Корисні копалини України
Рубрика "Потренуйся!"
Рубрика "Потренуйся!"
Мінерально-сировинна база України – одна з найбагатших у світі за номенклатурою корисних копалин (120 видів) – представлена паливними (вугілля, нафта, газ, горючі сланці, торф), металевими (залізо, марганець, нікель, титан, уран, хром, золото) та неметалевими (кам'яна сіль, каолін, вогнетривкі глини, цементна сировина, флюсові вапняки тощо) корисними копалинами. Такого обсягу достатньо для розвитку в країні галузей промисловості, зорієнтованих на використання власної сировини.
Нині в Україні розвідано 94 види корисних копалин і розробляється 8000 родовищ. Особливе значення для економіки мають поклади марганцевої (75% запасів СНД), залізної (31%), титанової (40%) руд, кам'яного вугілля (25%), самородної сірки (80%), каоліну (60%), графіту (50%) та вогнетривких глин (35%). Основним вугільним басейном країни є Донецький (Донбас), запаси якого оцінюються в 109 млрд тонн.
Незважаючи на розташування на території України двох нафтогазоносних провінцій і двох областей, видобуток нафти та газу не покриває потреб країни. Ці енергоносії імпортуються з Росії та Туркменістану. Проте, Причорноморсько-Кримська провінція є перспективною щодо відкриття нових родовищ нафти й газу, а інші потребують нових технологій видобутку.
Криворізький залізорудний та Нікопольський марганцеворудний басейни є одними з найбільших у світі.
Серед рудних покладів кольорових металів є унікальні родовища титанових руд у Житомирській і Дніпропетровській областях та розвідані нещодавно родовища золота в Закарпатті. За запасами ртутної руди (Микитівське родовище в Донбасі) наша країна – один із лідерів у світі.
Одне з провідних місць у світі Україна посідає і за запасами нерудних корисних копалин:
- родовища самородної сірки й озокериту (Передкарпаття) – найбільші у світі;
- за запасами гранітів і лабрадоритів (Житомирщина) Україна поза конкуренцією в Європі.
Є в нашій державі й родовища дорогоцінного та напівдорогоцінного каменю (берилу, аметисту, бурштину, яшми, гірського кришталю) в Криворіжжі, Приазов'ї, Криму і Закарпатті.
Усі види мінеральної сировини складають потужну базу гірничо-видобувної промисловості.
Продукти видобутку забезпечують функціонування таких галузей господарства, як енергетика, чорна та кольорова металургія, промисловість хімічна, скляна, фарфоро-фаянсова індустрія та промисловість будівельних матеріалів. Мінеральні води та грязі використовуються як у сфері матеріального виробництва (промисловий розлив мінеральних вод), так і безпосередньо у сфері охорони здоров'я.
Наявні ресурси деяких видів корисних копалин значно перевищують власні потреби економіки України.
Багатства її надр зумовлені поширенням різних тектонічних структур, які протягом тривалого (у кілька мільярдів років) геологічного часу заповнювалися гірськими породами різного походження і віку. З унікальною за формуванням структурою – Українським щитом – зв’язана більшість родовищ рудних і нерудних корисних копалин магматичного й метаморфічного походження (залізні, нікелеві та уранові руди, граніти, базальти, лабрадорити, гнейси, графіт). У платформному чохлі зосереджені осадові породи, що утворилися в результаті відкладання зруйнованих кристалічних порід щита (марганцеві й титанові руди, каоліни), а також внаслідок нагромадження уламкових та органічних відкладів на дні колишніх морів (вапняки, крейда, пісковики, глини). До тектонічних западин і прогинів приурочені здебільшого родовища паливних і нерудних корисних копалин (вугілля, нафта, природний газ, солі, сірка, будівельні матеріали), а складчасті споруди та їх передгірні окраїни мають у своїх надрах різноманітні за походженням мінеральні ресурси.
Паливні корисні копалини
Кам’яне і буре вугілля. За розвіданими запасами кам’яного вугілля (понад 54 млрд т) Україна посідає 2-е місце в Європі та 7-е у світі. Основні його запаси сконцентровані у Донецькому басейні (Донбасі), що розташований на сході країни. Там є різні види кам'яного вугілля: енергетичне, антрацит (який має найбільшу теплотворну здатність), коксівне (що служить паливом для металургійної промисловості). Вугілля в басейні залягає сотнями пластів. Однак внаслідок тривалої експлуатації (з кінця XVIII ст.) найбільш потужні і доступні вугільні пласти вже вироблені. Нині пласти залягають на великій глибині (до 1 200 м), мають малу потужність (0,5 – 2 м), великий кут похилу і велику газоносність. Тому видобуток вугілля в багатьох частинах Донбасу (здебільшого Донецька і Луганська області) стає невигідним і небезпечним. Певні перспективи розвитку вуглевидобутку має Західний Донбас (Дніпропетровська область).
Порівняно невеликі запаси кам’яного вугілля зосереджені у Львівсько-Волинському басейні, який розташований на заході України на межі Львівської і Волинської областей. Вуглевидобуток там почали в середині XX ст. Вугілля залягає на глибині 300 – 700 м в нечисленних і малопотужних пластах, має підвищену зольність і вологість. Воно використовується здебільшого у західному регіоні країни як енергетичне і побутове паливо.
Поклади бурого вугілля зосереджені в основному в Дніпровському басейні, родовища якого розкидані в Житомирській, Черкаській, Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Найбільшим є Олександрійське родовище. Вугілля там залягає близько до поверхні, а тому видобувається відкритим способом. Його як паливо використовують ТЕС і місцеве населення. Невеликі родовища бурого вугілля є в Придністров'ї, Передкарпатті і Закарпатті, однак розробка їх припинена.
Нафта і природний газ. В Україні існує понад 300 родовищ нафти і природного газу, які зосереджені у чотирьох нафтогазоносних регіонах на заході, сході та півдні країни. Однак їх сумарні запаси відносно невеликі.
Основні ресурси нафти й газу зосереджені в Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному регіоні, активна розробка якого розпочалася з середини ХХ ст. Родовища нафти і попутного газу виявлені в Чернігівській, Сумській, і Полтавській областях, а природного газу – в Харківській області. Найбільшими нафтовими і нафтогазовими родовищами є Леляківське, Гнідинцівське (Чернігівська область), Глинсько-Розбишівське (Полтавська область), газовими – Західнохрестищенське (Полтавська область), Шебелинське, Єфремівське (Харківська область).
Карпатський нафтогазоносний регіон належить до найдавніших за освоєнням у Європі: видобуток нафти у Передкарпатті (Бориславське родовище) ведеться ще з початку ХІХ ст., а природного газу (Дашавське родовище) – з 1924 р. Тривала експлуатація родовищ виснажила їх запаси, на багатьох з них видобуток нафти і газу припинено. Найбільшими діючими є родовища в Івано-Франківській області: нафтове – Долинське, нафтогазове – Битків-Бабчинське, газове – Богородчанське.
У Причорноморсько-Кримському регіоні досліджено промислові родовища газу – Джанкойське, Глібівське (Крим), нафти – на Керченському півострові і півдні Одеської області. Високо оцінюються геологами поклади нафти й газу на шельфі Чорного й Азовського морів. Нафтогазоносні пласти залягають там на глибині 5 км при глибині моря 500 м. Нині відкрито більш як 10 родовищ, найбільшими з яких є Голіцинське, Штормове, Казантинське.
Подальша перспектива розвитку нафтогазоносних регіонів України пов'язана із дослідженням більш глибоких пластів та пошуками родовищ на нових площах – у Закарпатті, на сході країни, у Волино-Подільському нафтогазоносному регіоні (нещодавно в експлуатацію там уведено Локачинське газове родовище). Великі надії покладаються на геологорозвідувальні роботи в межах Причорноморсько-Кримського нафтогазоносного регіону, особливо на шельфі і материковому схилі Чорного й Азовського морів.
Озокерит – горюча корисна копалина, близька „родичка” нафти. За воскоподібний стан його ще називають гірським воском. Озокерит використовують для виробництва лаків, у парфумерії та медицині. Родовища озокериту в Прикарпатті, які належать до найбільших у світі, розробляються ще з ХІХ ст. Озокерит тривалий час видобувався на великому Бориславському родовищі (Львівська область).
Горючі сланці та торф. Горючі сланці розвідані у Придніпров'ї – Бовтиське родовище (Кіровоградська область), Карпатах і на Поділлі. Їх можна використовувати як паливо для ТЕС, сировину для виробництва пластмас, цегли і цементу, як стимулятор росту сільськогосподарських рослин. Однак промислова розробка горючих сланців в Україні поки що не проводиться.
Поклади торфу є здебільшого у північних областях України, в річкових долинах на Поліссі і в лісостепу. Загалом налічують понад 2 500 переважно невеликих родовищ. Торф використовується в сільському господарстві і лише незначна його частина – як паливо.
Рудні (металеві) корисні копалини
У надрах України залягають мінерали і породи, що містять різні метали – від алюмінію і заліза, які є найбільш поширеними у земній корі, до рідкісних елементів, що трапляються лише зрідка або розсіяні у невеликій кількості як домішки до інших мінералів. Запаси одних руд не мають промислового значення. А за запасами залізної, марганцевої, титанової та уранової руди Україна посідає перше місце серед країн Європи, за запасами ртутної руди – друге (після Іспанії). Видобуток цих корисних копалин здійснюється у великих обсягах, наша держава забезпечує свої потреби та продає їх іншим країнам.
Більшість родовищ руд пов'язана з породами Українського щита, а також давньої (Донецької) і молодої (Карпатської) складчастих областей.
Руди чорних металів. Україна є унікальною країною світу за запасами й розміщенням покладів залізних і марганцевих руд, з яких виплавляють чорні метали (чавун, сталь). Надзвичайно вигідним для господарства країни є те, що найбільші родовища цих ресурсів розміщені поряд – у межах Дніпропетровської та сусідніх з нею областей.
Загальні запаси залізних руд становлять понад 27 млрд т. Одним із найбільших у світі є Криворізький залізорудний басейн (Кривбас). Він охоплює низку родовищ, що тягнуться смугою завдовжки понад 100 км через Дніпропетровську, Кіровоградську та Миколаївську області. Промислове освоєння басейну почалося у XIX ст. Найбільше значення для господарства мають багаті (з вмістом заліза понад 46 %) і високоякісні руди – червоні залізняки (гематити), які майже не мають шкідливих домішок. Їх видобувають шахтним способом. Бідні руди (залізисті кварцити), що мають менший вміст заліза (від 20 %), розробляють відкритим способом (у кар’єрах). Гірничі розробки досягають глибини понад 1 000 м. Залізні руди з високим вмістом металу залягають також у Кременчуцькому (Полтавська область) і Білозерському (Запорізька область) залізорудних районах. Їх видобувають як у кар’єрним, так і в шахтним способом. У Керченському басейні (Крим) зосереджені відносно бідні руди. Незначна глибина залягання і велика потужність пластів сприяли активному їх освоєнню кар'єрним способом ще з кінця ХІХ ст. Нині руда там вже не видобувається. Натомість перспективним може стати Приазовський залізорудний район (Запорізька область).
Найглибшими техногенними порожнинами і заглибленнями в Україні є залізорудні шахти й кар’єри Криворізького басейну. У шахтах видобуток руди ведеться з глибини 850 – 1 500 м, а в кар’єрах – з глибини 300 м. Україна володіє від 10 до 16% розвіданих світових запасів заліза та від 20 до 42% марганцю.
Запаси марганцевих руд в Україні становлять понад 2,5 млрд т. Зосереджені вони в Нікопольському марганцеворудному басейні – одному з найбільших у світі: за видобутком він посідає перше місце, а за запасами друге (після Південної Африки). З кінця ХІХ ст. видобуток руди ведеться відкритим і шахтним способами у західній частині басейну – Нікопольському родовищі (Дніпропетровська область). У Великотокмацькому родовищі (Запорізька область) розвідано вдвічі більше запасів руди.
До руд чорних металів належать також хромітові руди, невеликі поклади яких знайдено в Побужжі (Кіровоградська область).
Руди кольорових металів
Поклади титанових руд зосереджені в межах Українського щита. Найбільші розвідані родовища – Іршанське (Житомирська область) і Самотканське (Дніпропетровська область). Титан і його сплави належать до легких і стійких металів, а тому є необхідними матеріалами в авіа-, ракето- і кораблебудуванні, виробництві хімічних реакторів.
З кінця XIX ст. в Україні видобуваються ртутні руди на одному з найбільших в Європі Микитівському родовищі (Донецька область). Поклади ртутних руд є також у Закарпатті, але їх розробка припинена.
В Україні є багато родовищ руд кольорових металів, які ще не освоюються. Одні з них відкриті відносно недавно, й запаси металів там уточнюються, інші – добре досліджені і підготовлені до експлуатації. До таких належать родовища поліметалічних, алюмінієвих, хромітових руд, золота, молібдену, багатьох рідкісних металів. Серед родовищ поліметалічних (свинцево-цинкових) руд найбільшим є Берегівське (Закарпатська область). Поклади алюмінієвих руд знайдено у Закарпатті, Придніпров'ї (Високопільське родовище) і Приазов'ї. Однак загальні запаси цих видів сировини незначні, тому їх видобуток не здійснюється. Є невеликі запаси нікелевих і кобальтових руд у Побужжі (Кіровоградська область) та Придніпров’ї.
Геологорозвідувальні роботи, проведені останніми роками, свідчать, що в надрах України наявні промислові запаси золота, срібла, міді, багатьох рідкісних і рідкісно-земельних металів. Так, золото знайдено в Карпатському і Донецькому регіонах, на південних схилах Українського щита. На Закарпатті його видобували в Мужіївському родовищі. Великі запаси самородної міді виявлені та досліджуються на Волині.
В Україні є родовища руд рідкісних металів – цирконію, гафнію, ніобію, літію, берилію, скандію, танталу, ітрію, лантану, молібдену, стронцію. Ці метали та їх сплави використовуються в ядерній техніці, електротехніці, електроніці, авіаційному та космічному машинобудуванні. За розвіданими запасами деякі родовища належать до великих і навіть гігантських. Наразі в Україні видобувають у великих обсягах цирконій та германій, у менших – скандій і гафній.
Уранові руди. Особливе місце серед рудних корисних копалин посідають уранові руди. Вони є важливими паливно-енергетичними ресурсами. В Україні експлуатуються 3 уранових родовища, проте розвідано значно більше. Найбільше їх у Кіровоградській області, серед яких і Новокостянтинівське, що належить до провідних в світі за запасами. Сумарні запаси уранових руд, за якими Україна входить у першу десятку країн світу, здатні забезпечити потреби діючих вітчизняних атомних електростанцій упродовж 100 років.
Нерудні корисні копалини
Нерудні корисні копалини є найбільш поширеними в Україні як за кількістю видів, так і за кількістю відкритих та освоєних родовищ. Пояснюється це тим, що до них належать надзвичайно різноманітні за походженням породи й мінерали. Нерудні копалини мають дуже широке застосування. Вони служать сировиною для галузей промисловості, безпосередньо використовуються у будівництві, науці й техніці, побуті та медицині. За запасами окремих нерудних корисних копалин (сірки, облицювального каміння, каоліну) Україна посідає провідне місце в Європі, а за запасами графіту – друге у світі (поступається лише Китаю).
Хімічна мінеральна сировина. Сировиною для хімічної промисловості є сірка, кам’яна і калійна сіль, фосфорити, апатити.
Україна володіє великими запасами сірки. Сірка, що має осадове походження, нагромадилася в Передкарпатському крайовому прогині. Передкарпатський сірконосний басейн (який заходить у межі сусідніх країн – Польщі та Румунії) належить до найбільших у Європі і світі. Там виявлено понад 20 родовищ самородної сірки. Її видобували у Львівській області у кар’єрах з Роздільського, Язівського, Подорожнянського, Новояворівського родовищ та способом підземної виплавки – з Немирівського. Однак внаслідок тривалого її видобутку у великих кількостях родовища сильно виснажені. Нині на більшості з них розробка сірки припинена.
Родовища солей в Україні внаслідок тривалого видобутку так само сильно виснажені. Нині обсяги видобутку цих копалин різко зменшилися. З Передкарпатським прогином пов’язаний також єдиний в Україні басейн калійної солі. Її у великих обсягах видобували у Калуш-Голинському (Івано-Франківська область) і Стебницькому (Львівська область) родовищах.
Потужні поклади кухонної солі (у кам'яному вигляді) залягають в Донбасі, Дніпровсько-Донецькій западині й Закарпатті, а у вигляді природних підземних розсолів – у Передкарпатті. Найбільшими родовищами кам’яної солі, які вже тривалий час розробляються, є Артемівське і Слов'янське (Донецька область), Солотвинське (Закарпатська область). Значні запаси кухонної солі містяться у ропі солоних водойм Азово-Чорноморського узбережжя та Криму. Зокрема її видобувають з озера Сиваш. Кухонна сіль на території України відома ще з античної доби. Її видобуток у Криму і причорноморських лиманах розпочався за грецьких, а в Закарпатті – за римських часів. Перший великий рудник у Солотвино викопали у 1220 р.
Поклади фосфоритів і апатитів – сировини для виробництва хімічних добрив – загалом незначні і поки що не розробляються. Промислові запаси фосфоритів знайдено у Придніпров’ї, Придністров’ї, Сумській і Харківській областях, апатитів – у Житомирській і Запорізькій областях. Поклади апатитів приурочені до магматичних і метаморфічних порід Українського щита.
Будівельна сировина. Надзвичайно багаті надра України на природні матеріали, які використовуються в будівельній галузі. Одні з них попередньо проходять суттєву промислову переробку, інші безпосередньо спрямовуються на будівництво.
Мергель, крейду, вапняк, глину використовують як сировину для виробництва цементу, леси і глини – для виробництва цегли і черепиці. Гіпс, суглинки і вапняк йдуть на виготовлення так званих в’яжучих матеріалів, а пісок – як наповнювач до бетону. Родовищ цих порід в Україні багато і вони поширені повсюдно. Це стосується також родовищ кам'яних будівельних матеріалів – природного стінового каменю (туфи, вапняки), будівельного каміння (пісковики, базальти, граніти) та декоративно-облицювального каміння (граніти, габро, лабрадорити, базальти, мармур). Більшість родовищ облицювального каміння приурочена до Українського щита, найцінніші його види залягають у Житомирській, Рівненській, Хмельницькій, Запорізькій, Закарпатській областях. За запасами базальту Україна посідає провідне місце в Європі. Їх видобувають у Рівненській (Клесівське родовище) і Дніпропетровській областях. Мармур розробляють у Закарпатті, Криму та Донбасі.
Серед розмаїття українського декоративного каменю особливу увагу привертають граніти. Вони мають різні кольори і відтінки, за якими отримали свою назву: червоні, червоно-жовті, рожево-червоні, темно-малинові, коричневі, сірі.
Інші нерудні копалини. Багато нерудних корисних копалин є сировиною для різних галузей промисловості. Вогнетривкі глини, флюсові вапняки, доломіти, формувальні піски слугують металургійною нерудною сировиною, яка використовується при виплавці чорних металів. Їх видобувають здебільшого в Донбасі, Придніпров'ї, Криму. Скляні піски, керамічні глини, каолін, які мають в Україні значне поширення, є сировиною для виробництва скла, керамічних виробів, порцеляни і фаянсу. Україна володіє значними запасами каоліну, а за його видобутком (18 % світового) поступається лише США й Колумбії. Запаси високоякісних каолінів зосереджені в областях, які розташовані на Українському щиті. Каолін – біла глина, яка отримала свою назву від містечка Каолін у Китаї, де вперше була знайдена. Вона утворюється внаслідок вивітрювання гранітів та інших порід, тому найбільше її добувають на краях Українського кристалічного щита. Каолін має широке застосування у гончарному виробництві та порцеляново-фаянсовій промисловості. Без нього не обходиться виготовлення паперу, мила, вогнетривкої цегли, косметичних і медичних засобів, пластмас.
Багатоцільове призначення має графіт. Його родовища також пов’язані з Українським щитом, найбільше з них – Завалівське (Кіровоградська область). За прогнозами, у надрах України сконцентрована 1/5 частина світових ресурсів графіту – понад 1 млрд т. Із трьохсот виявлених місць залягання графіту добре досліджено лише п’ять родовищ, одне з яких експлуатується. Воно дає близько 4 % світового видобутку цієї копалини.
Є в Україні окремі родовища коштовного та напівкоштовного каміння. Воно залягає в Українських Карпатах і Кримських горах, Дніпровсько-Донецькій западині, а найбільш унікальні родовища знаходяться в межах Українського щита. Там знаходять димчастий кварц, гірський кришталь, бурштин, топаз, берил, аметист, агат, яшму. У ХХ ст. траплялися знахідки алмазів, а нещодавно знайдено перспективні їх прояви у Приазов’ї та на Волині. Волинські алмази, за оцінками фахівців, за якістю відповідають найвідомішим у світі якутським.
Гідромінеральні корисні копалини. До них належать прісні, мінеральні і термальні підземні води, а також грязі, які можуть використовуватися з лікувальною метою.
В Україні виявлено досить значні ресурси різних мінеральних вод – вуглекислих, сульфідних, родонових та інших. За їх загальними запасами Україна знаходиться в числі провідних країн Європи. Найбільшою їх розмаїтістю відзначаються Закарпаття і південно-західні схили Карпат (відомі джерела Свалява, Поляна, Синяк, Кваси, Шаян), Передкарпаття (Трускавець, Східниця, Моршин, Шкло), Західне Поділля (Гусятин, Сатанів), Причорномор'я і Крим (Куяльник, Євпаторія, Саки, Феодосія). Найбільш відомими джерелами мінеральних вод в інших регіонах є Хмільницьке на Вінниччині, Миргородське на Полтавщині, Березівське на Харківщині, Слов'янське на Донеччині.
Великі запаси лікувальних грязей зосереджені в солоних лиманах і озерах Причорномор'я, Приазов'я і Криму, дещо менші – у торфовищах Передкарпаття й Поділля. На відміну від мінеральних вод вони ще мало використовуються для лікування.
Термальні води в Україні виявлено на різних територіях, крім Українського щита. Вони вивчаються як джерело енергії. Перспективними для промислового освоєння є гарячі й теплі підземні води рівнинної частини Криму і Херсонської області, а також Закарпаття. Поки що термальні води використовуються обмежено, переважно з лікувальною метою.
Загальне освоєння надр України. Займаючи площу в 0,4 % від світового суходолу, Україна наприкінці ХХ ст. давала до 5 % загальносвітового видобутку корисних копалин. Водночас її територія належить до відносно слабко досліджених з точки зору розвідки корисних копалин, тому можливості нарощування її мінерально-сировинної бази ще значні. Це підтверджують відкриття нових родовищ корисних копалин різних видів (як давно відомих в Україні, так і нетрадиційних для неї), які були здійснені вже у ХХІ ст. Геологи підрахували, що за різноманітністю та сумарною величиною запасів і прогнозних ресурсів корисних копалин Україна входить у першу десятку країн світу. Подальше проведення геологорозвідувальних робіт може суттєво зменшити залежність української економіки від імпорту сировини. Проте проведенню необхідних пошукових робіт часто перешкоджає брак коштів в країні.