Площа океану – 178,8 млн.км².  Тихий океан займає 1/3 усієї земної поверхні і 1/2 площі Світового океану. Йому належить першість не лише за площею, а й за глибинами — як середніми (4280 м), так і максимальною (11 022 м). Глибини понад 5 км займають 30%  площі океану.

          Об'єм води – 710 млн. км³

         Протяжність з півночі на південь 15 тис. км, із заходу на схід по ширині 24 тис. км.

          Найбільша висота припливів – Пенжинська губа, 13,2 м

          Найбільша затока - Аляска

      Географічне положення

  Перетинається екватором, тропіками, Південним полярним колом і 180º меридіаном. Лежить у 4 чотирьох півкулях. Омиває 5 материків: Північну Америку, Південну Америку, Євразію, Австралію і Антарктиду. Омиває 4 частини світу: Азію, Америку, Австралію і Антарктиду. З’єднюється з Північно Льодовитим океаном Беринговою протокою, з Атлантичним – протокою Дрейка, Магеллановою та Панамським каналом, з Індійським – Малаккською протокою.

     Берегова лінія:

     Затоки: Каліфорнійська, Аляска, Сіамська

    Протоки: Берингова, Лаперуза, Малаккська, Карімата, Торрресова, Бассова, Кука, Дрейка, Магелланова, Панамський канал

  Моря: Берингове,Охотське, Японське (Східне), Жовте, Філіпінське, Південно-Китайське, Коралове море, море Фіджі, Тасманове, Сулу, Сулавесі, Яванське, Банда, Беллінсгаузена, Амундсена, Росса,

     Острови: Алеутські, Командорські, Курильські, Сахалін, Японські (Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю та архіпелаг Нансей (Рюкю), Тайвань, Хайнань, Філіпінські (Лусон, Мінданао), Великі Зондські (Калімантан, Сулавесі, Суматра, Ява), Малі Зондські (Флорес, Тімор), Нова Гвінея, Каролінські, Маріанські, Великий Бар’єрний риф, Тасманія, Нова Зеландія (Північний, Південний), Галапагос, Гавайські, Ванкувер, Королеви Шарлотти, архіпелаг Александра, Кадьяк

  Півострови: Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Кейп-Йорк, Каліфорнія, Аляска

   Океанія - скупчення островів у центральній і південно-західній частині Тихого океану. Налічує понад 7 тисяч островів. Загальна площа – 1,3 млн. км².

     Мікронезія: (грец. дрібні острови) Регіон оточений Філіппінами на північному заході, Індонезією, Папуа Новою Гвінеєю і Меланезією на заході та південному заході, і Полінезією на сході. У Мікронезії знаходяться наступні держави і залежні території:Науру, Кірібаті, Маршалові острови, Федеральні Штати Мікронезії, Палау, Гуам (США), Північні Маріанські острови (США)

      Меланезія: (грец. чорні острови) — сукупність острівних груп в Тихому океані, чиї корінні мешканці не говорять ні на полінезійських, ні на мікронезійських мовах, а також є темношкірими. Меланезія розташована на північному сході від Австралії. До Меланезії відносяться наступні групи островів:Нова Каледонія, Нова Гвінея, Соломонові Острови, Вануату, Фіджі, Архіпелаг Бісмарка, Острови Санта-крус,

    Полінезія (грец. πολύ, poly - багато, грец. νῆσοι, nēsoi - острови) — група островів Океанії, розташованих в центральній частині Тихого океану, між 23°30’пн.ш. — 28°пд.ш. і 176°с.д. — 109°20’з.д. Полінезія включає в свій склад:Острови Тонга — незалежна держава з 1970 року, Гавайські острови — штат США, Острови Уолліс і Футуна — французькі володіння, острови Фенікс Кірибаті, США, Токелау і Острови Кука — незалежні держави, вільно асоційовані з Новою Зеландією, Західне Самоа — незалежна держава з 1962 року, Американське Самоа - володіння США, Острови Лайн — Кірібаті і США

   Тубуаї — французькі володіння, Французька Полінезія, Маркізькі острови — французькі володіння, Французька Полінезія, Острови Суспільства — французькі володіння, Французька Полінезія, Архіпелаг Туамоту — французькі володіння, Французька Полінезія, Архіпелаг Гамб'є — французькі володіння, Французька Полінезія, Острови Піткерн — британські володіння, Острів Пасхи — володіння Чилі. Нова Зеландія - незалежна держава з 1907, також відноситься до Полінезії.

      Материкові:   Нова Гвінея, Нова Зеландія

      Вулканічні острови:   Гавайські, Курильські

      Коралові –   Маршалові і т.д.

   Природні умови ОКЕАНІЇ:  - рельєф вулканічних о-вів гористий, коралових – низовинний. На материкових – різний. Клімат теплий і м’який, температура повітря - +25С, велика кількість опадів – 4000 мм за рік. Характерні тропічні циклони. Клімат Океанії вважається найкомфортнішим на Землі.

      Рослинність різноманітна. Через різне зволоження схилів островів – на навітряних схилах - вічнозелені вологі ліси, на підвітряних – сухі савани. Королевою островів називають кокосову пальму. В Океанії багато – ендеміків (рослин і тварин, які більше ніде не зустрічаються).

   Назва: Дав Фернан Магеллан під навколосвітньої мандрівки. Mar Pasifico — «Спокійне море»

   Будова дна: Розташований в межах Тихоокеанської літосферної плити. Характерний вузький шельф і крутий материковий схил. Тут найбільше глибоководних жолобів. Довкола океану розташоване Тихоокеанічне вогняне кільце. Однією із особливостей Тихого океану є хвилі цунамі, породжені підводними виверженнями вулканів і землетрусами.

    Хребти і підняття: Північно-Західний хр., Південно-Тихоокеанське підняття, Східнотихоокеанське підняття

    Улоговини: Північно-Східна улоговина, Північно-Західна улоговина, Південна улоговина, Улоговина Беллінсгаузена, Чилійська улоговина, Перуанська улоговина

      Жолоби: Маріанський (найглибший в світі), Філіппінський, Курило-Камчатський, Алеутський, Чилійський жолоб, Перуанський жолоб, жолоб Кермадек, жолоб Тонга, Центральноамериканський

      Клімат: розташований в усіх поясах, крім арктичного. Є найтеплішим океаном на Землі. Найбільш неспокійний. У тропічних широтах дмуть пасати. Біля берегів Пд. Америки виникають тропічні циклони – тайфуни. Тихоокеанські тайфуни – стихійне явище природи, що призводить до значних руйнувань та загибелі людей. Вони щорічно обрушуються на Японські, Філіппінські острови, східне узбережжя Китаю та В’єтнаму. Діаметр тайфуну коливається від 200 до 1800 км, а в його центрі часто буває спокійна і навіть ясна погода. На периферії ж тайфуну йдуть зливові дощі, дмуть ураганні вітри, а штормові хвилі досягають 10-12 м заввишки.

       У помірному кліматі – західні вітри, які є найсильнішими у 40-60 широтах Пд. півкулі. В західній – мусонна циркуляція. На півночі і на півдні часто бувають шторми.

Температура води змін. від -1º С на півночі і на півдні до +28º С на екваторі. Айсберги доходять до 40-х широт. На півночі Тихого океану майже немає плаваючого льоду, оскільки вузька Берингова протока обмежує зв'язок з Північним Льодовитим океаном, де він утворюється. Лише Охотське та Берингове моря взимку вкриваються льодом. У північно-східній частині океану спостерігаються великі тумани, які насуваються на материк у вигляді величезних білих хвиль. Справжньою «країною туманів» називають Берингове море.

        Солоність найвища в тропічних широтах, найменша в приполярних до 32 проміле.

       Течії: Існує два великі кругообіги.

    Північний (за годинниковою стрілкою): Північна Пасатна течія, Міжпасатна протитечія, Куросіо, Північнотихоокеанська, Аляскинська, Каліфорнійська(вона єдина з перелічених холодна). З півночі рухається холодна Курило-Камчатська.

 Південний (проти годинникової стрілки): Південна Пасатна, Східноавстралійська, течія Зах. вітрів (Антарктична Циркумполярна), течія Гумбольдта (Перуанська).

    Органічний світ. Надзвичайно різноманітний. Видів тварин у кілька разів більше, ніж в інших океанах. Тільки в Тихому океані поширені морський котик, сивуч, калан, морський лев, морський бобер. Багато тварин-гігантів. Наприклад, молюск тридакна, камчатський краб, китова акула, синій кит.

  Виділяються багатством форм життя коралові рифи тропічних і екваторіальних широт. Найбільшою кораловою будівлею є Великий Бар'єрний риф біля східного узбережжя Австралії, де живуть тропічні види риб, червів, морських їжаків, морських зірок, кальмарів, восьминогів. 

      Багатства океану:

   Біологічні – половина світового вилову риби – тріска, хек, минтай, оселець, камбала, анчоус, тунець. Одним з найбагатших за видовим складом організмів є розташоване у помірному поясі Японське море. Багато видів риб і тварин мають промислове значення. Так, у північній частині океану поширені лососеві риби – лосось, кета, горбуша. У центральній частині багато тунця і оселедця. Біля західного узбережжя – анчоусів. У країнах Східної Азії у штучних умовах вирощують різні види водоростей та молюсків.

      Мінеральні – запаси марганцевої та залізної руди на дні перевершують запаси на суші. На шельфі – нафта, природний газ, кам’яне вугілля, олово. З  морської води отримують кухонну й калійну сіль, магній, бром. В Тихому океані розвідано понад 120 нафтових і нафтогазових родовищ, з яких майже 70% в експлуатації. Основні райони морського нафтовидобутку: південна частина Каліфорнійського шельфу, затока Кука (Аляска), затока Гуаякіль (Еквадор), західний шельф Японії, затока Бохайвань (КНР), протока Басса, Малайський архіпелаг, Північний острів Нової Зеландії, Бруней, Таїланд, Малайзія, Індонезія, Перу. Видобуток кам'яного вугілля ведеться біля берегів Японії.

        Енергетичні – Японія – хвилеві електростанції. Використовуються тут мало.

      Екологічні проблеми: До берегів Тихого океану виходять території понад 50 країн, у яких проживає майже 1/2 населення Землі.

   Надмірна господарська діяльність людини призвела до знищення та значного скорочення чисельності багатьох цінних тварин, особливо китів та морських котиків. Нині полювання на них істотно обмежене. З кожним роком зростає забруднення океанічних вод нафтою і нафтопродуктами, що надходять з материків.

    Через те, що океаном проходять важливі морські шляхи, води океану є дуже забрудненими. Крім того значними є екологічні проблеми, пов'язані з випробуваннями атомної зброї, що колись здійснювались на тихоокеанських островах. Великою проблемою стало перетворення деяких островів на військові полігони (Бікіні, Гуам, Муруроа) , випробування ядерної зброї.

  Найбільш забрудненими районами Тихого океану є Японське море і Каліфорнійська затока.

   Тихий океан займає 2-е місце в світі за об’ємом морських перевезень і відрізняється значними темпами їх зростання. Найбільш важливі транспортні шляхи зв'язують порти США і Канади з портами Японії. В Японію перевозяться кам'яне вугілля, лісові вантажі, зерно, руда та інше; в зворотньому напрямку — автомобілі, електроніка, тканини, риба. Значні за об'ємом перевозки виконуються по лініях американо-австралійського тихоокеанського напрямку. Із Австралії та Нової Зеландії в США доставляється свинець, цинк, шерсть, м'ясо; в зустрічних потоках переважають станки, машини, прибори. Маршрутами, що поєднують порти південноамериканських країн з тихоокеанськими і атлантичними (через Панамський канал) портами США і Канади, перевозяться руди чорних і кольорових металів, селітра та інша сировина.

    Площа океану – 91,7 млн.км².  Атлантичний океан займає майже 1/5 усієї земної поверхні і 1/4 площі Світового океану. В меридіональному напрямку він простягається через всі географічні пояси на 16 000 км і цим пояснюється значне різноманіття природно-кліматичних умов. Ширина Атлантичного океану в районі екватора найменша, тому тут найбільше відчувається вплив материків на океан.

      Середня глибина – 3600 м

      Максимальна глибина – 8742 м (жолоб Пуерто-Ріко)

      Об’єм води – 330 млн. км³

      Найбільша висота припливів – затока Фанді, 18-21 м

      Найбільша затока - Мексиканська

      Географічне положення: Перетинається екватором, тропіками, Південним і Північним полярними колами і 0º меридіаном. Лежить у 4 півкулях. Омиває 5 материків: Північну Америку, Південну Америку, Євразію, Африку і Антарктиду. Омиває 5 частини світу: Європу, Азію, Америку, Африку і Антарктиду. З’єднюється з Північно Льодовитим океаном широким проходом на півночі, з Тихим – протокою Дрейка, Магеллановою та Панамським каналом, з Індійським – широким проходом на південному сході.

           Берегова лінія:

      Затоки: Святого Лаврентія, Фанді, Мен, Мексиканська, Кампече, Баїя-Гранде, Ла-Плата, Гвінейська, Сідра, Біскайська, Фінська, Ботнічна

   Протоки: Дрейка, Магелланова, Панамський канал, Флоридська, Гудзонова, Дейвісова, Гібралтарська, Ла-Манш(Англійський канал), Па-де-Кале (Дуврська протока), Дарданелли, Босфор, Керченська

   Моря: Карибське, Веделла, Лазарєва, Рісер-Ларсена, Космонавтів, Північне, Балтійське, Середземне (Егейське, Іонічне, Адріатичне, Тірренське, Лігурійське), Мармурове, Чорне, Азовське

   Острови: Гренландія, Ньюфаундленд,Бермудські о-ви, Великі Антильські(Куба, Ямайка, Гаїті, Пуерто-Рико), Багамські, Малі Антильські (Гваделупа, Мартиніка, Барбадос, Гренада, Тирнідад), Фолклендські (Мальвінські), Вогняна Земля, Південна Джорджія, о-ви Зеленого Мису, Канарські, Азорські, Ірландія, Великобританія, Ісландія

    Півострови: Лабрадор, Флорида, Юкатан, Вальдес, Піренейський, Апеннінський, Балканський, Мала Азія, Кримський, Скандинавський, Антарктичний

        Материкові:Ірландія, Велика Британія, Гренландія

        Вулканічні острови: Ісландія

        Коралові – Багамські і т.д.

  Назва: Атланти – люди-велетні, що жили за Геркулесовими стовпами (Гібралтарська протока)

    Будова дна: Берегова лінія материків, що омиваються водами Атлантичного океану, дуже розчленована тільки у Північній півкулі. Тут є багато внутрішніх морів, особливо на сході. Більша частина островів розташована біля суходолу і має материкове походження. Шельфова зона океану невелика – 7 % його площі. Материкова обмілина найбільшу ширину має у Північному та Балтійському морях. Тут шельф простягається на 200-400 км.

  Наймолодший на Землі. Має ширший шельф, ніж Тихий.

  Хребти і підняття: Північноатлантичний хр., Південноатлантичний хр., хребет Китовий

 Улоговини: Північноамериканська, Канарська, Бразильська, Аргентинська, Африкансько-Антарктична, Капська, Ангольська

       Жолоби: Пуерто-Ріко

   Клімат: розташований в усіх поясах. Північні та південні полярні – холодні (на півдні холодніші). У помірних широтах – західні вітри зумовлюють велику кількість штормів. У тропічних широтах найтепліше, найменше опадів. На північ від екватора біля Африки виникають тропічні циклони, які іноді перетворюються на урагани. Найбільшої сили набувають в районі Карибського моря.

    Океан є холодніший за Тихий. Температура води змін. від -2º С на півночі і на півдні до +26º С на екваторі. У високих широтах трапляється багато айсбергів та дрейфуючої криги. Айсберги на півночі сповзають з Гренландії, а на півдні – з Антарктиди. Тепер за рухом айсбергів спостерігають за допомогою штучних супутників Землі.

   Найсолоніший океан. Солоність найвища в тропічних широтах (37,5), найменша в приполярних до 33 проміле. Дуже мала солоність в місцях, де впадають потужні річки (біля гирла Амазонки – 18 проміле, в Балтійському морі – 8-11)

    Течії: Існує два великі кругообіги. Спрямовані в меридіональному напрямку.

 Північний (за годинниковою стрілкою): Північна Пасатна течія, Гольфстрім, Північноатантична, Канарська. З півночі рухається холодна Лабрадорська.

  Південний (проти годинникової стрілки): Південна Пасатна, Гвіанська, Гвінейська, Бразильська, течія Зах. вітрів (Антарктична Циркумполярна), Фолклендська, течія Мису Горн, Бенгельська.

  Органічний світ. Набагато бідніший, ніж в Тихому. Пояснюється геологічною молодістю. Але, незважаючи на обмежену кількість видів, запаси риби та інших морських тварин у цьому океані досить значні.

   Багато водоростей: червоні, зелені, бурі, саргасові. В Саргасовому морі водяться вугри.

     Багатства океану:

     Біологічні – океан багатий рибою (скумбрія, тунець, тріска, оселедець). Інтенсивно ведеться рибальство.

     Мінеральні – Основні райони морського нафтовидобутку: Північне море, Мексиканська і Гвінейська затоки. Видобуток кам'яного вугілля на дні ведеться біля берегів Великої Британії і Канади. На шельфі поблизу Південної Африки – родовища високоякісних алмазів.

     Енергетичні – Франція «Ранс» – припливні електростанції..

    Екологічні проблеми: З кожним роком зростає забруднення океанічних вод нафтою і нафтопродуктами, що надходять з материків. Особливо забруднені Північне море, Мексиканська затока.

    Через те, що води океану омивають береги багатьох країн (серед яких США, Канада, країни Західної Європи), саме тут пролягають головні морські шляхи. Водами океану здійснюється левова частка світових пасажирських і вантажних перевезень. Атлантичний океан з'єднаний з Індійським Суецьким каналом, а з Тихим – Панамським каналом. Відкриття цих каналів відповідно в 1869 і 1914 роках значно скоротило морські шляхи між країнами і континентами, а також пожвавило мореплавання.

     Інтенсивне господарське використання океану має і свої негативні наслідки. Великі акваторії його центральної частини сильно забруднені внаслідок аварій нафтових танкерів, затоплення атомних човнів та захоронення різних відходів. Усе це завдає великої шкоди океану і спонукає міжнародні екологічні організації вести послідовну боротьбу за зменшення техногенного навантаження на океан та збереження його біологічного різноманіття.

      Останнім часом надмірний вилов риби і промисел морських тварин призвели до значного скорочення біологічних ресурсів Атлантики, а тому необхідні термінові заходи, спрямовані на відновлення їх запасів. Викликає тривогу екологічний стан Середземного та Північного морів. Найбільшим джерелом забруднення Північного моря є нафта, робота бурових платформ. Атлантичний океан вже не в змозі самоочищатись та відновлювати свої біологічні ресурси.

       Площа океану – 76,2 млн.км².  Займає  майже 21% площі Світового океану.

       Середня глибина – 3700 м

       Максимальна глибина – 7729 м (Зондський жолоб)

       Об’єм води – 282 млн. км³

        Найбільша висота припливів – Камбейська затока, 11,9 м

        Найбільша затока - Бенгальська

  Географічне положення: Перетинається екватором, тропіками, Південним полярним колом. Лежить у 3 чотирьох півкулях – Північній, Південній і Східній. Омиває 4 материки: Євразію, Африку, Австралію і Антарктиду. Омиває 4 частини світу: Азію, Австралію, Африку і Антарктиду. З’єднюється з Тихим –  Малаккською протокою, з Атлантичним – широким проходом на південному заході.

       Берегова лінія:

  Затоки: Аденська, Перська, Бенгальська, Карпентарія, Велика Австралійська, Географа

  Протоки: Малаккська,Торресова, Бассова, Мозамбіцька, Баб-ель-Мандебська, Суецький канал

      Моря: Аравійське, Червоне, Андаманське, Тіморське, Арафурське

   Острови: Мадагаскар, Шрі-Ланка, Сокотра, Мальдівські, Коморські, Сейшельські, Нікобарські, Андаманські, Маврикій, Кергелен, Тасманія, Кенгуру

      Півострови: Аравійський, Індостан, Індокитай, Малакка, Арнем-Ленд, Кейп-Йорк

     Материкові: Мадагаскар, Шрі-Ланка

     Вулканічні острови: Маскаренські, Крозе

     Коралові – Мальдівські, Сейшельські і т.д.

     Назва: на честь величезної, казково багатої країни Індії, береги, якої він омиває.

   Будова дна: Індійський океан розташований у межах трьох літосферних плит Африканської, Індо-Австралійської та Антарктичної. На межі цих плит виникли серединно-океанічні хребти. Тут багато розломів, які продовжуються і в Червоному морі. Часті землетруси і виверження вулканів. Мало глибоководних жолобів. Вузька смуга шельфу і крутий материковий схил.

     Індійський океан має порівняно невеликі розміри, але досить різноманітний рельєф дна. Найбільшою формою рельєфу є серединно-океанічний хребет, що трьома гілками розходиться від центру. Підводна окраїна Євразії в північній частині океану зростає за рахунок великої кількості осадового матеріалу, винесеного річками. Материковий схил у Бенґальській затоці стрімко опускається до ложа океану.

 Хребти і підняття: Аравійсько-Індійський, Західно-Індійський, Центральноіндійський, Маскаренський, Східноіндійський, Австрало-Антарктичне підняття

   Улоговини: Аравійська, Сомалійська, Мозамбіцька, Центральна, улоговина Крозе, Африкансько-Антарктична, Австрало-Антарктична, Західноавстралійська, Південноавстралійська

     Жолоби: Зондський

   Клімат: Північна частина – в екваторіальних, субекваторіальних і тропічних широтах – тут найтепліші води в Світовому океані (Червоне море, Перська затока +35ºС). Тут панують мусони (дощове спекотне літо, суха сонячна зима). У західній частині виникають руйнівні тропічні циклони – біля Африки – оркани, біля Австралії – віллі-віллі.

      Південна частина – дуже холодна (-1,5ºС). Межа плаваючої криги сягає до 60º широт у південній півкулі. У помірних широтах – дуже сильні західні вітри, що спричиняють часті шторми.

     Солоність найвища в тропічних широтах (37), в екваторіальних широтах – 34 проміле, найменша в приполярних до 33 проміле. Найбільша солоність у Червоному морі – 42.

        Течії: Існує два кругообіги.

    Північний (за годинниковою стрілкою): Південна Пасатна течія, Сомалійська, Мусонна (двічі на рік змінює свій напрям - півроку води Південної Пасатної і Мусонної течій рухаються за годинниковою стрілкою, а півроку – проти неї).

    Південний (проти годинникової стрілки): Південна Пасатна, Мадагаскарська, Мозамбіцька, течія Мису Голкового, течія Західних вітрів (Антарктична Циркумполярна), Західноавстралійська.

    Органічний світ. Різноманітний. Тропічні водні маси багаті планктоном. До найпоширеніших риб належать сардинела, скумбрія, летючі риби, тунець, макрель, камбала, численні акули. Особливо насичені життям райони шельфу та коралові рифи. В теплих водах океану водяться велетенські морські черепахи, морські змії, багато кальмарів та каракатиць, морських зірок. Ближче до Антарктиди можна побачити китів і тюленів. Поширені морські черепахи. Серед птахів господарями Індійського океану можна назвати фрегатів і альбатросів, а також декілька видів пінгвінів, що населяють побережжя Південної Африки, Антарктиди і острови, лежачі в помірному поясі океану.

       Багатства океану: маловивчені і використовуються недостатньо.

       Біологічні – океан багатий рибою (скумбрія, тунець, тріска, оселедець). У північних районах Індійського океану набуває розвитку промислове рибальство, яке нині дає лише 5% від світових виловів риби.

       Мінеральні – За запасами і видобутком нафти та природного газу посідає перше місце в Світовому океані. Основний район морського нафтовидобутку: Перська затока. Навчились опріснювати морську воду. З давніх часів в Індійському океані, особливо у Перській затоці та навколо острова Шрі-Ланка добували перлини. Країни Індійського океану мають в своєму розпорядженні також значні ресурси інших цінних видів мінеральної сировини (олово, залізна і марганцева руда, природний газ, алмази, фосфорити та інші).

       Енергетичні – не використовуються.

    Екологічні проблеми: З кожним роком зростає забруднення океанічних вод нафтою і нафтопродуктами, що надходять з материків. Особливо забруднені Перська затока.

  Через Індійський океан, особливо північну його частину, проходять важливі судноплавні траси. Збудований наприкінці XIX ст. Суецький канал з'єднав Індійський океан з Середземним морем і скоротив шлях на 9 тис. км.

   Теплі води і мальовничі коралові острови Індійського океану приваблюють увагу туристів з різних країн світу.

      Площа океану – 14,1 млн.км².  Океан займає 4% площі Світового океану.

      Середня глибина – 1225 м

      Максимальна глибина –5527 м (розлом у Гренландському морі)

      Об’єм води – 18 млн. км³

      Найбільша висота припливів –Меженська губа, 10 м

      Найбільша затока - Гудзонова

      Географічне положення: Перетинається Північним полярним колом і 0º і 180º меридіанами. Лежить у 3 півкулях. Омиває 2 материки: Північну Америку, Євразію. Омиває 3 частини світу: Європу, Азію, Америку. З’єднюється з Атлантичним океаном широким проходом на півдні, з Тихим – Берінговою протокою. Береги Північного Льодовитого океану дуже розчленовані. За кількістю островів Північний Льодовитий океан поступається тільки Тихому. 

       Берегова лінія:

     Затоки: Гудзонова

     Протоки: Гудзонова, Дейвісова, Берінгова, Карські Ворота

     Моря: Баффіна, Бофорта,Гренландське, Норвезьке, Баренцове, Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське, Чукотське, Біле (єдине внутрішнє)

      Острови: Гренландія, Ісландія, Канадський Арктичний архіпелаг (Вікторія, Баффінова Земля, Банкс, Елсмір),Шпіцберген, Ведмежий, Ян-Майєн, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, Північна Земля, Новосибірські (о-ви Анжу), Врангеля

     Півострови: Лабрадор, Унгава, Скандинавський, Кольський, Ямал, Таймир, Чукотський

     Материкові: Гренландія

     Вулканічні острови: Ісландія

     Коралові – немає.

     Назва: У давнину росіяни називали його Студеним, англійці – Північним, португальці – Льодяним.

   Будова дна: Головними особливостями рельєфу дна океану є відсутність перехідної зони та значні розміри шельфу (до 1 300 км завширшки), характерні дуже широкі шельфи (глибиною до 500 м), які займають 55% його площі. Глибоководна частина океану поділяється на три розділених порогами басейни — Арктичний, Ґренландський і Баффіна. Головна його особливість — великий об’єм льоду (загальний об'єм близько 26 тис. км3), який зберігається декілька років (пак) і досягає товщини 3-5 м. Взимку 90% площі океану (крім південної частини Баренцева моря) замерзає, до вересня крижане покривало сильно скорочується. Льоди поділяють на припай, пов'язаний з островами і побережжям материка, і дрейфуючий лід. Протягом декілька років дрейфують т.зв. крижані острови (товщиною 30-35 м). Їх використовують для базування дрейфуючих станцій. Для Баффіна і Ґренландського морів характерні айсберги. Середня швидкість дрейфу льоду в океані 7 км/добу, максимальна до 100 км/добу. Крига вкриває взимку близько 9/10 поверхні океану. Вона утворилась внаслідок низької температури впродовж року і порівняно низької солоності поверхневих вод. У зв'язку з тим, що перенесення криги в інші океани досить обмежене, товща багаторічного льоду досягає від 2 до 5 м. Під дією вітрів і течій відбувається повільний рух криги, що призводить до утворення торосів - скупчення льодових брил у місцях їх зіткнення.

     Океан наймілкіший.

    Хребти і підняття: серединно-океанічний хребет Гаккеля, хребти Мендєлєва та Ломоносова.

     Улоговини: Канадська, Амундсена, Нансена

     Жолоби: немає

   Клімат: Клімат океану визначається його положенням і відносно невеликими розмірами. У зимовий період температура приповерхневих вод всюди має від'ємні значення, а кригою вкрито до 90% поверхні. Влітку температура піднімається до +5°С, утворюючи біля берегів материків масиви плавучої криги.

     Внаслідок наявності постійного льодового покриву на більшій частині океану течії океану слабо пов'язані з атмосферною циркуляцією. Значно більший вплив на їх формування мають води Атлантичного океану, що потужним потоком рухаються вздовж Євразії до Беринґової протоки. Води Північного Льодовитого океану мають відносно невелику солоність.

      Протягом року над океаном панують арктичні повітряні маси.

   Більша частина сонячної енергії відбивається льодом. Внаслідок цього середня температура повітря влітку наближається до 0°С, а взимку змінюється від -20 до -40 °С. Істотно впливає на формування клімату океану тепла Північноатлантична течія, яка несе водні маси з заходу на схід. Від Берингової протоки до Гренландії відбувається рух води у зворотному напрямі: зі сходу на захід. Надлишок вод океан повертає в Атлантику у вигляді Трансарктичної течії, що починається у Чукотському і прямує до Гренландського моря.

    Основну масу води і тепла в Північний Льодовитий океан приносить з Атлантики відома вам тепла Північноатлантична течія, яка переходить у Норвезьку течію. Ці дві течії називають „дорогою циклонів”, що проникають в Північний Льодовитий океан Теплі течії віддають в атмосферу до 70 % тепла і суттєво обігрівають приатлантичну частину Північного Льодовитого океану. Моря в зоні їх дії не замерзають. Холодна Трансарктична течія несе свої води від берегів Аляски до Північного полюсу і далі до Гренландії.

     Одними з найхолодніших морів Світового океану є Східносибірське і Бофорта з температурою води від -1,5°С до -1,8°С.

        Течії: Норвезька, Шпіцбергенська (теплі), Східногренландська, Трансарктична (холодні).

   Органічний світ. Органічний світ океану досить бідний за винятком його приатлантичної частини, причина цьому – суворі кліматичні умови. Складністю природних умов пояснюється й обмежене використання ресурсів океану. У тих частинах океану, які круглий рік покриті льодом, тваринний і рослинний світ дуже мізерний, оскільки лід слабо пропускає світло, перешкоджаючи зростанню рослин. У відкритіших частинах океану удосталь зустрічаються тюлені, білі ведмеді, кити і багато видів риб.

        Прибережні води, вільні в літні місяці від кірки льоду, представляють невичерпний запас їжі, незліченною безліччю своїх безхребетних і риб і привертають різних ссавців і птахів, які більшою чи меншою мірою пристосувалися до водного способу життя. Найбільш типові для арктичних морів з ссавців моржі і тюлені. Моржів два види, з яких один належить тій частині Льодовитого океану, яка пов'язана з Атлантичним, інший, що відрізняється удвічі довшими бивнями, має більш обмежену область розповсюдження і водиться в північній частині Тихого океану, в Берінговій протоці і в Льодовитому океані на захід від північноамериканського архіпелагу.

    Тюлені мандрують набагато далі на південь уздовж берегів Тихого і Атлантичного океану. Європейський тюлень живе в арктичних країнах. З китоподібних - нарвал, який більш ніде не зустрічається, білуха, або білий дельфін, і гренландський кит. Плаваючі птахи, що харчуються рибою, дуже численні у всіх частинах арктичної області. З них на першому місці слід поставити гагарових: гагар, кайр і інш. Деякі з цих птахів, правда, здійснюють перельоти на південь, але не далі за тропік Рака, і повертаються гніздитися в арктичну область. На скелястих берегах птахи (чайки, гаги, кайри, топірці, баклани тощо) утворюють масові гніздування — "пташині базари". В океані налічується понад 150 видів риб. Тут водяться навага, нельма, сиг, сайка, мойва, палтус тощо. Незважаючи на бідність, органічний світ Північного Льодовитого океану дуже своєрідний. Одна з його особливостей — гігантизм. Тут трапляється найбільша медуза — ціанея, яка у діаметрі сягає 2 м, а щупальці її витягуються до 20 м. У холодних водах океану життєві процеси уповільнюються, що зумовлює значну тривалість життя його мешканців. Наприклад, мідії живуть до 25 років (для порівняння, у Чорному морі — тільки 5-6 років), тріска близько 20, а камбала — 40 років.

         Багатства океану:

   Біологічні: Холодні води Північного Льодовитого океану мало придатні для організмів, тому його біологічні ресурси невеликі. В приатлантичних районах добувають водорості і ловлять рибу. На узбережжях Гренландії та Канади місцеве населення полює на моржів і тюленів. Риби, які мають промислове значення, – морський окунь, оселедець, тріска, сайра, палтус, сайда, навага, лосось.

      Мінеральні – Пошуки мінеральних ресурсів в океані утруднені через суворі природні умови. Проте на шельфі біля берегів Європи і Канади вже розвідані родовища нафти і природного газу, на архіпелазі Шпіцберген – кам’яного вугілля. На материковому обрамленні океану відомі великі нафтогазоносні басейни, що продовжуються на його шельфи: Зах.-Сибірський, Печорський (шельф Баренцевого моря), Північного схилу Аляски нафтогазоносний басейн (США), Свердруп (на арктичних островах Канади).

     Нафтогазоносні площі виявлені також на шельфі Норвезького моря і в прилеглій до Норвегії частині Баренцевого моря, а також на шельфі північного-сходу Гренландії.

     Мореплавство в океані значно утруднює складна льодова обстановка. Північний морський шлях - головна суднохідна магістраль Арктики, по якому  вслід за криголами слідують каравани суден.

         Екологічні проблеми:

  Для вод Північного Льодовитого океану забруднення нафтою і нафтопродуктами є особливо небезпечним. Якщо в теплих водах інших океанів нафтові плями порівняно швидко зникають у результаті природних процесів розкладання, то в холодних полярних водах вони розкладаються дуже повільно і зберігаються близько 50 років.