Готуйся серйоЗНО
до географії

За підручником "Географія: регіони та країни" 10 клас,

автори С. Кобернік, Р. Коваленко

Офіційна назва – Російська Федерація (РФ), Росія

Склад території – 83 суб’єкти: 21 республіка, 46 областей, 9 країв, 4 автономні округи, 1 автономна область, 2 міста федерального значення: Москва, Санкт-Петербург

Член міжнародних організацій – ООН, СНД, ЄврАзЕС та ін.

Офіційна мова – російська

Релігії – християнство (православ’я), мусульманство, буддизм (ламаїзм) 

Столиця - Москва

Площа країни - 17098,2 тис. км²

Кількість населення (на 2017 р.) - 146,8 млн. чол.

Загальний ВВП (за даними МВФ, 2017) - 1268 млрд. $

ВВП на 1 особу - 8664 $ 

ІЛР (місце у світі, 2016) - 49

Форма правління - змішана республіка

Адміністративний устрій - федеративна держава

Місце країни за типізацією ООН - країна з перехідною економікою

        Місце країни у світі та регіоні

      Росія – найбільша за площею держава світу. Вона має найдовший державний кордон – майже 61 тис. кілометрів.

     Росія донині є великим геополітичним центром впливу. Вона належить до країн з перехідною економікою. Країна посідає 13-те місце у світі за ВВП, 5-те місце в світі за золотовалютними резервами. Росія – ядерна держава, постійний член Ради Безпеки. За військовою потужністю країна посідає 2-ге місце в світі після США. Російські збройні сили за чисельністю є п’ятою армією в світі. Росія – велика космічна держава.

        Місце Росії у міжнародному поділі праці визначає ряд чинників: ЕГП, природно-ресурсний та працересурсний потенціал, політична система. 

         Економіко-географічне положення

   Росія має особливе географічне положення: 1/3 її території географічно розташована в Східній Європі, 2/3 – у Північній Азії. Межує по суходолу з 14-ма країнами, що мають різний рівень економічного розвитку. Найдовший кордон  – з Казахстаном (7 598,6 км), найкоротший – з КНДР (39,4 км).

  Більшість країн-сусідів є нейтральними позаблоковими державами. До військово-політичного блоку НАТО входять Норвегія, Естонія, Латвія, Литва та Польща. Китай є ядерною державою. Територіальні претензії до Росії мають Японія (з приводу Курильських островів) та Естонія (на частину Псковської області).

   2/3 кордонів Росії – морські. Вона має вихід до морів трьох океанів та омивається водами 14 морів. Морські транспортні коридори пов’язують Росію з країнами ЄС, США, Азійсько-Тихоокеанським регіоном. 

       Природно-ресурсний потенціал

    Природні умови Росії дуже різноманітні. У рельєфі переважають рівнини, що займають 70 % площі. Є гори різного віку: від давніх зруйнованих до молодих сейсмічно активних.

    Росія розміщена у чотирьох кліматичних поясах. З півночі на південь клімат змінюється: від арктичного та субарктичного до помірного та субтропічного. У помірному поясі з заходу на схід клімат змінюється від помірно-континентального, континентального, різко континентального до мусонного. Зволоження зменшується з віддаленням від Атлантичного океану. Значні площі займає багаторічна мерзлота.

    Країна багата на мінеральні ресурси. Росія має поклади усіх видів паливної сировини. Світового значення поклади нафти та природного газу сконцентровано в Західносибірському та Волго-Уральському басейнах. Кам’яне вугілля зосереджено у Кузнецькому басейні та кількох басейнах у Східному Сибіру та на Далекому Сході. Значними є родовища бурого вугілля та торфу.

     Серед рудної сировини є значні запаси залізної руди (Кольсько-Карельська група родовищ, Курська магнітна аномалія – КМА, гори Південного Сибіру, виснажені поклади Уралу), мідно-нікелевих, хромових, олов’яних, поліметалічних руд, бокситів, золота.

  Істотними є поклади нерудних корисних копалин: апатитів, калійної та кухонної солей, графіту, алмазів, піриту, азбесту, бурштину. Багата мінерально-сировина база забезпечує роботу власної добувної та переробної промисловості.

  Країна багата на водні ресурси. В країні зосереджено найбільші в світі запаси прісних вод. Більшість річок є повноводними протягом року. Величезний гідроенергопотенціал мають сибірські річки, особливо Єнісей та Ангара.

     Найбільш родючі чорноземні ґрунти розміщені на півдні Східноєвропейської та Західносибірської рівнин. Більшу частину Центральної Росії займають кислі підзолисті ґрунти, Сибіру та Далекого Сходу – мерзлотно-тайгові.

   Країна має колосальні запаси лісових ресурсів, що є найбільшими у світі. Основну частину дерев становлять цінні хвойні породи: сосна, ялина, модрина, кедр. Однак їх освоєння стримує розташування лісонадлишкових районів (Сибіру, Далекого Сходу) у важкодоступних щодо транспорту умовах. 

   Унікальними є рибні запаси країни. Особливо вирізняються ними Охотське, Баренцове та Каспійське моря. 

      Працересурсний потенціал

     Для Росії характерний І тип відтворення населення. Там майже однакові рівні народжуваності  (12,87 осіб/тис.) та смертності (12,88 осіб/тис.). Природний приріст від’ємний: -0,01 осіб/тис. Середній вік населення становить 39,3 року. Показник середньої тривалості життя – 70,47 року. Статево-вікова піраміда Росії має ознаки стабілізації кількості населення.

   Для Росії характерне позитивне сальдо міграцій. Спостерігається приплив робітників із сусідніх країн до промислових районів Росії, особливо до нафтогазових родовищ і територій лісозаготівлі. В країні перебуває понад 300 тис. біженців з українського Донбасу.

   Трудові ресурси в Росії характеризуються високим рівнем освіти та низькою вартістю робочої сили. У третинному секторі економіки Росії зайнято менше людей, ніж у більшості країн Європи, а в первинному та вторинному – більше. 

      Політична система Росії

     На думку американського політолога Александра Мотиля, путінський режим – «це не просто авторитарний, це фашистський режим, з культом сильного лідера, і в цьому він подібний до режиму Муссоліні в Італії. Це надмірна централізація влади, за якої рішення приймає одна людина. Весь апарат держуправління стає заручником волі однієї людини».

     Політичний режим Росії використовує механізм створення зони «замороженого конфлікту», щоб не допустити країни Східної Європи до зближення із Заходом. Так було зроблено на території Молдови (Придністров’я) та Грузії (Абхазія, Південна Осетія). Ведеться гібридна війна на українському Донбасі. Окрім того, вперше після Другої світової війни Росія змінила визнані світовою спільнотою державні кордони, окупувавши український Крим та Севастополь. Після цього НАТО перестало сприймати Росією як військово-стратегічного партнера, а російська економіка потерпає від санкцій з боку високорозвинутих країн. 

     Українська діаспора в Росії

    В Росії сформувалася найчисленніша в світі українська діаспора. За офіційними російськими джерелами, вона становить 1,9 млн осіб. Насправді українська діаспора в Росії може становити близько 5 млн осіб, людей українського походження – від 7 до 10 млн. З 1991 р. триває процес трудової еміграції українців до Росії.

    Найбільш населеними українцями регіонами Росії є: Слобожанщина (області, що межують з Україною), Малиновий Клин (Кубань), Жовтий Клин (Поволжя), Сірий Клин (Західний Сибір), Зелений Клин (Приморський і Хабаровський краї, Сахалінська й Амурська області).

   Триває швидка асиміляція українців. Відбувається переслідування російською владою українських організацій та культурних закладів: зупинено діяльність Українського освітнього центру, ліквідовано Бібліотеку української літератури в Москві. 

      Система розселення

   Росія має низький показник середньої густоти населення – 8,6 осіб/км². 3/4 населення проживає в європейській частині країни, де найбільш сприятливі природні умови. Найщільніше заселено Центральну Росію та Північний Кавказ (до 100 осіб/км²). В азійській частині Росії населення зосереджене на півдні уздовж Транссибірської магістралі та на території Кузнецького вугільного басейну. На значних площах Сибіру та Далекого Сходу майже немає постійних жителів.

   Рівень урбанізації високий – 74 %. В країні є 15 міст-мільйонерів, з яких 10 розташовані у європейській частині. Найбільшими містами Росії є Москва (12,4 млн осіб) і Санкт-Петербург (5,3 млн осіб). 

 Особливості економіки країни. Роль Москви в контролі та перерозподілі економічних ресурсів країни

    Росія – індустріально-аграрна країна. Її економіка має надмірну спрямованість на видобуток мінеральних ресурсів та гостру залежність від експорту кількох їх видів (передусім природного газу й нафти), що забезпечує левову частку прибутків держави. При цьому потреба в товарах народного вжитку задовольняється завдяки імпорту, а власне переробне виробництво розвивається недостатньо.

   У Росії спостерігаються диспропорції економічного розвитку. Близько половини ВВП країни дають лише 5 регіонів. Найбільш праце- та наукомісткі виробництва забезпечують майже 30 % ВВП країни: Москва й Московська область (25 % ВВП) та Санкт-Петербург (майже 4 % ВВП). Ще по 10 % ВВП дають завдяки видобутку мінеральної сировини Ямало-Ненецький та Ханти-Мансійський автономні округи.

     Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни

    В економіці Росії особливе значення мають виробництва важкої промисловості.

    Гірничодобувна промисловість забезпечує близько чверті ВВП та 70 % експорту Росії. У разі збереження сучасних обсягів видобутку майже всі нині відомі родовища виснажаться до 2025 р. Близько 80 % гірничошахтного обладнання відпрацювало свій термін експлуатації і потребує заміни. Географічне розташування і геологічна будова родовищ утруднюють освоєння. Більша частина корисних копалин розміщується в азійській частині, де низька заселеність, суворий клімат створюють значні труднощі для видобування й транспортування сировини до місць її переробки та споживання в європейській частині Росії.

  У гірничодобувній промисловості Росії найважливішим є видобуток усіх видів паливних ресурсів (паливна промисловість). Країна є лідером у світі за видобутком природного газу, разом з Саудівською Аравією посідає перші позиції за видобутком нафти і 6-те місце за видобутком кам’яного вугілля. Серед російських нафтодобувних компаній відомі «ЛУКОЙЛ», «ЮКОС», «Сібнєфть», «Сургутнєфтєгаз» та газодобувна «Газпром». Найбільші центри нафтопереробки розміщуються на трасах трубопроводів.

  Лісопромисловий комплекс Росії представлений усіма стадіями переробки деревини. Новим напрямом є виробництво пелет – екологічно чистого палива на експорт до країн Європи. Основними імпортерами російської продукції лісової промисловості є Китай, країни Європи, Близького Сходу та Північної Африки.

   Усі лісові масиви перебувають у державній власності. Заготівля деревини та деревообробка мають найбільше значення на Європейській Півночі, у Сибіру та на Далекому Сході. Виробництво целюлози та паперу контролюють великі фінансово-промислові об’єднання. Виробництво налагоджене з орієнтуванням на водний та енергетичний чинники на Європейській Півночі та у Прибайкаллі.

    Чорна металургія використовує як власну, так і імпортну сировину (залізні руди з Казахстану). За виробництвом сталі Росія посідає 5-те місце в світі, близько 40 % якої йде на експорт. В Росії склалися три металургійні бази: Уральська, Центральна та Сибірська.

    Російська кольорова металургія є дуже потужною. Країна посідає провідні позиції у світі з виробництва нікелю, алюмінію, титанового прокату.

      Основними районами потужної хімічної промисловості стали Поволжя, Урал, Центральна Росія та Західний Сибір. Там випускають різні види мінеральних добрив, пластмаси, синтетичні волокна, гуму, шини тощо.

      Машинобудування Росії в останні роки вступило на шлях формування великих холдингів та фінансово-промислових груп (ФПГ). Найбільшого значення в російському машинобудуванні набуло виробництво транспортних засобів: автомобілів, суден, літальних апаратів, залізничних локомотивів і рухомого складу, військово-промисловий комплекс (ВПК). 

     Росія складає близько 1,6 % автомобілів світу (2017  р.) й посідає 15-те місце за цим показником. В останні роки виробництво скоротилося на 60 %. Провідним регіоном автомобілебудування залишається Поволжя. Там розміщуюся «АвтоВАЗ» (Тольятті: легкові автомобілі), «КамАЗ» (Набережні Човни: важкі автомобілі), група «ГАЗ» (Нижній Новгород). У Центральній Росії у Калузькій області та Москві діє цілий кущ автопідприємств зарубіжних виробників: автомобільного альянсу Peugeot  – Citroen  – Mitsubishi, компаній Volkswagen, Skoda, BMW, Ford, Renault, Toyota, Chevrolet, Nissan, Opel, Kia, Volvo.

    Виробництво суден у Росії найбільш технологічно розвинуто. Підприємства можуть складати судна будь-яких класу, типу та тоннажу. Основним регіоном розвитку є Північний Захід. На суднобудівних верфях будують військові та цивільні судна, техніку для вивчення континентального шельфу, підводні човни.

  Виробництво літальних апаратів є найбільш наукомістким. Компанії з виробництва літаків, гелікоптерів, двигунів, агрегатів, авіаприладів включають промислові підприємства, наукові-досліді інститути, конструкторські бюро. Відомі цивільні марки літаків ТУ, ІЛ, ЯК; військові СУ, МіГ, гелікоптери МІ. Підприємства з виробництва літальних апаратів сконцентровано в Поволжі та Сибіру. Росія є космічною державою й має потужну ракетно-космічну промисловість. Її частка на світовому ринку становить 15 %. Російське агентство «Роскосмос» співробітничає з 19-та країнами світу: США, Японією, Індією, Бразилією, Швецією, Аргентиною та країнами, що входять у Європейського космічного агентства.

   Росія має потужний військово-промисловий комплекс. Укладено угоди на постачання зброї у понад 60 країн світу, переважно Азії, Південної Америки, Африки.

       Росія – один з лідерів сільськогосподарського машинобудування. Найбільшим є підприємство «Ростсельмаш» (Ростов-на-Дону), на яке припадає 65 % російського ринку сільгосптехніки та 17 % – світового.

        Спеціалізація сільського господарства

       Росія є значним експортером сільгосппродукції.  Переважає рослинництво, на яке припадає 56 % обсягу сільгоспвиробництва. На чорноземних ґрунтах Північного Кавказу, Поволжя, півдня Західного Сибіру вирощують пшеницю, соняшник, цукровий буряк, сою. На підзолистих ґрунтах Центра льної Росії – льон-довгунець, картоплю, жито, гречку. У передмістях розвивають овочівництво, садів ництво та ягідництво. Великі простори Півночі, Сибіру та Далекого Сходу не придатні для рослинництва.

  Розвиток тваринництва залежить від кормової бази. Молочно-м’ясне скотарство та свинарство набули розвитку в Нечорноземній смузі й зоні чорноземів, вівчарство – на півдні Західного Сибіру та на Кавказі на природних пасовищах. З традиційних виробництв розвинуто розведення оленів на півночі, маралів – на Алтаї, яків і коней – у Бурятії. Росія посідає 4-те місце в світі за виробництвом м’яса. 

       Особливості розвитку третинного сектору

      За часткою послуг у структурі ВВП Росія наближається до інших країн Європи. Протягом чверті століття її частка зросла з 33 до 69 %. Провідними видами послуг у країні є торгівля, транспортні та зв’язок, фінансова діяльність, освіта, охорона здоров’я та ін.

    Величезна площа Росії визначає важливість для неї різних видів транспорту. Першочергове значення мають залізничний та трубопровідний. Російські державні компанії «Транснєфть» та «Газпром» володіють найбільшою в світі системою магістральних трубопроводів, якими надходить паливо до країн Європи та Азії.

    Головну роль відіграють залізниці. За їх протяжністю Росія поступається лише США. В європейській частині країни працює швидкісна траса Москва – Санкт- Петербург, якою потяги рухаються зі швидкістю 250 – 280 км/год. Споруджується швидкісна лінія Москва – Казань. Через азійську частину країни проходять найдовші залізничні магістралі: Транссибірська та Південно-Сибірська. Останнім реалізованим проектом стала Амуро-Якутська магістраль. Залізнична мережа країни вимагає подальшої модернізації.

    За протяжністю автомобільних шляхів Росія посідає 8-ме місце, поступаючись не лише розвинутим країнам, а й Індії, Китаю та Бразилії. Найважливіші автомагістралі: Москва – Санкт-Петербург та Білорусь – Урал – Уссурі.

    Найбільшими морськими портами країни є на Тихому океані Владивосток, на Північному Льодовитому  – Мурманськ, на Атлантичному  – Калінінград і Санкт-Петербург, на Каспійському морі – Астрахань. Найбільшим за вантажообігом морським портом Росії є Новоросійськ на Чорному морі.

   У багатьох районах Півночі й Далекого Сходу єдиним видом транспорту є авіаційний. У країні працюють 232 аеропорти, 71 з яких мають статус міжнародного. 

      Характерні риси просторової організації господарства

    У просторовій організації господарства Росії помітні великі диспропорції. В європейській частині сконцентровано майже 80 % населення, 85 % промислової та сільськогосподарської продукції. Там працює 90 % наукового потенціалу держави. В азійській частині країни (крім півдня) переважають добувна промисловість та лісове господарство. Основна частина населення сконцентрована в комфортних для життя південних частинах Сибіру та Далекого Сходу. 

      Зовнішні економічні зв’язки

   Росія має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Основними торговельними партнерами є країни Європи, Китай, Індія, США, Японія. Для товарної структури російського експорту характерна сировинна спрямованість з перевагою енергоносіїв. Крім того, країна експортує певні види машин та обладнання, зброю, хімікати, лісоматеріали, тканини, рибу.

     За кордоном діють тисячі фірм з російським капіталом, а також іноземні фірми мають свої філії на території Росії. Росія є постачальним кваліфікованої робочої сили за кордон. Водночас у самій Росії працюють тимчасові робітники переважно із сусідніх країн.

      Міжнародні зв’язки України з Росією

  У 1997 р. між Україною та Росією був підписаний Договір про дружбу, співробітництво та партнерство. У 2008 р. дію договору було подовжено на 10 років. Але із часу розпаду СРСР відносини між двома країнами були складними. Висловлювалися претензії щодо приналежності Кримського півострова, міста Севастополя та Чорноморського флоту. Було вирішено поділити Чорноморський флот, за його російською частиною зберегти право використовувати Севастополь як базу до 2017 р. У 2010 р. Харківські угоди подовжили термін до 2042  р. Значно погіршилися українсько-російські відносини після Помаранчевої революції 2004 р. Росія проводила перманентні «економічні війни»: «газовий конфлікт» 2005–2006 рр., «сирна війна» 2012 р., «шоколадна війна» 2013 р. тощо. Відносини між державами різко загострилися у 2014 р. після анексії Криму та військових дій на Донбасі. У 2017 р. Україна заблокувала товарообмін із тимчасово окупованими територіями Донецької і Луганської областей. Після зазначених подій у зовнішньоторговельному обігу України частка Росії різко скоротилася. З Росії припинено постачання природного газу. Припинено співробітництво в авіабудуванні, науковій та культурній сферах, немає прямого транспортного сполучення між двома країнами.