тигри, або дракони, є традиційним прикладом нових індустріальних держав. Список “тигрів” завжди включає 4 країни — Південну Корею, Тайвань, Гонконг і Сінгапур. До слова, лише дві з них фактично є суверенними державами — Корея та Сінгапур (Гонконг має автономію в складі Китаю, а незалежність Тайваню ще не визнана Україною).
“Азійські тигри” першими стали на колію стрімкого індустріального розвитку ще у 60-х роках ХХ століття за підтримки США та Японії, які надавали їх фінансову та технологічну підтримку. Вже на кінець 80-х років вони фактично вийшли на рівень високорозвинутих країн (хоч до сих пір у вітчизняних типологіях рахуються як “країни, що розвиваються”). Досягнувши процвітання, їм було невигідно утримувати базові галузі промисловості, тому ці підприємства були переспрямовані в сусідні менш розвинені країни, які потребували капіталовкладень, а люди були готові працювати за менші гроші — Таїланд і Малайзія. Так сформувалися НІК другої хвилі.
Вже на початок XXI століття економіка Малайзії та інших НІК другої хвилі стала більш розвиненою. що дозволило і їм позбавитися від дорогих виробництв. Почали формуватися третя та навіть четверта хвилі нових індустріальних країн: Індонезія, В’єтнам, Шрі-Ланка та ін. Ця економічна стратегія отримала назву “перелітні гуси”. Але в Азії є й інші держави, які зазнали бурхливого розвитку промисловості: Індія, Китай, Туреччина та ін. Вони розбудували потужну економіку за доволі короткий строк, а їх товари поширюються по всьому світу — саме тому їх також рахують як НІК.
Спрощене пояснення моделей НІК
Латиноамериканська модель НІК
Після другої світової війни США почали активну економічну експансію на американському континенті. Величезні кошти були вкладені в три найбільші країни Латинської Америки — Бразилію, Аргентину та Мексику. За півстоліття ці держави перетворилися в промислових гігантів, і за ними слідом почали активно розвиватися інші країни регіону, зокрема Чилі. Економічна політика цих країн була спрямована на викорінення їх залежності від привізних товарів, заміняючи їх на продукцію власного виробництва. Орієнтація на експорт була другорядною, на відміну від аналогічних країн в Азії.
Передумовою до появи НІК в Латинській Америці є наявність в регіоні величезних запасів корисних копалин, що могло стати основою для розвиток важкої промисловості. Наприклад, мідь (Чилі, Перу, Мексика), олово (Болівія), нафта (Венесуела, Мексика), вугілля та залізна руда (Бразилія), алюмінієва сировина — боксити (Ямайка, Суринам). Тим не менш, рівень соціально-економічного розвитку НІК латиноамериканської моделі в основному відстає від аналогічних країн в Азії, що спричинено рядом факторів.
Майбутнє нових індустріальних країн
Економіка сучасних НІК продовжуватиме ріст, хоч і не такий стрімкий як в перші десятиліття. Слідом за промисловістю “підтягнуться” й інші сфери, зокрема соціальна. Для багатьох нових індустріальних країн, особливо “азійських тигрів”, притаманна значна підтримка державою освіти і науки. Для НІК останніх хвиль характерний перехід від “брудних” галузей, таких як хімія та металургія, до більш наукомістких, зокрема машинобудування. Це добре прослідковується в маркуванні товарів: якщо ми зустрічаємо побутову техніку “Зроблено в Індонезії”, то дана країна вже переходить на цю стадію.
Процес появи нових НІК не зупинятиметься. Деякі вчені починають включати до списку нових індустріальних країн і африканські держави: Туніс, ПАР, Нігерію та ін. Поступово хвилі “перелітних гусей” дійдуть до найбідніших країн Азії, Америки та, врешті-решт, Африки. Так що не дивуйтеся, коли через десяток-другий років на вашому комп’ютері буде написано “Зроблено в Непалі”.
Список нових індустріальних країн
Перша хвиля: Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур (азійська модель); Мексика, Бразилія, Аргентина (латиноамериканська модель)
Друга хвиля: Таїланд, Малайзія, Чилі
Третя і четверта хвилі: Індія, Китай, Шрі-Ланка, Туреччина, Філіппіни, Індонезія, В’єтнам, Південна Африка, Туніс
Потенційні НІК: Єгипет, Нігерія, Іран, Пакистан, Бангладеш
