Комплекс галузей                         харчової промисловості

ОІС Харчова промисловість
Відео від Нової школи

        Місце харчової промисловості у господарстві Україні

  Україна має надзвичайно сприятливі умови для розвитку харчової промисловості: широка сировинна база, місткий внутрішній ринок, достатня кількість трудових ресурсів. Наша країна вже вийшла на світові ринки з окремими видами продукції харчової промисловості й має великий потенціал для подальшого розширення асортименту якісної продукції харчових товарів, які спрямовані як на внутрішнє споживання, так і на експорт. 

    Харчова промисловість – група виробництв, що забезпечують переробку сировини сільського, рибного та лісового господарства на харчові продукти та напої. 

    За кількістю зайнятих й обсягом валової продукції харчова промисловість належить до одного з найважливіших виробництв у господарстві України. Останнім часом відбуваються позитивні зрушення у технологічному рівні забезпечення виробництв, збільшенні обсягів та урізноманітненні асортименту продукції харчової промисловості, залученні вітчизняного та іноземного капіталу. Водночас вітчизняні харчові продукти витісняються з внутрішнього й зовнішнього ринку продовольчих товарів, зменшуються обсяги надходжень до бюджету та валютних надходжень у країну від експортних операцій. У зв’язку з використанням харчових добавок, барвників, консервантів зростає термін зберігання продовольчих товарів, але водночас погіршується їх якість та виникає небезпека їх споживання. Для України, як для одного із значних виробників сільгосппродукції, залишається актуальним нарощування потужностей харчової промисловості з метою не лише повного забезпечення населення якісними та різноманітними харчовими продуктами вітчизняного виробництва, а й зростання частки в експорті готових товарів, а не сировини. 

       Чинники розміщення підприємств, що виробляють харчові продукти

      Харчова промисловість України складається з понад 20 виробничих напрямів, які дають як готову продукцію, так і напівфабрикати. Основними чинниками їх розміщення є або сировинний, або чинник споживача. Це залежить від низки причин.

    Перша з них – матеріаломісткість виробництва. Якщо витрати сировини перевищують вихід кінцевої продукції у кілька разів, то виробництва розміщуються біля джерел її постачання. Також чинник сировини є визначальним у разі, якщо сировина нетранспортабельна, тобто втрачає якість за тривалого перевезення. До таких виробництв належать:

  • олійно-жирове;
  • цукру;
  • тваринних жирів та сиру;
  • перероблення та консервування фруктів і овочів;
  • перероблення та консервування риби;
  • розлив мінеральних вод.

    Витрата сировини на 1 т кінцевої продукції у цих виробництвах дуже висока. Наприклад,

  • на 1 т соняшникової олії залежно від якості насіння йде від 4 до 8 т сировини;
  • щоб одержати 1 т цукру, витрачають 7,3 т цукрових буряків;
  • для виробництва вершкового масла витрачається 23 т молока
  • твердого сиру – 9,4 т молочної сировини.

   Під час далекого транспортування псуються овочі, фрукти, природні мінеральні води, а в коренеплодах цукрових буряків зменшується вміст цукру. Через те усі зазначені виробництва зорієнтовано на чинник сировини.

       Ті виробництва харчової промисловості, кінцева продукція яких має короткий термін зберігання або втрачає якість під час транспортування, а на виробництво 1 т продукції витрачається близько 1 т сировини, тяжіють до чинника споживача. Це виробництво

  • хліба, хлібобулочних і борошняних виробів
  • виробництво кондитерських виробів
  • виробництво молочних продуктів
  • виробництво пива та безалкогольних напоїв.

    Ці виробництва мають широку географію й розміщуються у багатьох населених пунктах.

    Деякі виробництва харчової промисловості, витратити сировини в яких трохи більші, ніж 1 т на 1 т кінцевої продукції, можуть бути зорієнтовані або на чинник сировини, або на чинник споживача. Це виробництво

  • м’яса та м’ясних продуктів
  • борошномельно-круп’яне виробництво
  • виробництво виноградних та плодово-ягідних вин
  • виробництво тютюнових виробів. 
Карта "Виробництво продуктів харчування в Україні"

       Олійно-жирове виробництво

    В Україні значного рівня розвитку набуло олійно-­жирове виробництво, яке переробляє олійні культури (соняшник, сою, ріпак) на рослинні жири. Україна є одним із світових лідерів за виробництвом соняшникової олії й посідає 1­-ше місце у світі за її експортом. Оскільки основні посівні площі під олійними культурами розташовуються у степовій зоні, там розміщені підприємства олійно­-жирової промисловості. 

    В Україні працює близько 10 великих виробників рослинної олії, які контролюють до 90 % всього виробництва. Найбільшим виробником соняшникової олії в Україні є компанія «Сан­трейд» (Дніпро), яка випускає олію під торговою маркою «Олейна». Працюють потужні олійно­-жирові комбінати у Полтавській, Харківській, Одеській, Кіровоградській, Запорізькій, Чернівецькій, Вінницькій областях. Окрім олії вони дають маргарин, майонез, мило, кондитерські жири тощо. 

       Виробництво цукру

    Одним із найстаріших в Україні є виробництво цукру, яке працює з першої половини ХІХ ст. Нині воно переживає спад виробництва через зменшення попиту на буряковий цукор на світовому ринку й зростання на тростинний. Понад половину цукру в Україні споживає населення, частина становить сировину для низки підприємств харчової промисловості: кондитерської, хлібопекарної, виноробної, безалкогольних напоїв та інших. Розміщення цукрової промисловості переважно визначається площами цукрового буряка у лісостеповій зоні. Більшу частину цукру дають Вінницька, Хмельницька та Тернопільська області. На відходах цукрового виробництва працює спиртова промисловість. 

        Виробництво тваринних жирів та сиру

   В Україні працює майже 50 маслосирзаводів, наближених до сировини. Найвідоміші з них – Каланчацький (Херсонська область), Баштанський (Миколаївська область), Вапнярський та Тульчинський (Вінницька область), Васильківський (Київська область), Глобінський та Пирятинський (Полтавська область), Звенигородський комбінат (Черкаська область), Корпорація «Клуб Сиру» (Київ), «Бель Шостка Україна» (Сумська область) та інші.

         Перероблення та консервування фруктів і овочів

        У південних областях України та на Закарпатті, де розміщено основі посіви теплолюбних овочевих культур, плантації ягід та сади, розвивається плодоовочеконсервна промисловість. Головними центрами розвитку є Каховка (Херсонська область), Ізмаїл (Одеська область), Мелітополь та Бердянськ (Запорізька область). Працюють також підприємства у Черкасах, Житомирській, Вінницькій, Полтавській областях. 

         Перероблення та консервування риби

    Центрами рибної промисловості, що виробляють рибні консерви, є приморські міста: Очаків, БілгородДніст ровський, Бердянськ, Генічеськ, Маріуполь, Миколаїв. 

         Виробництво хліба, хлібобулочних і борошняних виробів

    Хлібобулочні вироби, основною сировиною для яких є хлібне борошно (пшеничне, житнє), сіль, вода, цукор, дріжджі, випускає хлібопекарне виробництво. В Україні воно набуло промислових масштабів з 30-­х рр. ХХ ст. Хлібом вважається виріб масою понад 400 г, булочні вироби – менші. Підприємства хлібопекарної промисловості існують у багатьох населених пунктах. Їх називають хлібозаводами, а їх об’єднання – хлібокомбінатами. На частині з них виробничі процеси автоматизовано. У великих містах хлібозаводів може бути декілька. Державна акціонерна компанія «Хліб України» – провідний оператор на українському ринку зерна, у галузі виготовлення хлібних та інших борошняних виробів.

       В Україні працює понад 60 підприємств з виробництва макаронів, у тому числі, найбільші у Києві, Харкові, Дніпрі, Одесі, Хмельницькому, Рівному. 

           Виробництво кондитерських виробів

      Одне з найважливіших у харчовій промисловості України – кондитерське виробництво. В ньому працює близько 800 підприємств, з яких 90 % випускають борошняні кондитерські вироби (печиво, вафлі, торти) і тільки 10 % – цукристі: шоколад, карамель, цукерки, драже тощо. Сім найбільших кондитерських підприємств України виробляють майже 3/4 загального обсягу продукції. Найбільшими виробниками кондитерських виробів в Україні є компанії: Roshen (фабрики у Києві, Вінниці, Маріуполі, Кременчуку, є філії за кордоном), ЗАТ «АВК» (головний офіс у Київі, фабрики у Дніпрі, Донецьку, Луганську, Мукачеві), ЛКФ «Світоч» (Львів; контрольним пакетом акцій володіє швейцарська корпорація Nestlе), ЗАТ «Крафт Фудз Україна» (є частиною компанії США, Тростянець Сумської області, філія у Вишгороді під Києвом), ЗАТ «ВО «Київ­ Конті» (Костянтинівка Донецької області). За оцінкою спеціалістів, ємність внутрішнього ринку кондитерських виробів становить близько 1 млн тонн на рік. Практично всі товарні групи кондитерської промисловості розвиваються завдяки освоєнню виробниками нових рецептур і поліпшенню технологічного обладнання. Частка України на світовому ринку кондитерських виробів досягає 1 %. Продукція експортуються у більш ніж 50 країн світу. 

       Виробництво молочних продуктів

   Підприємства з виробництва із суцільномолочної продукції, молочних консервів, сухого молока, м’якого сиру, бринзи, морозива та іншої молочної продукції об’єднує молочна промисловість. Вона поширена у багатьох населених пунктах й представлена понад 350 підприємствами. В Україні спостерігається стабільне зростання обсягів виробництва практично всіх основних. Найбільш рентабельним є виробництво дієтичної продукції: йогурту, ряжанки, кефіру. 

      Виробництво пива та безалкогольних напоїв

   Традиційним для нашої держави є пивоварне виробництво. На ринку пива України діють 50 заводів. Майже 2/3 ринку контролюють 2 українські підрозділи найбільших світових пивоварних концернів: «САН ІнБев Україна» (об’єднує пивзаводи Чернігова, Харкова, Миколаєва) – 32 % та Carlsberg Group (підприємства Києва, Запоріжжя, Львова) – 29,5 %. Працюють великі вітчизняні пивні корпорації: ЗАО «Оболонь» (24,5 %) (підприємства Києва, Фастова, Охтирки), ПрАТ «Ефес Україна» (Донецьк) (5,2 %) та ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня» (Львів, Радомишль) (2,8 %). Також існують близько 25 «незалежних» броварень, які не входять до складу великих пивних корпорацій.

  Серед виробників безалкогольних напоїв найбільш відомі центри – Бровари («Кока­-Кола»), Київ («Росинка»), натуральних соків та газованих напоїв – Миколаїв («Сандора», дочірня компанія «Пепсі»).

  Розливом природних мінеральних вод відомі на Полтавщині – Миргород, у Прикарпатті – Трускавець та Моршин, на Закарпатті – Поляна, на Донеччині – Слов’янськ. 

       Виробництво м’яса та м’ясних продуктів

  Забезпечує населення свіжим та мороженим м’ясом, м’ясними напівфабрикатами, ковбасними виробами та м’ясними консервами м’ясна промисловість. Нині м’ясо завдяки сучасним технологіям (глибоке заморожування) може зберігатися впродовж тривалого часу та транспортуватися на далекі відстані. Відходи ж виробництва незначні. М’ясокомбінати є у всіх областях України, найбільші з них – у Києві, Харкові, Полтаві, Одесі, Луганську, Львові. 

       Борошномельно-круп’яне виробництво

      Переробляє зерно на борошно і крупу борошномельно-­круп’яна промисловість. Залежно від виду сировини розрізняють борошно пшеничне, житнє, ячне, вівсяне, кукурудзяне, гречане тощо. Крупи бувають: з проса (пшоно), гречки (ядриця, проділ), рису (шліфований або полірований), ячменю (ячні, перлові), вівса (вівсяні «геркулес», толокно), пшениці (манна, «артек»). Споживачами продукції борошномельно­-круп’яної промисловості є хлібопекарні, макаронні, кондитерські, комбікормові заводи. Відходи та деякі крупи йдуть для годівлі худоби. В Україні борошномельно­-круп’яна промисловість є в усіх великих, середніх та малих містах. Найбільшими центрами є Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя, Львів, Тернопіль. 

      Виробництво виноградних та плодово-ягідних вин

    В України виноробна промисловість знана своїми давніми традиціями. Великі виноробні райони зорієнтовані на сировину: виноград або садово­-ягідні культури. До них належать Крим, Закарпаття, Одеська, Херсонська та Запорізька області. Там виробляють марочні вина – високоякісні вина тривалої витримки (1,5 – 15 років), що створені за спеціальними технологіями. Відомими брендами виноробної промисловості України є «Алушта», «Сонячна Долина», «Чорний Доктор», «Наддніпрянське», «Троянда Закарпаття». На винзаводі «Масандра» (Крим) традиційно роблять вина під світові бренди: портвейн, херес, мадеру. Столові плодово-­ягідні вина виробляють у місцях їх споживання. 

       Виробництво тютюнових виробів

     Традиційно до харчової промисловості відносять виробництво тютюнових виробів. Воно окрім цигарок, цигаркового тютюну та махорки спеціалізується на виробництві нікотинових препаратів, лимонної та яблучної кислот, засобів боротьби зі шкідниками рослин. У зв’язку зі шкідливістю куріння важливого значення набуває переробка сортів тютюну з низьким вмістом нікотину. Нині в Україні діють найбільші тютюнові фабрики у Кременчуку, Прилуках, Києві, Харкові, Львові. Вони перебувають у власності японської (Japan Tobacco International), британської, американської (British American Tobacco), швейцарської (Philip Morris) компаній. Невеликі тютюнові фабрики у Дніпрі, Одесі, Донецьку контролюються вітчизняним капіталом. Тютюнова промисловість є імпортозалежною. В Україну сировина та готові тютюнові вироби завозяться більш ніж із 40 країн світу: Бразилії, США, Зімбабве, Туреччини, Греції, Індії, Казахстану, Киргизстану. Це супроводжувалося різким скороченням вирощування тютюну і майже повним занепадом вітчизняних ферментаційно­-тютюнових заводів.

Традиційні виробництва харчової промисловості окремих країн світу.

     

      Із сільським господарством традиційно пов’язана харчова промисловість. У всіх країнах світу вона складалася протягом тривалого часу. Проте деяки­ми виробництвами та продовольчими товарами країни знані у всьому світі. Найбільш різноманітною є харчова про­мисловість країн Європи. Виходячи з багатовікових традицій та природних умов, там складалося неповторне виробництво харчо­вих товарів.

    Світове виробництво молока й молочних продуктів збільшується, оскільки зростає споживання в країнах, що розвиваються. Провідними виробниками молока у світі є США, Індія, країни ЄС, Китай, Бразилія, а головні виробники молочної продукції — компанії економічно розвинених країн, наприклад французькі Lactalis («Лакталіс») і Danone («Данон»). Зокрема, Lactalis є світовим лідером з виробництва сирів відомих торгових марок President, Galbani і Parmalat. Свою продукцію компанія виробляє у понад 40-ка країнах, а продає у 80-ти.  Так, «молочною фермою» Євро­пи називають Данію.   Найбільше сиру постачають на експорт країни Європи - Швейцарія, Нідерланди. Лідером є Франція, де в промислових масштабах виробляють 365 сортів сиру. Сир — здебільшого продукт споживання населення розвинених країн світу північної півкулі.

    Виробництво вершкового масла скоротилось у США та країнах Західної Європи через зміни у структурі харчування населення. Проте воно зросло у країнах Азії, особливо в Індії. Значною мірою це пов’язано з необхідністю переробки молока, адже ця країна — третій у світі його виробник. Зростає також маргаринове виробництво у країнах, що розвиваються, через значно меншу його вартість.

   М’ясна промисловість світу дуже різноманітна. Обсяг виробництва визначається культурними, історичними й релігійними переконаннями населення різних країн. Так, країни Перської затоки визначаються на тлі інших країн Азії високим обсягом споживання яловичини. М’ясні продукти є основним джерелом високоцінних тваринних білків, тому зростання їхнього споживання є одним з основних показників підвищення добробуту населення. Виробництво м’яса на душу населення в середньому у світі становить лише 36 кг на рік, тоді як у Данії воно сягає 365 кг проти 4,6 кг в Індії.

    Збільшення споживання м’яса птиці (особливо курятини) у світі зумовлено такими чинниками, як:

  •  впровадження промислових інтенсивних методів відгодівлі птиці;
  •  зосередження більшості виробництва товарної продукції в рамках великих вертикальних холдингів;
  •  швидкий обіг коштів та високий рівень рентабельності виробництва м’яса птиці;
  •  курятина має найнижчу ціну серед усіх видів м’яса на ринку, тому вона може задовольнити постійно зростаючий споживчий попит у країнах, що розвиваються.

   У світі більш ніж половину м’яса птиці виробляють птахофабрики з вирощування курей-бройлерів. Вони розміщенні в переважній кількості країн світу, адже щодо її споживання відсутні релігійні чи культурні обмеження. Найбільше виробляють і споживають курятину в США. Друге місце з виробництва та споживання займають Китай і Бразилія, яка є найбільшим її експортером у світі. Лідерами зі споживання курятини на душу населення є ОАЕ, Кувейт, Бразилія й Гонконг/Сянган (САР Китаю).

       Розміщення виробництва м’яса у світі має певні особливості:

  •  більш ніж половину світового виробництва м’яса зосереджено в країнах, що розвиваються;
  •  головним регіоном з виробництва м’яса є Азія, де триває зростання обсягів його виробництва та споживання;
  •  майже вдвічі зменшилася його частка у Східній Європі;
  •  провідним експортером м’яса у світі (47 %) є Західна Європа;
  •  Північна Америка зберегла друге місце за обсягами експорту м’яса у світі (20 %), а Австралія й Нова Зеландія — третє (12 %).    

  Серед регіонів світу лідерами у продукуванні м’яса є Азія, Європа і Північна Америка, а серед країн — Китай, США, Бразилія, країни ЄС. Найбільшими експортерами м’ясної продукції є Австралія, Нова Зеландія, Данія, Нідерланди, США. На експорт працює м’ясоохолоджувальна промисловість Аргентини та Уругваю. 

  Рибна промисловість виробляє удвічі менше товарної продукції, ніж м’ясна промисловість. Риболовецький флот і спеціалізовані порти з підприємствами з глибокої переробки морепродуктів дозволяють забезпечувати необхідний рівень їхнього споживання. На країни басейну Тихого океану припадає більше 70 % усіх рибо- та морепродуктів світу. Лідерами за уловом є Китай, Перу, Чилі. Одне з перших місць у виробництві товарної продукції рибної промисловості зайняла аквакультура. У Норвегії, наприклад, лосося вирощують більше, ніж виловлюють у відкритому морі. Провідні відповідні рибницькі господарства не лише виловлюють, а й здійснюють переробку риби. Впровадження сучасних індустріальних технологій інтенсивного рибництва зумовило концентрацію виробництва окремих видів ставкових риб у малих країнах Європи. Наприклад, Данія постачає на експорт більшу частину форелі, яку вирощено та перероблено в її рибницьких господарствах.

   Високоякісні рибні консерви випускають приморські держави: Норвегія, Ісландія, Іспанія, Португалія, Латвія (шпроти).

   У світовому олійному виробництві переважають пальмова і соєва олії. Лідерами з її виробництва є Індонезія, Китай, Малайзія і країни ЄС. Індонезія та Малайзія є найбільшими постачальниками на світовий ринок пальмової олії, Аргентина і Бразилія — соєвої, Канада — ріпакової, а Україна й Росія — соняшникової. Серед найбільших імпортерів олії — Індія, Китай, країни ЄС.  Багато соняшникової олії вивозить на світовий ринок Аргентина.

  Ви­робництво оливкової олії налагоджене у ба­гатьох країн Середземномор’я, але лідерами є Іспанія (36% світового ви­робництва), Італія (25%) та Греція (18%).

  Переробкою та консервуванням овочів та фруктів займаються країни південної та центральної Європи: Іта­лія, Болгарія, Угорщина.

  Батьківщиною макаронної промисловості є Іта­лія.

  Ковбасами та пивом славиться Німеччина.

  На весь світ відомі тютюнові вироби Болгарії, Греції, Македонії, Албанії, Боснії і Герцеговини.

  Останнім часом набуло розвитку використання напівфабрикатів та роз­ ширилася мережа швидкого харчування «фаст-фуд», батьківщиною яких є США. США вирізняється виробництвом м’ясних, молочних та овочевих консервів.

  Потужна харчова промисловість склалася у країнах Латинської Америки. Головне її виробництво – цукрова промисловість, яка основана на пере­робці цукрової тростини. Особливого розвитку вона набула у Бразилії, Мек­сиці, Колумбії, на Кубі та інших країнах Карибського басейну. Найбільшими виробниками й водночас експортерами цукру є «тростинові» країни — Бразилія, Індія, Таїланд, Мексика, Гватемала, а також європейські країни — Франція, Німеччина, що виробляють буряковий цукор. Водночас США, Китай, Індонезія, маючи немалі обсяги виробництва, належать до найбільших споживачів та імпортерів цього солодкого продукту.

  

    У виробництві кави, чаю, какао між виробниками сільськогосподарських культур і головними споживачами готової продукції склалася традиційна спеціалізація в рамках міжнародних організацій країн експортерів та імпортерів цієї продукції. Виробники (країни, що розвиваються) постачають первинно оброблену сировину, а споживачі (переважно економічно розвинені країни) пристосовують її для власних потреб і нерідко стають потужними експортерами готової продукції (США, Велика Британія, Швейцарія, Італія, Іспанія, Нідерланди, Австрія). Водночас країни-виробники чайного листа виступають також значними постачальниками готового чорного і зеленого чаю (Індія, Шрі-Ланка, Кенія, Китай, Індонезія), фа­суванням какао (Кот-Д’Іваур, Гана, Нігерія, Індонезія), кави (Бразилія, Колумбія, Індонезія).

   Виробництво вина загалом поширене у восьми десятках країн, які умовно поділяють на виробників вин Старого Світу (Європа і Близький Схід) і Нового Світу (інші регіони). Провідні виноробні регіони світу зосереджені в середземноморських субтропіках або сусідніх помірних широтах. Найбільшими виробниками вина є країни Південної і Західної Європи — Італія, Франція та Іспанія, які продукують близько половини його світового річного обсягу. Виноробство є також «візитівкою»  Болгарії, Молдови та Грузії.

   У пивоварній промисловості лідерство за Китаєм, США, Бразилією, Німеччиною, Мексикою, Росією. Американські, британські, нідерландські та данські компанії контролюють світовий ринок пива. Сучасною тенденцією розвитку у виробництві напоїв є зростання попиту на безалкогольну продукцію. Американська харчова ТНК Coca-Cola — найбільший у світі виробник концентратів, сиропів і безалкогольних напоїв. Свою продукцію компанія постачає у понад 200 країн світу. 

    В країнах Азії та Африки харчова промисловість розвивається швидкими темпами. Вона представлена переважно первинною переробкою сировини. Розширилося експортне значення консервованої продукції: екзотичних тропічних фруктів. Важливого значення набула олійна промисловість, яка представлена виробництвом пальмової та арахісової олії. Низка країн відома виробництвом тростинного цукру, фасуванням какао, кави  та чаю.

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ХАРЧОВУ ПРОМИСЛОВІСТЬ

 

   У процесі глобалізації світової економіки дедалі більший сектор світового ринку стає підконтрольним ТНК. Вони є дуже потужними виробниками харчових продуктів, які контролюють окремі сегменти світового ринку продовольства. Найбільшими компаніями є:

 

  • «Бунге» із США (виробництво рослинної олії, маргарину, майонезу та цукру);
  • «IнБев» з Бельгії (виробництво пива);
  • «Кока-Кола» із США (виробництво сокових концентратів, сиропів і безалкогольних напоїв);
  • «Крафт Фудс» із США (виробництво виробів із шоколаду, кави, солоних снеків і печива);
  • «Нестле» зі Швейцарії (виробництво розчинної кави, мінеральної води, морозива, бульйонів, молочних продуктів, кондитерських виробів, дитячого харчування);
  • «САБМіллер» з Великої Британії (виробництво пива);
  • «Юнілевер» з Великої Британії (виробництво морозива, сирів і чаю)
Тести "Харчова промисловість України та світу"
Тести "Харчова промисловість ЗНО"