Води суходолу України
Для тренажеру виключіть на вашому комп'ютері антирекламу.
Загалом в Україні понад 63 тис. природних водотоків. Серед них найбільше струмків (довжиною менше 10 км) і малих річок (завдовжки до 100 км). Середніх річок (від 100 до 500 км) – трохи більше ста, а великих (довжиною понад 500 км) – лише 14.
Розподіл річок по території країни залежить, насамперед, від рельєфу та клімату. Найбільша густота річкової мережі в Українських Карпатах і Кримських горах, найменша – на Причорноморській низовині. У найбільш посушливій її частині – між Дніпром і затокою Сиваш – постійних водотоків взагалі немає, а тимчасові утворюються лише під час танення снігу або зливових дощів.
Найдовша річка України і третя за довжиною в Європі (після Волги і Дунаю) – Дніпро завдовжки 2 201 км (протяжність в межах України – 981 км).
Більшість річок України є рівнинними, у тому числі й найдовші – Дніпро і Південний Буг із притоками, що входять до їх річкових систем. Гірськими є деякі річки Українських Карпат і невеликі річки Південного берега Криму. Більшість річок, що беруть початок у Карпатах та на північних схилах Головного пасма Кримських гір, є гірсько-рівнинними (Дністер, Тиса, Прут та їх притоки, Салгир та ін.).
ЖИВЛЕННЯ І РЕЖИМ РІЧОК. Кліматичні умови території України визначають надходження води в річкові системи, тобто їх живлення. В Україні річки мають змішаний тип живлення. Основна частка в ньому припадає на атмосферні опади (сніг і дощ): ними річки поповнюються переважно навесні і влітку. Загалом у річках рівнинної частини країни переважає снігове живлення, а в гірських – дощове. Живлення підземними водами становить не більш як 20% і переважає взимку. У степовій зоні влітку окремі малі річки пересихають.
Повінь на річках рівнинної частини України настає навесні під час танення снігу. Вона триває від 10 днів на малих річках до півтора місяця – на великих. Паводки упродовж усього року трапляються в Карпатах, Прикарпатті і Закарпатті. Річки там мають неширокі заплави, тому рівень води в них швидко піднімається. На гірських річках Криму паводки характерні здебільшого навесні та взимку. На річках рівнинної території України паводки бувають рідше. Межень – найнижчий рівень води у річках – буває переважно при літніх посухах і в морозні зими.
Взимку річки в Україні вкриваються кригою. Льодостав (суцільний льодовий покрив) встановлюється в грудні і триває зазвичай 2 – 3 місяці. На гірських річках стійкий льодовий покрив не утворюється через швидку течію.
Найбільший річний стік мають Дунай, Дніпро, Дністер. Серед малих і середніх річок більший річний стік у річок півночі й заходу країни, де надмірне й достатнє зволоження. Значно менший він у річок, що збирають воду у районах з недостатнім зволоженням (на півдні).
Найбагатоводнішою річкою в Україні є Дунай, річний стік якого становить близько 123 км3, що вдвічі більше, ніж у Дніпра.
РОБОТА РІЧОК. Річки виконують велику роботу: руйнують (розмивають і змивають) гірські породи, переносять частинки цих порід і відкладають їх у вигляді наносів уздовж русла чи в гирлі. Результатом їх довготривалої роботи є формування річкових долин і дельт.
Внаслідок ерозії виробляються тераси – пологі ділянки зі схилами-уступами. Вони є залишками колишніх днищ долини, що були тоді, коли річка текла на вищому рівні. Річки України мають до 7 терас, найбільше їх – в долині Дністра та його приток – 11.
Рівнинні річки мають широкі (іноді до кількох кілометрів) річкові долини переважно з пологими схилами. Русло в них звивисте, з меандрами, рукавами, протоками, островами, на заплавах багато стариць. Для гірських річок характерні здебільшого вузькі, глибокі долини з крутими схилами. Їх русла слабозвивисті, кам'янисті, з порогами та водоспадами. На окремих ділянках річка може утворювати каньйон – вузьку, глибоку долину з майже прямовисними схилами й вузьким дном. Каньйони формуються в гірських районах Криму й Карпат і на височинах, які зазнали тектонічного підняття. Наприклад, каньйони мають ліві притоки Дністра – Смотрич, що стікають з Подільської височини.
Найглибшим в Україні є Великий каньйон Криму завглибшки 230 – 320 м і завдовжки понад 3 км, який місцями звужується до 3 м. Розташований каньйон, дном якого тече річка Аузун-Узень, на північному схилі Ай-Петрінської яйли.
В результаті руйнівної роботи річка має не тільки рідкий (водний), але й твердий стік. Ним називають увесь твердий матеріал, який переноситься річкою у завислому і розчиненому вигляді. Від кількості речовин, що містяться в 1 м3 води, залежить каламутність води. Найвищі показники твердого стоку і каламутності води мають гірські річки Українських Карпат і Криму, а також ті, що перетинають височини лісостепу і степу. Найменший твердий стік у річок лісової зони. Твердий стік поступово відкладається у вигляді наносів нижче за течією і виноситься головними річками в моря чи озера. Там він нагромаджується на дні або ж відкладається у гирлах річок у вигляді островів, що творять дельту. Дельти мають найбільші річки України – Дунай і Дніпро.
Найбільшу в Україні дельту і одну з найбільших в Європі утворює Дунай. Її площа становить 5 640 км2. Щороку дельта висувається в Чорне море на 30 м. Вона порізана численними протоками, вкрита озерами, поросла очеретом. Це – дунайські плавні.
Переважна більшість річок України (94%) належить до басейнів Чорного й Азовського морів. Тільки річки західної частини країни відносяться до басейну Балтійського моря. Окремі невеликі річки на півдні країни не мають стоку в Світовий океан. Такий розподіл річкового стоку зумовлений загальною будовою поверхні України.
В Україні проходить Головний європейський вододіл. Він розділяє басейни річок, що стікають у північні (Балтійське та Північне) і південні (Середземне, Чорне й Азовське) моря. Лінія вододілу проходить через м. Львів, в межах якого починаються 7 малих річок: вода трьох з них стікає у Західний Буг, що прямує до Балтійського моря, а чотирьох – у Дністер, який впадає у Чорне море. Отож, краплини дощу, що впали на гребінь даху львівського будинку, можуть згодом опинитися у різних морях, віддалених один від одного більш як на тисячу кілометрів.
Річки басейну Чорного моря
Найдовшою річкою України є Дніпро: його загальна протяжність від витоків до гирла становить 2 201 км, а в межах України – 981 км. Це третя за довжиною і площею басейну річка Європи (після Волги і Дунаю).
Дніпро пливе серединою України з півночі на південь. Він збирає води майже з половини площі країни, отримуючи їх з північних, західних і східних територій. Річка бере початок з невеликого болота на Валдайській височині в Росії на висоті 220 м над рівнем моря. Далі тече територією Білорусі і в Україну входить як велика рівнинна річка з широкою долиною. Вона має звивисте русло з обмілинами, рукавами й острівцями. Глибина Дніпра становить 3 – 12 м, ширина – 700 – 1 500 м. В його заплавах багато озер-стариць, заболочених ділянок. Правий берег річки високий і гористий, а лівий – низький і рівнинний. Там, де Дніпро перетинає Український кристалічний щит (між Дніпропетровськом і Запоріжжям), колись були пороги, які повністю перегороджували річку. Тепер усі вони затоплені водами Дніпровського водосховища. Низка водосховищ, споруджених на Дніпрі, не тільки затопила пороги, а й дуже змінила його береги, спрямила русло. Серед води багато островів (Хортиця у межах м. Запоріжжя, Труханів у межах м. Києва). Кількома гирлами впадає Дніпро у Дніпровський лиман, а з нього одним широким гирлом – у Чорне море.
Дніпро має понад 1 150 малих, середніх і великих приток. Найбільші з них Прип’ять (права) і Десна (ліва) приносять майже половину річного річкового стоку. Серед приток Прип’яті найдовшими є Стир і Горинь зі Случчю, а серед приток Десни – Сейм. Великими правими притоками є також Тетерів, Рось, Інгулець, лівими – Сула, Псел, Ворскла, Оріль, Самара. Живлення головної річки та її приток змішане. Навесні танення снігу зумовлює повінь, влітку і взимку спостерігається межень, восени інколи трапляються паводки. Льодостав триває з грудня до березня. Дніпро має великий річний стік (53,5 км3), тому є важливим джерелом водопостачання для населення і різних галузей господарства. Дніпровські води „напоюють” сотні міст і сіл, що розташовані на його берегах, а також каналами спрямовуються для промислових потреб Донбасу і Кривбасу, зрошення сухих степів Причорномор’я і Криму. Дніпро – важлива транспортна магістраль. Річка судноплавна на всій довжині. Важливе значення Дніпра і як джерела енергоресурсів. Його води обертають турбіни кількох гідроелектростанцій, які виробляють найдешевшу електроенергію. Проте внаслідок будівництва водосховищ були затоплені великі площі родючих земель, перенесено на нові місця багато поселень, знищено чимало культурних та історичних пам'яток. Щорічно зростає забруднення дніпрових вод. Особливо небезпечним є забруднення радіонуклідами, що потрапили в донні відклади внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. Тому Дніпро потребує належного захисту.
Стародавні греки називали Дніпро Борисфен (широке місце), римляни – Данапріс, а слов’яни – Славута. Назву Дніпро пов'язують з найдавніше зафіксованими варіантами: латинською Данапріс, східнослов’янською Данапр, українською Дніпер, російською Днєпр, білоруською Дняпр. Стосовно її походження є кілька версій: від фракійського Дана – вода та іпр – той, що розливається, глибока вода. Паралельні назви Славута, Славутич ймовірно утворилися від праслов’янських слів: слоу – текти або слава – чиста, прозора, або слуті – славитися, або словять – знаменитий.
Другою за довжиною і площею басейну річкою в Україні є Південний Буг. Це єдина з найбільших річок, яка повністю збирає свої води з території України. Найдовша річка, що повністю протікає в Україні, – це Південний Буг завдовжки 806 км.
Найбільшими притоками є Синюха та Інгул. Басейн річки здебільшого знаходиться в межах Українського щита, тому вона та її притоки порожисті. На окремих ділянках трапляються каньйони з гранітними берегами. Південний Буг впадає в лиман, що є відгалуженням Дніпровського лиману. Судноплавна річка лише в нижній течії. На річці побудовано кілька малих гідроелектростанцій, на її берегах розташовано три обласних центри – Хмельницький, Вінниця, Миколаїв.
Південний Буг вперше згадує Геродот у V ст. до н. е. під назвою Гіпаніс – Кінська (на її берегах тоді водилися табуни диких коней), турки називали її Аксі – Біла вода. У місцевій вимові назва звучить Бог, рідше Біг, що ймовірно на праслов’янській мові означає потік, ручай.
Дністер має довжину 1 362 км, в межах України – 705 км. Його витік знаходиться на схилах Карпат. У верхів'ях це типово гірська річка, у середній течії він перетворюється на рівнинну річку з широкою долиною. Між Подільською і Передкарпатською височинами долина Дністра звужується і набуває каньйоноподібної форми. Його річище надзвичайно звивисте. Впадає Дністер у широкий Дністровський лиман, який вузьким гирлом з’єднаний з Чорним морем. Найбільші притоки – Стрий, Лімниця, Серет, Збруч, Смотрич, Мурафа. Дністер і його притоки мають змішаний тип живлення. Повінь настає навесні, влітку й восени бувають паводки. Води Дністра використовуються для водопостачання населених пунктів та підприємств, зрошення полів. На річці збудовано ГЕС. У середній і нижній течії Дністер судноплавний, проте нині річка майже не використовується як транспортний шлях. На берегах Дністра знаходяться такі відомі історико-культурні центри, як Галич, Хотин, Білгород-Дністровський.
Дністер вперше згадується Геродотом під назвою Тіріс, пізніше скіфи називали його Тірас, молдовани і румуни – Ністру, українці – Дністр. Ймовірно ці назви означають швидка вода.
На межі України з Румунією своєю нижньою течією (завдовжки 175 км) протікає друга за довжиною річка Європи – Дунай (загальна протяжність – 2 960 км). Він є однією з найбільш повноводних річок Європи, річний стік якого становить близько 123 км3, що вдвічі більше, ніж у Дніпра.
Впадає у море кількома гирлами. Одне з них – Кілійське – протікає по кордону України і Румунії. Ним проходить найбільший стік проходить. Кілійська частина дельти активно висувається в Чорне море на відстань до 180 м за рік. Дельта порізана численними протоками, вкрита озерами, поросла очеретом. Це – дунайські плавні – унікальне місце зимівлі і відпочинку під час перельотів багатьох птахів. Дунай має змішаний тип живлення, в якому переважають дощові води. Річка замерзає тільки в дуже холодні зими. Найбільшими притоками Дунаю, що беруть початок в Україні, є Тиса, Прут з Черемошем і Сірет. Вони починаються в Карпатах, де мають стрімку течію, безліч порогів і водоспадів. Їх води несуть багато мулу та каміння, що згодом відкладаються на рівнинах. Дунай – важлива транспортна магістраль Європи.
До нашої ери нижню частину Дунаю греки називали Істр, верхню – Данувій, а кельти – Дунавіус, угорці – Дуна, румуни Дунапреа, болгари – Дунав, що означає велика текуча вода.
Дунай протікає через Німеччину, Австрію, Словаччину, Угорщину, Сербію, Хорватію, Болгарію, Румунію, Україну. Каналом він сполучений з Рейном, який судноплавний на території Німеччини, Швейцарії, Франції та Нідерландів. Цією водною транспортною мережею з України можна дістатися до найбільшого порту світу – Роттердаму, що знаходиться у гирлі Рейну.
Річки басейну Азовського моря
Найбільша річка на сході України – Сіверський Донець, який є притокою Дону. Верхів’я і пониззя річки знаходяться в Росії, довжина в межах України – понад 670 км. Тече у звивистому річищі, має досить широку долину. При перетині Донецького кряжа долина звужується, трапляються скелясті схили. Найвищий рівень води в річці буває навесні, а влітку вона сильно міліє. Найбільші притоки – Оскіл, Айдар, Лугань. На річці багато міст і промислових підприємств, які забруднюють її стічними і шахтними водами.
До середніх за довжиною річок басейну Азовського моря належать Кальміус, Берда, Молочна, Салгир. Вони протікають у посушливих районах і тому маловодні, а Салгир у нижній течії пересихає.
Річки басейну Балтійського моря та внутрішнього стоку
До Балтійського моря несуть свої води Західний Буг і Сян, які є притоками Вісли. Західний Буг і його притоки починаються і течуть на рівнинній території, тоді як карпатське верхів’я Сяну є гірським.
До басейну внутрішнього стоку належать деякі річки в Одеській області. Зокрема Великий, Середній і Малий Куяльники. Вони впадають у Хаджибейський і Куяльницький лимани, які втратили зв'язок з Чорним морем. Річки влітку пересихають.
Озера
В Україні близько 20 тис. озер, однак більшість з них є невеликими озерцями у долинах річок. Тільки 40 водойм мають площу понад 10 км², та й ті неглибокі. Розташовані озера по території України нерівномірно. Найбільші з них розміщені в пониззі Дунаю, на узбережжях Чорного й Азовського морів, Поліссі та в Карпатах. Вкрай мало їх у лісостеповій і степовій смугах. Здебільшого озера прісні; солоними є лише кілька десятків озер на півдні України.
Озера нашої країни різноманітні за походженням улоговин.
Карстові озера утворились при розчиненні гірських порід водою. Таке походження мають Шацькі озера, що на Волині. Всього до них належать близько тридцяти озер, з яких найбільшим є Світязьке. Його називають геологічним дивом: знаходячись серед крейдових порід, які здатні розчинятися, озеро залишається повноводним. Це відбувається завдяки живленню не тільки атмосферними, а й напірними підземними водами. Вода в озері надзвичайно м’яка і прозора. Каналом Світязьке озеро з’єднується з Пулемецьким та Лукою. Загалом Шацькі озера стічні, знаходяться в басейні Західного Бугу. Невеликі карстові озера є на Поліссі, у Кримських горах, Карпатах, на Поділлі (там їх називають “вікнами”).
Назва озера Світязьке за однією з версій у перекладі з литовської означає світле, біле, за іншою – походить від праслов’янського слова „вити”, тобто назва пов’язана з конфігурацією озера – звивисте, криве.
Найглибшим в Україні є Світязьке озеро, середня глибина якого становить 7 м, а максимальна – 58,4 м. Вода в ньому така чиста і прозора, що й на глибині 8 м видно дно.
Льодовикові (карові) озера утворились на дні колишніх лож гірських льодовиків і трапляються на схилах Чорногорського масиву в Карпатах. Це озера Бребенескул, Марічейка, Несамовите.
Найбільш високогірним озером в Україні є Бребенескул, що лежить на абсолютній висоті 1 801 м біля однойменної вершини Українських Карпат.
Загатні озера виникають внаслідок загородження водного потоку обвалом чи зсувом. Саме так у верхів’ях карпатської р. Тереблі утворилося озеро Синевир. Зусібіч воно оточене горами, порослими віковими соснами, смереками, буками. Озеро невелике, але достатньо глибоке (24 м).
Назву Синевир виводять від слів синій і вир – пучина, глибока яма. Кришталево чиста вода в озері має блакитний відтінок., за що в народі його називають „Морським оком”
У Закарпатті є декілька вулканічних озер, що утворилися після заповнення водою кратерів вулканів (Синє, Липовецьке).
Заплавні озера і озера-стариці – результат роботи річок. Заплавні озера виникають на заплаві річки внаслідок відокремлення рукава або затоки від основного русла річковими наносами. Заплавні озера Ялпуг, Кугурлуй, Кагул є найбільшими серед прісноводних озер України. Вони утворилися внаслідок затоплення заплави Дунаю її притоками, які відділені від головної річки піщаними валами чи дамбами. Протоками ці озера з’єднуються з Дунаєм і живляться його водами під час великих повеней.
Найбільшим за площею прісним озером в Україні є Ялпуг (149 км²), найбільшим прісноводним лиманом – Дністровський (360 км²).
Озера-стариці – це озера в старих “покинутих” річкою руслах. Зазвичай невеликі за площею, вони поширені в долинах річок рівнинної частини України – в заплавах Дніпра, Десни, Сули, Псла, Сіверського Дінця. Водночас у деяких розширених і знижених місцях заплав річка може заливати великі площі (озера Люб’язь і Нобель на р. Прип’яті).
На рівнинних морських узбережжях поширені озера, які утворилися в результаті відокремлення від морів колишніх заток. Вони відгороджені вузькими й низькими пересипами з піску, гальки, черепашок чи гравію, що намиті морськими хвилями і прибережними течіями. Ці озера доволі великі, але мілководні. Більшість з них є лиманними озерами, тобто колишніми лиманами, перетвореними в озера. Лимани – видовжені (до 20 – 40 км) затоки, які утворюються в результаті затоплення морем долин річок біля їх гирл. Найбільші озера-лимани – Дністровський і Молочний – прісні, з них існує стік у Чорне й Азовське моря. Є лиманні озера безстічні й солоні: Сасик-Кундук, Шагани, Алібей, Хаджибейський, Тилігульський лимани. Вони витягнуті на десятки кілометрів, але мілководні – глибина не перевищує 3 м, тому вода в них прогрівається до +30ºС. Часто лимани мають цілющі грязі. Відомий лікувальними грязями, на базі яких працюють численні курорти, Куяльницький лиман.
Уздовж берегів Степового Криму є відокремлені пересипами затоки, які утворилися в результаті затоплення морем сухих долин та балок. Через ділянки пересипів морська вода продовжує проникати в озера й насичувати їх солями. Такі озера називають сивашами. За походженням це залишкові (реліктові) озера. Вони так само неглибокі, мають високу солоність води і великі відклади лікувального мулу – цілющих грязей. Найбільші озера-сиваші – Донузлав і Сасик-Сиваш, поряд з яким знаходиться місто-курорт Євпаторія. Грязі Сакського озера унікальні у всьому світі своїм складом і цілющим впливом на організм людини. Для оздоровлення людей використовуються також грязі солоних лиманів.
Озером інколи називають затоку Азовського моря Сиваш. Вона майже повністю відокремлена від моря піщаною косою Арабатська Стрілка і з’єднана з ним лише вузькою протокою на півночі. Солоність води в затоці-озері понад 220 ‰. Його солі – цінна мінеральна сировина.
Назви озер Сасик і Сиваш перекладаються з тюркських мов майже однаково – Озеро, що має запах гнилі та Гниле озеро.
Штучні водойми
Крім природних, в Україні є багато штучних водойм – ставків і водосховищ.
Ставки, яких налічується майже 29 тис., являють собою перегороджені греблями частини невеликих річок або заповнені водою балки. Вони є в усіх регіонах України і використовуються для розведення риби та відпочинку людей.
Водосховища – це великі штучні водойми, створені для нагромадження води і подальшого її використання та регулювання стоку річки протягом року. Найбільші з них споруджено на Дніпрі – Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське. Вони утворюють каскад – групу, розміщену уступами за течією річки. Створення Дніпровського каскаду тривало майже півстоліття з 20-х років ХХ ст. і було пов’язане з використанням води Дніпра для виробництва електроенергії. Перше Дніпровське водосховище створювалося насамперед для покращення судноплавства на ділянці дніпровських порогів та для потреб ГЕС, а Каховське мало на меті забезпечити у першу чергу зрошування посушливих степових територій.
Потужна ГЕС є супутником Дністровсього водосховища на однойменній річці. Великі штучні водойми є також на Сіверському Дінці (Печенізьке водосховище), Осколі (Червонооскольське), Південному Бузі (Ладижинське) та інших річках. Вони створені біля ТЕС і АЕС, промислових центрів і великих міст, їх води зрошуюють чимало сухих земель. Проте з водосховищами пов’язана й низка негативних явищ. Їх води так сильно розмивають береги, що вони щорічно відступають на десятки метрів. Щоб цьому запобігти здійснюють укріплення берегів водосховищ бетонними плитами. Поширеним негативним явищем влітку є „цвітіння” води – сильне розмноження дрібних водоростей, які при цьому поглинають з води велику кількість кисню. Це в свою чергу призводить до масової загибелі риби. Для запобігання цього розводять білого амура і товстолобика – риб, які живляться фітопланктоном, очеретом і осокою.
Найбільшим за площею водосховищем в Україні є Кременчуцьке площею 2 252 км², найглибшим – Дніпровське глибиною 54 м.
Канали. Щоб забезпечити перерозподіл вод по території задля потреб господарства створюють штучні річки – канали. Ними постачають воду для найбільших промислових районів і міст, зрошують і осушують землі.
Найдовший в Україні Північнокримський канал. Він є найбільшим і за об’ємом води, що транспортується. Канал простягнувся від Каховського водосховища через Перекопський перешийок до м. Керчі. Більша частина каналу проходить у земляному руслі, що спричиняє значне просочування води вглиб. Північнокримський канал працює сезонно: його заповнення починається в березні, а в листопаді подача води припиняється. В даний момент не працює, у звязку з подіями пов'язаними з Росією. Від нього у різні боки відходять зрошувальні канали, які творять цілі системи (найбільшою з них є Краснознам’янська).
У Каховському зрошувальному каналі, який так само відходить від Каховського водосховища, вода утримується протягом всього року. На всій його протяжності рух води здійснюється самопливом, без допомоги насосних станцій. Щоб запобігти просочуванню води вглиб по всій його довжині русло вкрите ґрунтово-плівковим екраном. В останні роки водозабір в усі канали істотно зменшився.
Водопостачання для промислових районів і міст здійснюється каналами Дніпро – Донбас, Сіверський Донець – Донбас, Дніпро – Кривий Ріг. На Поліссі і в Західній Україні створено густу мережу вузьких осушувальних каналів і ровів, якими у річки скидаються води з надмірно зволожених територій.
Найдовший канал в Україні – Північнокримський (400 км). Його штучне русло має ширину 115 м і глибину 6 м.
Штучні озера і річки. Озерами штучного походження є затоплені водами кар’єри, в яких припинено видобуток корисних копалин. Такими є Солотвинські соляні озера, Яворівське озеро на місці сірчаного кар’єру, водойми у гранітних кар’єрах на Українському щиті. Чимало малих річок на окремих ділянках течуть у викопаних людиною руслах. Така каналізація природних водотоків здійснювалася в Україні у ХХ ст. з метою спрямлення течій річок і осушення їх заплав.
Болота
Ділянки земної поверхні з надмірним зволоженням називають болотами або мочарами. В Україні вони займають близько 2 % території. Поширені здебільшого невеликі болота, що зосереджені на Поліссі та в долинах річок. За характером живлення, формою поверхні і складом рослинності болота ділять на три основні типи: низинні, перехідні і верхові.
В Україні найбільше низинних боліт. Вони розташовуються у зниженнях – на місці колишніх озер або в заплавах річок. Найбільші низинні болота утворилися на Поліссі, в долині Дніпра та його приток, плавнях Дунаю. Щороку в повінь їх заливає вода й у місцях, де вона залишається впродовж літа, утворюються грузькі, непрохідні ділянки.
Верхові болота лежать на підвищених ділянках – здебільшого вододілах. Найбільше верхове болото в Україні знаходиться в Українських Карпатах – у зниженні на Полонинському хребті на висоті близько 1 800 м. Воно утворилося внаслідок заболочування низки невеликих озерець.
Близько 10% площі боліт в Україні перебувають під охороною.
Підземні води
В Україні артезіанські води залягають у декількох артезіанських басейнах: Дніпровсько-Донецькому, Волино-Подільському, Причорноморському.
Найбільшим артезіанським басейном в Україні є Дніпровсько-Донецький, розташування якого відповідає Придніпровській низовині та правобережжю Київщини. Максимальна потужність шару підземних вод в ньому досягає 800 м.
Найбільше різних за складом мінеральних вод зосереджено в Українських Карпатах: у Передкарпатті води типу Нафтуся використовують відомі курорти Моршин і Трускавець, води Поляна Квасова, Свалявська, Лужанська – курорти Закарпаття. Цінні лікувальні властивості має Миргородська вода (Полтавська область), Березівська (Харківська область).
Термальні води – теплі з температурою понад +20 °С – залягають в районах вулканізму, тобто в районі Вулканічного хребта в Українських Карпатах (в Закарпатській області). В світі їх широко використовують з лікувальною метою.
На Закарпатті курорт Берегово та Косино використовує термальні води, нагріті внутрішнім теплом Землі до +70°С. Через свердловину, завглибшки понад 300 м, гарячі хлоридно-натрієві води наповнюють великий басейн. Плаванням в басейні лікують захворювання опорно-рухового апарату та серцево-судинні хвороби.
Загальні запаси підземних вод в Україні перевищують 20 км³ за рік. Прісні води залягають на глибинах 300 – 400 м у північних регіонах України і на глибині 100 – 150 м – у південних. Глибше води засолені. Підземні води, що просочуються з поверхні, фільтруються шарами різних гірських порід. Тому їх якість зазвичай вища, ніж поверхневих. Це обумовлює широке використання підземних вод як питних і для господарських потреб. Проте й підземні води, на жаль, забруднюються. Нерідко трапляються випадки забруднення підземних вод побутовими стоками, стічними водами промислових і транспортних підприємств. Тому підземні води необхідно раціонально використовувати і охороняти від забруднення.
Водні ресурси
Поверхневі, підземні та морські води становлять водні ресурси країни. Основна роль у забезпеченні населення і господарства прісною водою належить поверхневим водам, передусім річкам. За загальними запасами річкового стоку (близько 210 км3 за рік) Україна посідає одне з провідних місць у Європі. Однак сумарна величина запасів ще не характеризує реальної водозабезпеченості в країні. Лише чверть річкового стоку формується на території нашої держави (місцевий стік), решта надходить з-поза її меж. Більш як половина річкового стоку – це так званий транзитний стік, який здійснюється Кілійським гирлом Дунаю і не відіграє суттєвого значення для господарських потреб України. Отож, за показниками реальної водозабезпеченості, розрахованими на одного мешканця, Україна перебуває на останніх місцях серед європейських країн. Це стосується як поверхневих, так і підземних водних ресурсів. Головну роль у водозабезпеченні населення й господарства України відіграють води басейну Дніпра.
Найвищу забезпеченість прісною водою мають північні й західні області, насамперед, Київська та Закарпатська, а найнижчу – АР Крим, Донецька, Харківська, Луганська, Одеська та Миколаївська області. Тому в багатьох містах і селах південної частини України відчувається нестача води.